Битва під Лас-Навас-де-Толоса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Битва під Лас-Навас-де-Толоса
Реконкіста
Battle of Las Navas de Tolosa.jpg
Дата: 16 липня 1212
Місце: Андалусія, Іспанія
Результат: Вирішальна перемога християн
Сторони
Королівство Кастилія і Леон
Королівство Наварра
Королівство Арагон
Королівство Португалія
Госпітальєри
Тамплієри
Орден Алькантара
Орден Калатрави
Орден Сантьяго
Альмохади
Командувачі
Альфонс VIII, король Кастилії та Леону
Санчо VII, король Наварри
Педро II, король Арагону
Мухамед ан-Насір
Військові сили
50—70 тисяч кінноти та піхоти 150 тисяч кінноти та піхоти
Втрати
2 тисячі 50-60 тисяч

Битва під Лас-Навас-де-Толоса (Batalla de Las Navas de Tolosa) відбулася 16 липня 1212 року, стала переламним моментом у процесі Реконкісти. Союзні війська королівств Арагону, Наварри, Кастилії, Португалії, духовно-лицарські ордени повністю здолали армію держави Альмохадів.

Передумови[ред.ред. код]

Наприкінці 1190-х роках мусульмани держави Альмохадів почали новий наступ на землі християнських королівств. Особливо від їх нападів потерпало королівство Кастилія і Леон. Альмохадам знову вдалося зайняти центральну частину Піренейського півострова. Посилення альмохадів викликало занепокоєння у кастильського короля Альфонса VIII. Він зміг заручитися підтримкою папи римського Іннокентія III, який оголосив хрестовий похід на 1212 рік. Тому на допомогу Кастилії прийшли королі Арагону, Наварри, Португалії, ордени госпітальєрів, тамплієрів, Алькантари, Калатрави, Сантьяго, добровольні лицарські загони з Лангедоку, Провансу, Гасконі, Бургундії, Бретані, Нормандії та Ломбардії. Загалом вдалося зібрати величезну на ті часи армію — близько 50 тисяч вояків. Хоча сучасники тих подій значно перебільшували їхню кількість — до 150 тисяч. Однак, кастильський король Альфонс VIII у своєму листі до Папи Римського зі звісткою про перемогу сповіщає, що напередодні битви більщість воїнів французськкого контингенту залишили військо, а володарі інших піренейських феодальних держав превели з собою досить незначні сили.[1]

Битва[ред.ред. код]

Усі війська зібралися біля Толедо й 20 червня вирушили у похід. 26 червня авангард підійшов до ріки Гвадіани. Брід контролювала мусульманська залога. Спочатку атаку розпочали арагонські та французькі війська на чолі із Педро II Арагонським. Проте мусульманам вдалося відбити атаки. Бої тривали протягом 3-х днів. Не здолавши опір ворога, християни змушені були здійснити обхідний маневр, пройшовши заболочену рівнину за горами Сьєрра-Морена, де стояли головні війська Альмохадів. 15 липня християни вийшли на відкритий простір біля Лас-Наваса (долини) Толоси, а 16 липня відбулася головна битва. На цей раз атаку розпочав граф Дієго Лопес де Аро. Він із завзяттям напав на авангард ворога й розбив його. Після цього основні сили християн вступили у битву. Вирішальним моментом бою стали дії короля Альфонса VIII Кастильського, який із резервом армії вийшов до ставки халіфа Мухамеда ан-Насіра. Халіф не витримав відчайдушного удару християн й втік зі своєю негритянською охороною. Втеча халіфа спричинила загальну паніку та втечу мусульманського війська. В результаті розпочалося знищення ворога, який уже не чинив опору.

За свідченням учасників подій мусульман загинуло від 100 до 200 тисяч, а християн — 50 тисяч. За сучасними відомостями втрати християн були біля 2 тисяч, а мусульман — до 50 тисяч.(Альфонс VIII в листі до Папи з радістю повідомляв, що в битві загинуло «усього двадцять чи тридцять християн у всьому війську»)[2]

Наслідки[ред.ред. код]

У результаті нищівного розгрому мусульман Реконкіста значно активізувалася, а володарі християнських королівств остаточно перейшли у наступ. Через декілька років нащадок Альфонсо VIII - король Кастилії Фернандо III Святий уклав мирний договір з еміром Мурсії Мухаммедом ібн Алі, в якого без підтримки колись потужного напору берберських племен Північної Африки, не залишалося іншого вибору, як обрати сюзеренітет Кастилії, та відкупатися від її могутнього короля щорічною даниною.[3] Держава Альмохадів розпалася на окремі тейпи, що були вже до 1250 року завойовані королями Кастилії, Португалії та Арагону, окрім Гранадського емірату, який став васалом кастильської корони.

Джерела[ред.ред. код]

  • Huici Miranda, Ambrosio: Las grandes batallas de la reconquista durante las invasiones africanas. (2000) Editorial Universidad de Granada ISBN 84-338-2659-X
  • Paolo Cau: Die hundert größten Schlachten. Sie haben die Welt verändert. Von Kadesch (1285 v. Chr.) bis heute. Kaiser, Klagenfurt 2007, ISBN 978-3-7043-9018-9.