Битва при Кагулі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Битва при Кагулі
Російсько-турецька війна 1768-1774
Kagula.jpg
Дата: 1 серпня 1770 року
Місце: річка Кагул , південна Молдова
Результат: перемога російського війська
Сторони
Flag of Russia.pngРосійська імперія Ottoman flag.svg Османська імперія
Flag of the Crimean Tatar people.svg Кримське ханство
Командувачі
Петро Олександрович Рум'янцев-Задунайський Халіль-паша
Військові сили
32 000
118 гармат
75 000 (турки), з них 50 000 піхоти
80 000 - 100 000 кавалерії (татари, не брали участь в бою)
140 гармат

Битва при Кагулі — одна з основних битв російсько-турецької війни 1768—1774 років. Відбулася 1 серпня 1770 року на річці Кагул, на півдні сучасної Молдови.

Передумови[ред.ред. код]

Після поразки в битві при Ларзі великий візир Халіль-паша скликав військову раду, на якій запропонував переправити військо через Дунай та атакувати російську армію. Ця пропозиція була схвалена. Російська армія, очікуючи прибуття обозу з провіантом, не могла протидіяти туркам, що дало змогу з'єднатись турецько-татарським військам Каплан II Ґерая та армії великого візира.

Турецькі війська (за перебільшеними даними, 50 тис. піхоти 100 тис. кінноти, 130-180 гармат, крім того, близько 80 тис. кримських татар) розташувались в укріпленому таборі на схід від Вулканешти, готуючись завдати удару по фронту 1-ї російської армії (38 тис., 149 гармат). Кримським татарам, які знаходились поблизу озера Ялпуг, ставилась задача атакувати російську армію з тилу. Незважаючи на чисельну перевагу противника, Рум'янцев-Задунайський вирішив його випередити та дати бій. Задум Румянцева полягав у тому, щоб, прикрившись 11-тисячним загоном від татар з тилу, концентричними ударами головних сил (27 тис. піхоти, 6 тис. кінноти, 118 гармат) розгромити армію Халіль-паші.

Хід битви[ред.ред. код]

Карта битви під Кагулом

В ніч на 21 липня (1 серпня) російські війська п'ятьма колонами вийшли з табору Гречани (Гризешти). Для бою групи були вишикувані в дивізійні каре. Кіннота розташовувалась між каре та позаду них. Кожне каре отримало бойове завдання та самостійний напрям для дій. Удар по лівому флангу завдали каре Ф.В.Баура та П.Г.Племянникова, з фронту - каре П.І.Оліца. Всього проти ліфого флангу було зосереджено дві третини сил. Важка кіннота (3 500 шабель під командуванням П.С. Салтикова та В.В. Долгорукова) та артилерія (бригада П.І. Меліссіно) знаходились в резерві. Такий розосереджений бойовий порядок російської армії забезпечував виконання задуму Румянцева та відбиття контратак багатотисячної турецької кінноти.

В ході висування російські війська (з 6 до 8 години ранку) були атаковані турецькою кіннотою. Успішно відбивши атаки противника та ліквідувавши прорив ворожої кінноти в тил каре А.Я. Брюса, російські війська підійшли до турецького табору.

Під час атаки каре Племянникова 10-тисячний загін яничарів контратакував росіян, увірвався в каре та порушив його стрій. Румянцев ввів у бій артилерію Меліссіно, а з резерву дивізії Оліца - 1-й гренадерський полк. Артилерія зустріла атакувальників картеччю. Атакою 1-го гренадерського полку, резервної кінноти, а потім і каре Племянникова, яке зуміло оговтатись, контрнаступ яничар була відбита, і противник був відкинутий у вихідне положення.

Далі пішла загальна атака росіянами укріпленого табору противника. Близько 10-ї години турки, не витримавши натиску, в паніці кинулись тікати. Війська кримських татар не наважились взяти участь в битві та відійшли до Аккерману. Баур переслідував відступаючу армію Халіль-паші. 23 липня (3 серпня) російські війська наздогнали її біля Карталу під час переправи через Дунай. Тут вони завдали ще однієї поразки туркам.

Підсумки битви та втрати[ред.ред. код]

Втрати російського війська становили:

  • 353 вбитих (в тому числі 3 офіцери)
  • 556 поранених (в тому числі 18 офіцерів)
  • 11 зниклих безвісти
  • 1 травмований (гарматою відчавило ногу)
  • Всього — 921 чоловік

Втрати османського війська становили:

Втрати османського війська під час переслідування 22-26 липня та взяття Ізмаїлу 26 липня:

  • 5000 вбитих та втоплених
  • 2285 полонених
  • Всього — 7285 чоловік, 65 гармат, 6 знамен

Наслідки[ред.ред. код]

В битві виявилась основна особливість російсько-турецької війни — кількісна перевага турків перед російськими військами, головним чином в легкій кавалерії нерегулярного типу. Основною формою бойового порядку російських військ було каре — чотирикутне шикування, в якому піхота могла вести бойові дії навіть під час повного оточення і відбивати таким чином атаки кінноти.

Російська армія, що налічувала не більше 32 тисяч чоловік та 118 гармат, вщент розгромила османську армію, яка складалась з 150 тисяч чоловік та 140 гармат.

Джерела[ред.ред. код]

  • Кагул //Советская военная энциклопедия / под ред. Н. В. Огаркова. — М.: Воениздат, 1980. — Т. 4. — 655 с. — (в 8-ми т). — 105 000 экз.

Посилання[ред.ред. код]