Битва під Уманню

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Битва під Уманню
Друга світова війна
Дата: липень 1941 — 14 серпня 1943
Місце: Умань, СРСР
Результат: Перемога Німеччини.
Сторони
Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg СРСР Flag of German Reich (1935–1945).svg Третій Рейх
Командувачі
SU Семен Будьонний
SU Михайло Кирпонос
SU Іван Тюленєв
SU Іван Музиченко
SU Павло Понеделін
Третій Рейх Герд фон Рундштедт
Третій Рейх Евальд фон Кляйст
Третій Рейх Карл-Хайнрих фон Штюльпнагель
Третій Рейх Вернер Кемпф
Військові сили
6- а армія, 12-а армія, окремі частини 26-ї армії та 18-ї армії 48-й моторизований корпус танкової групи Клейста, 17-а армія
Втрати
За німецькими даними захоплено 103 тис. полонених, 317 танків та 858 одиниць артилерії


Битва під Уманню (кінець липня — початок серпня 1941) відбулася в ході наступу групи армій «Південь». Призвело до оточення і подальшої загибелі військ 6-ої і 12-ої армій Південно-західного фронту і окремих частин Південного фронту Червоної Армії.

Передісторія[ред.ред. код]

У перші тижні операції «Барбаросса» група армій «Південь», просуваючись на схід, зайняла міста: Львів (30 червня), Тернопіль, Вінницю і Житомир (10 липня). У ході бою під Луцьком — Рівне — Бродами були розбиті частини 4-го, 15-го і 16-го, а також 9-го, 19-го і 22-го механізованих корпусів Червоної Армії, зі складу Південно-Західного фронту. Зазначені групи корпусів атакували наступаючі війська Вермахту в районі міста Дубно з півдня і півночі, відповідно. Однак, незважаючи на перевагу в танках, ці атаки не увінчалися успіхом. За кількістю бронетехніки зіткнення було порівняти лише з битвою під Курськом. До 29-го червня бій було завершено і німецькі війська продовжили наступ.

10 липня Ставка ВГК передала загальне командування частинами Червоної Армії, що діяли на Південно-Західному напрямку, С. М. Будьонному. Його завданням була координація дій двох фронтів. Таким чином, під командою Будьонного перебували війська загальною чисельністю близько 1,5 млн осіб, зосереджені в районах Умані та Києва. Однак Будьонний ледве встиг прийняти командування, як між цими угрупованнями вклинилася 1-а танкова група, під командуванням Е. Клейста, зайнявши Бердичів (15 липня) і Козятин (16 липня). Таким чином, частини Клейста виявилися на північ від Умані. У той же час з півдня Умань обійшла 17-а армія вермахту (командувач — генерал К.-Х. Штюльпнагель). Крім того, з півдня, від кордону з Румунією на Умань наступала 11-а армія під командуванням генерала О. фон Шоберта.

Дії сторін[ред.ред. код]

Ставка і командування Південним фронтом помилково припустили, що німці мають намір вийти до Дніпра між Києвом і Черкасами з метою подальшого наступу на Донбас, і недооцінили небезпеку оточення. 28-го липня війська Південно-Західного і Південного фронтів отримали наказ відійти на Схід, з метою відсікти німцям вихід до Дніпра . У результаті було втрачено можливість уникнути оточення шляхом відходу на південний схід.

2 серпня група Клейста з'єдналися з 17-ю армією, замкнувши оточення. На наступний день оточення було посилено другий кільцем, утвореним 16-ю танковою дивізією і Угорським рухомим корпусом. До 8-го серпня опір оточених частин Червоної Армії, в цілому, припинився. Німецькі війська дістали можливість провести операцію на оточення Південно-Західного фронту.

Наслідки[ред.ред. код]

Були оточені 20 дивізій 6-ї і 12-ї армій зі складу Південного фронту. Їх командувачі генерал-лейтенант І. М. Музиченко і генерал-майор П. Г. Понеделін потрапили в полон. У полон також потрапили:

Радянських військовополонених помістили в створений на території кар'єру біля міста Умань концтабір, неофіційно названий «Уманська Яма» (на фото). У ньому через погані умови утримання багато хто загинув. У місцях боїв і в таборі німці і посібники розстрілювали військовополонених євреїв, комісарів, «політбійців», поранених і ослаблених[1]

Зображення[ред.ред. код]

Уманська яма 1941 р.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Christian Zentner: Der Zweite Weltkrieg. Stuttgart, Unipart-Verlag 1986. ISBN 3-8118-1761-2
  • Ісаєв А. В. Від Дубна до Ростова. — М.: АСТ; Транзіткніга, 2004.
  • Долматовський Є. А. Зелена Брама: Документальна легенда про одного з перших боїв Великої Вітчизняної війни. М.: Політвидав, 1989.
  • Новобранець В. А. «Записки військового розвідника» (Опубліковані в журналі «Військово-історичний архів» N: 4 (52) −12 (60), 2004 р. — 1 (61) −3 (63) , 2005)
  • Валентин Рунов. 1941. Переможний парад Гітлера. Правда про Уманське побоїще. Серія: «Війна і ми». Видавництва: Яуза, Ексмо, 2010 р. 416 стор ISBN 978-5-699-42582-2
  • «Цена Победы»: Котлы 1941 года http://www.diletant.ru/articles/16041207/
  • http://parabellum1941.narod.ru/simple6.html