Битва за Кавказ (1942—1943)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Битва за Кавказ
Друга світова війна
Bundesarchiv Bild 101I-031-2417-09, Russland, Kaukasus, Gebirgsjäger.jpg
Німецькі гірсько-піхотні війська на Головному Кавказькому хребті. 22 грудня 1942
Дата: 25 липня 19429 жовтня 1943
Місце: Кубань, Північний Кавказ
Результат: Перший етап: німецькі війська захоплюють майже весь Північний Кавказ, але їм не вдається прорватися в Закавказзя;
Другий етап: Червоній Армії не вдається оточити війська противника на Кубані і завдати їм рішучої поразки; Після піврічної оборони на Таманському півострові німецькі війська евакуювалися до Криму.
Непрямий результат: По звинуваченню в співпраці з окупантами піддалися масовій депортації народи Північного Кавказу: чеченці, інгуші, балкарці, калмики, карачаївці
Сторони
СРСР СРСР Третій Рейх Третій Рейх
Румунія Королівство Румунія
Словаччина Словаччина
Командувачі
SU Будьонний С. М.
SU Тюленєв І. В.
SU Петров І. Ю.
SU Малиновський Р. Я.
SU Масленніков І. І.
SU Октябрьский П. С.
Третій Рейх В.Ліст
Третій Рейх Е.фон Клейст
Румунія П. Думітреску
Третій Рейх Е. фон Маккензен
Третій Рейх Р. Руофф
Військові сили
SU 25 липня 1942
112 тис. чоловік,
121 танк, 2160 гармат і мінометів,
230 літаків.
1 січня 1943
понад 1 млн чоловік,
більше 11,3 тис. гармат і мінометів,
близько 1,3 тис. танків,
900 літаків.
Третій Рейх 25 липня 1942
170 тис. чоловік,
1130 танків,
понад 4,5 тис. гармат і мінометів,
до 1 тис. літаків.
31 липня
700 танків
1 січня 1943
764 тис. чол.,
5290 гармат і мінометів,
700 танків,
530 літаків.
Втрати
344 000 чоловік 281 000 чоловік

Битва за Кавказ (25 липня 1942 — 9 жовтня 1943) — битва збройних сил нацистської Німеччини, Румунії і Словаччини проти СРСР під час Німецько-радянської війни за контроль над Кавказом.

Битва поділяється на два етапи: наступ німецьких військ (25 липня — 31 грудня 1942) і контрнаступ радянських військ (1 січня — 9 жовтня 1943).

25 липня 1942 гітлерівські війська почали наступ з плацдармів у нижній течії Дону на сальському, ставропольському й краснодарському напрямках. Для виконання плану по захопленню Кавказу (кодова назва — «Едельвейс») німецьке командування виділило групу армій «А» (1-а і 4-а танкові армії, 17-а німецька польова армія, 3-я румунська армія, частина сил 4-го повітряного флоту; командувач — генерал-фельдмаршал В.Ліст). Противнику протистояли війська Південного і частина сил Північно-Кавказького фронтів (51, 37, 12, 18, 56-а армії і 4-а повітряна армія). Під натиском переважаючих сил противника радянські війська змушені були відійти на південь і південний схід. Становище на Північному Кавказу вкрай загострилося.

Восени 1942 німецькі війська зайняли велику частину Кубані і Північного Кавказу, проте після поразки під Сталінградом були вимушені відступити через загрозу оточення. У 1943 радянському командуванню не вдалося ні замкнути німецькі частини на Кубані, ні нанести їм рішучої поразки: танкові частини Вермахту (1-а танкова армія) були виведені з Кубані в Україну в січні 1943, а піхотні (17-а армія) були вивезені з Таманського півострова до Криму в жовтні.

Реальна і передбачувана співпраця з окупантами послугувала причиною депортації ряду народів Північного Кавказу до Сибіру і Казахстану.

Наступ німецьких військ. Липень — листопад 1942
Контрнаступ радянських військ. 13 грудня 1942 — 18 лютого 1943

Галерея[ред.ред. код]

.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Мемуари[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]