Битва під Фрідландом

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Битва під Фрідландом — битва між французькою армією під командуванням Наполеона і російською армією під командуванням генерала Беннігсена, яка відбулась 14 червня 1807 року під Фрідландом (нині місто Правдинськ). Битва завершилася розгромом російської армії.

Хід битви[ред.ред. код]

4.00 ранку — 5.30 вечора[ред.ред. код]

На момент початку бою французька армія налічувала 75 000 бійців, російська — 60 000. Битва почалася о 3 годині ранку, коли з французького боку на полі бою знаходився тільки корпус маршала Ланна. Спочатку Беннігсен обмежувався тільки артилерійською дуеллю і не атакував до 7 годин ранку, хоча на позиціях було тільки 26 000 французів. Останні утримували позиції до приходу Наполеона. Наполеон прибув на поле битви незабаром пообіді разом із своїм штабом і перейняв командування у Ланна. До 4 годин дня імператорська гвардія і частина I корпусу були на місці битви, і Наполеон вирішив, що у нього досить сил (бл. 80 000 чол.), щоб виграти вирішальну битву. Росіяни були розгорнуті уздовж чотирьохмильної лінії по обох сторонах річки Аллі. Але на її лівому березі їх було значно менше, і саме тут Наполеон вирішив почати атаку.

5.30 — 10 вечора[ред.ред. код]

Рівно в 5.30 тиша, що запанувала над полем бою, несподівано розірвалася декількома частими залпами французької батареї з 20 гармат.

Це був сигнал імператора маршалові Нею про початок загальної атаки. На чолі французьких частин, що наступали, пішла дивізія генерала Маршана, лівіше від нього йшли солдати генерала Біссона, а за ними наставала кавалерія Латур-Мобура. Росіяни перед ними відступали, і Маршан злегка відхилився управо, щоб загнати утікачів в річку Аллі. Мабуть, цей маневр здався Беннігсену вдалим моментом для контратаки. Він кинув в атаку загін козаків і полки регулярної кавалерії генерала Кологривова для розширення пролому, що утворився між двома французькими дивізіями. Проте ця атака ні до чого не привела — назустріч тим, що атакували поскакала кавалерійська дивізія Латур-Мобура. Потрапивши між трьох вогнів, російські кавалеристи в паніці повернули назад. Французи відновили наступ.

Проте далі за них зустрів добре організований фланговий вогонь гармат 14-ої резервної дивізії росіян, поставленій на східному березі Аллі. Французи було завагалися, тим паче, що Беннигсен кинув на них новий загін кавалеристів і направив його проти лівого флангу Біссона.

У цей критичний момент, коли французька атака почала захлинатися, Наполеон на допомогу дивізіям Нея кинув в бій резервний корпус маршала Віктора, головні частини якого вів генерал Дюпон. З допомогою кавалеристів Латур-Мобура контратака французів досягла успіху — російські ескадрони були відкинуті назад до своєї піхоти.

Паніка, що почалася в рядах росіян, зробила їх прекрасною мішенню для французьких канонірів. Французька картеч косила ряди російської піхоти, причому відстань від гармат до піхотних рядів скоротилася поступово з 1600 до 150 ярдів і, нарешті, до 60 кроків. Залишки російської кавалерії намагалися допомогти своїм піхотинцям, але тільки розділили їх сумну долю — картеч розкидала у боки людей і коней.

Не мала успіху і спроба Беннігсена спинити атаку частин Ланна, Мортьє і Груші. У зростаючому відчаї Беннігсен почав штикову атаку проти правого флангу дивізій Нея, але єдиним результатом цього була загибель декількох тисяч російських солдатів у водах Аллі. У цей момент битви відрізнився генерал Дюпон. Зі своєю дивізією завдав удару у фланг і тил російського центру (солдати якого вже були сильно стомлені боями), а потім атакував тільки що введені в бій полки російської гвардії. Дуже скоро гвардійські полки вкрили своїми тілами поле бою. Сучасник бою пише, що це була перемога пігмеїв над гігантами.

Дії генерала Дюпона були високо оцінені імператором, і Наполеон обіцяв йому маршальський жезл за першу наступну вдалу справу.

Підсумки битви[ред.ред. код]

Битва під Фрідландом закінчилася. Російська армія зазнала нищівної поразки. Французи втратили, ймовірно, близько 12 000 чол., а росіяни — від 18 000 до 20 000; це близько 30% армії Беннигсена. Французи захопили також 80 гармат. Наполеон отримав нарешті рішучу перемогу, яка не давалася йому близько 6 місяців. Але головним підсумком перемоги Наполеона в цій битві стало підписання Тільзітського миру на річці Німан.