Битва при Пуатьє (732)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Битва при Пуатьє. Картина Шарля де Стебана. Зображує тріум Карла Мартела (на коні) в бою з Абдур-Рахманом ібн Абдалахом (зправа) в битві при Пуатьє.

Битва при Турі, також відома як битва при Пуатьє і в арабських джерелах як битва когорти щахідів — битва, що відбулась 10 жовтня 732 року поблизу від міста Тура, недалеко від кордону між Франкським королівством і тоді незалежною Аквітанією. В цій битві зіткнулись франкські і арабські сили під керівництвом Австразійського майордома Карла Мартела проти сил Омейядського халіфату під командуванням Абдур-Рахмана ібн Абдалаха, генерал-губернатора аль-Андалузії. Франки перемогли, Абдур-Рахман ібн Абдалах загинув, а Мартел згодом поширив вплив Франкської держави далі на південь. Хроніки 9 століття, що трактували результат битви як Господнє благословення Карлу, дали йому прозвисько "Молот" (Martelus).

Битві передували 20 років завоювань Омейядів в Європі, що почалися з вторгнення до вестготських християнських королівств Піренейського півострова в 711 році (Битва при Гвадалете) та подальших завоювань на території Галлії, яка в минулому була провінцією Римської імперії.

Значення[ред.ред. код]

Багато сучасних істориків дотримуються тієї точки зору, що битва при Турі була одною з найкривавіших і найважливіших битв за всю історію завоювань Омейядів. Ставши розгромною поразкою Омейядів, вона прискорила їхній занепад, зупинивши поширення ісламу в Європі, утвердивши консолідацію франків та їхніх каролінгських володарів як панівної європейської династії.

Посилання[ред.ред. код]