Битва над Бугом (1018)
| Битва над Бугом | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Міжусобиці в Київській Русі | |||||||
 |
|||||||
|
|||||||
| Сторони | |||||||
| Командувачі | |||||||
| Болеслав I Хоробрий Святополк I Окаянний |
Ярослав I Мудрий | ||||||
| Військові сили | |||||||
| близько 4000 поляків 500 мадярських вершників 300 німецьких лицарів 100 печенезьких вершників |
князівська дружина русь варязькі найманці новгородське ополчення разом близько 5000 |
||||||
| Втрати | |||||||
| невідомо | >99% | ||||||
Битва над Бугом (22-23 липня 1018 р.) — бій, що відбувся поблизу сучасного містечка Грубешів (Люблінське воєводство, Польща), над рікою Західний Буг між військами польського князя Болєслава І Хороброго з одного боку і військом київського князя Ярослава I Мудрого з іншого, в результаті якого військо Ярослава було вщент розгромлене, а сам він з кількома дружинниками утік до Новгорода.
Зміст |
Передісторія[ред.]
У 1016 у Ярослав на чолі новгородських і найманих варязьких військ здобув перемогу над Святополком і прийшов йому на допомогу печенігами під Любечем на Дніпрі і став великим князем київським, в 1017 у Київ витримав печенізьку облогу.
У 1018 році на Русь рушив Болеслав Хоробрий, Ярослав вийшов на Волинь назустріч йому з київсько-новгородсько-варязьким військом.
Хід битви[ред.]
Два війська зустрілися на Західному Бузі і деякий час не наважувалися перейти річку. Це несподівано зробив Болеслав, тягнучи за собою своїх воїнів. Ярослав зазнав нищівної поразки.
Наслідки[ред.]
Святополк увійшов у Київ і розмістив польські війська в містах, де почало назрівати невдоволення, а потім і за наказом самого Святополка стали організовуватися вбивства поляків. У нагороду за допомогу в відвоюванні київського престолу Святополк віддав Болеславу завойовані Володимиром Святим червенські гради на лівому березі Західного Бугу, і польські війська залишили Русь.
Після поразки Ярослав утік у Новгород і хотів тікати далі до Швеції, але був затриманий новгородцями, що побоюються помсти Святополка. У 1019 у було зібране нове військо, причому на його оснащення був проведений збір коштів у розмірі 4 кун з мужів, по 10 гривень з старійшин і по 18 гривень з бояр. Святополк виявився не готовий до протистояння і відразу втік до печенігів, поступившись київським престолом Ярославу. У тому ж році Святополк воював з ним у вирішальній битві на річці Альті.
Див. також[ред.]
Посилання[ред.]
Джерела[ред.]
- Janet Martin, Medieval Russia 980—1054 (Cambrdige: Cambridge University Press, 1995), 22-23.
- Полное собрание Русских летописей. — Т. 1. Лаврентьевская летопись. — Л., 1926. — Стлб. 69-102.
