Битва при Каррах

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Битва при Каррах
Парфянський похід Красса
Дата: 9 травня 53 до н. е.
Місце: Карри, нині Харран, сучасна Туреччина
Результат: Перемога Парфії
Сторони
Римська республіка Парфянське царство
Командувачі
Марк Ліциній Красс†,
Публій Ліциній Красс
Сурена Міхран
Військові сили
35 000 легіонерів,
4000 кавалерії,
4000 легкої піхоти
9000 кінних лучників,
1000 катафрактів
Втрати
20 000 убитих,
10 000 полонених
Незначні

Битва при Каррах — одна з найбільших поразок в історії Стародавнього Риму, якої зазнав 40-тисячний корпус на чолі з Крассом від парфян під керівництвом Сурени в околицях міста Карри. Битва відбулась у травні 53 року до н. е. й завершилась загибеллю Красса.

Історія[ред.ред. код]

Римські сили налічували 7 легіонів та по 4 тисячі кінноти й легкої піхоти, парфян — 10 тисяч кінних лучників та 1 тисяча катафрактаріїв з особистої царської дружини. Загрозою атак та обстрілом з усіх боків, в основному з флангів, парфяни змусили римлян спочатку вишикуватись у каре. Контратака була організована сином Красса, Публієм на чолі 8 когорт, 3 тисяч вершників і 500 піших лучників. Однак його загін через фальшивий відступ парфян відірвався від основних сил та був розгромлений лобовою атакою й одночасним охопленням з флангів. Вершиники Публія були розбиті, поки решта парфянської армії сковувала піхоту його загону, після чого її було, зрештою, атаковано списоносцями. Голова Публія була надіслана царю Ороду II.

Піхота самого Красса була вкрай обмежена обстрілами з луків. Стрілянина була неточною, проте дуже ефективною, оскільки велась у щільну масу. Зрештою було поранено 4 тисячі чоловік за невідомої кількості загиблих. Тим не менше парфянські катафракти не відіграли при Каррах значної ролі — у 52 до н. е. та 38 до н. е. також було виявлено слабкість парфянської важкої кінноти в ближньому бою проти римської важкої піхоти[1]. Втім у поразці римлян також відіграв свою роль і кліматичний фактор — армію Красса складали в основному італіки, а влітку спека в Межиріччі сягала 38 градусів. На марші з вантажем понад 50 кг за нестачі води воїни швидко виснажувались.

19 року Август дипломатичним шляхом повернув втрачених у битві Орлів розбитих легіонів. Із 43 тисяч римлян, які брали участь у битві, половина загинула, чверть утекла і ще чверть потрапила у полон та була переселена до Маргіани. Відповідно до однієї з легенд, самого Красса парфяни жорстоко стратили, заливши йому в горлянку розплавлене золото.[2]

Примітки[ред.ред. код]

Першоджерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Р. Smith. DieSchlachtbeiCarrhae