Битва під Жванцем
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Битва під Жванцем | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Хмельниччина | |||||||
 План Жванецького замку |
|||||||
|
|||||||
| Сторони | |||||||
 Військо Запорозьке Кримське ханство |
 Річ Посполита |
||||||
| Командувачі | |||||||
| Богдан Хмельницький Іслям III Ґерай |
Ян Казимир | ||||||
| Військові сили | |||||||
| 30–40 тисяч козаків | близько 50 тисяч | ||||||
Битва під Жванцем, Жванецька облога — облога українською армією на чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким польських військ під Жванцем (тепер село Кам'янець-Подільського району Хмельницької області) під час національно-визвольної війни українського народу 1648-57 років.
Зміст |
[ред.] Передумови
На початку 1653 року польські війська зробили ряд нападів на Гетьманщину, заходячи аж під Чорнобиль, Паволоч і Брацлав. Зокрема, у березні 1653 року 8-тисячне військо на чолі з Стефаном Чарнецьким і Себастіаном Маховським захопило східні райони Брацлавщини. У жорстокому бою під Монастирищем Іван Богун зупинив ворога. Тим часом Тимофій Хмельницький на чолі з козацьким корпусом пішов походом у Молдову і згодом опинився в облозі у місті Сучаві. Богдан Хмельницький і хан, об'єднавши свої сили рушили в напрямку до Кам'янця. Тут гетьман отримав звістку про загибель свого сина.
Польський король розмістив своє військо під Кам'янцем в окопах і очікував звістки про падіння Сучави, після якого чекав об'єднання зі своїми союзниками волохами і угорцями. З-під Кам'янця він рушив до Бара. Отримавши звістку про приєднання хана до Хмельницького, король скликав військову раду, яка вирішила відступити в район Жванця, стати там обозом і дочекатися підходу угорських і волоських військ. 28 вересня під містом і замком, між ріками Дністер і Жванчик польська армія зупинилася табором, який укріплювався ровами і валами. Через Дністер було збудовано міст для отримання продовольства і фуражу з Буковини. Чисельність війська досягала 50 тисяч чоловік. Тим часом під Сучавою було укладено перемир'я. Майже двомісячна оборона Сучави продемонструвала правителям Молдови, Валахії і Семиграддя залізну стійкість козацької піхоти, завдала серйозних втрат їхнім військам і розвіяла ілюзії щодо можливості легких перемог у боротьбі з Україною. Саме під впливом сучавських подій Ракоці і Георгіце обмежилися відрядженням до Яна Казимира всього відповідно 2 тисяч і 1 тисячі воїнів.
[ред.] Облога
Враховуючи складне становище польського війська (гостра нестача продовольства і фуражу, настання холодів, дезертирства), а також ненадійність свого союзника кримського хана, Богдан Хмельницький вирішив, відмовившись від генеральної битви, оточити й блокувати ворога і примусити його капітулювати. Армія Хмельницького налічувала 30-40 тисяч чоловік. На кінець жовтня українські і татарські з'єднання міцно блокували польське військо під Жванцем. Були зайняті навколишні подільські містечка. В околицях були розгромлені окремі польські під'їзди і загони. Козацькі загони ходили глибоко в Галичину і на Волинь. Облога тривала понад два місяці. В польському таборі почався голод, спалахнули епідемії.
Побачивши безпорадне становище Яна Казимира, Іслам-Гірей намагався не допустити його розгрому. Тим часом надійшли повідомлення про рішення Земського собору Росії від 1 жовтня 1653 року щодо протекції над Україною і готовності розпочати війну з Польщею. В таких умовах Польща і Крим відчувають потребу замирення перед лицем російської загрози. Довга серія двосторонніх переговорів наприкінці листопада — на початку грудня закінчилася укладенням угоди 5(15) грудня 1653 року, згідно з якою Білоцерківська угода скасовувалася і відновлялася дія Зборівської угоди, і польський король зобов'язовувався сплатити кримському ханові контрибуцію у розмірі 100 тисяч злотих і на підставі таємного договору дозволив протягом 40 днів грабувати населення і брати ясир на Волині. Після цього війська розійшлися. Хмельницький відправився до Переяслава, де 8 січня 1654 року був укладений союзницький договір з Росією.
[ред.] Література
- Крип'якевич І. П. Богдан Хмельницький. — К.,1954. — С.192-193;
- Смолій В. А., Степанков В. С. Богдан Хмельницький. — К.,1993. — С.319-353;
- Грушевський М. Історія України-Русі. — Т.ІХ. — Кн.І. — К.,1996. — С.650-720.
- Рибалка І. К. Історія Української РСР. Дорадянський період. Київ, «ВШ», 1978. стор. 150—151.
- Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
