Битва під Хотином (1621)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Битва під Хотином (1621)
Польсько-турецька війна (1620—1621)
Jan Karol Chodkiewicz in Chocim 1621.jpg

Ян Кароль Ходкевич під Хотином 1621
Дата: 2 вересня-9 жовтня 1621 р.
Місце: Хотин
Результат: Перемога коаліції
Сторони
Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg Річ Посполита
Herb Viyska Zaporozkogo (Alex K).svg Військо Запорозьке
Osmanli-nisani.svg Османська імперія
Gerae-tamga.png Кримське ханство
Coat of arms of Moldavia.svg Молдавське князівство
Valahia.gif Волощина
Командувачі
POL COA Chodkiewicz.svg Ян Кароль Ходкевич † ,
Herb Lubomirski.PNG Станіслав Любомирський,
Alex K Petro Sahaidachnyi.svg Петро Конашевич Сагайдачний
Осман II
Огрілі Хусейн Паша Великий Візир
Ділавер Паша Месопотамії Великий Візир з 22.09.1621
Джігамбет-Гірай (Джанібек) кримський Хан
Кан-Темир Хан Буджаку
Каракаш Паша Буди
Хусейн Паша Сілістра
Мустафа Паша Багдаду,
Дефдердарем Паша Баку,
Алі Паша †
Паша Карачісару †
Александру IV Ілляш - Молдавський господар
Військові сили
32,5 тис. польсько-литовських військ[1]
41,5 тис. козаків[1]
240 - 300 тис.[1]
Втрати
польсько-литовське військо: 5 000 убитими, пораненими, померлими від хвороб[2]
запоржці: 6 500 убитих, поранених, померлих від хвороб [1]
80 000 вбитими. Невідома кількість поранених, полонених та дезертирів
Хотинська битва 1621
Хотинська битва 1621

Хотинська битва 1621 — битва між військами Речі Посполитої та Османської імперії біля міста Хотин, Північна Бессарабія, завершальний етап Хотинської війни 1620–1621 рр.. Завершилася перемогою об'єднаних сил Речі Посполитої та українського козацтва. Величезний внесок у знищення турецької армії під Хотином зробили запорізькі козаки на чолі з гетьманом Петром Сагайдачним. В результаті поразки під Хотином турецький султан Осман II був змушений припинити війну.

Передумови битви[ред.ред. код]

Після розгрому польських військ під Цецорою в 1620 році і татарського нападу на Поділля султан Осман II уклав план завоювання України, Польщі, а згодом і Центральної Європи. 160-тисячній турецькій та татарській армії протистояло лише 87-тисячне польсько-литовське та козацьке військо. Деякі джерела вказують кількість турецько-татарських військ — 300–700 тис. Щоб знайти собі союзника, польський уряд звернувся до українських козаків по допомогу, обіцяючи різні права і привілеї.

Султан зібрав військо своїх підлеглих з трьох частин світу.

Козацька Рада 17 червня 1621 року в урочищі Суха Діброва[3] ухвалила взяти участь у боротьбі проти Туреччини і вислала у Варшаву делегацію на чолі з гетьманом Петром Конашевичем, щоб за свою участь, у протитурецькій боротьбі забезпечити деякі привілеї для козацтва та права для Православної Церкви в Україні.

1617 року гетьман коронний Станіслав Жолкевський підписав з османами Бушівський мирний договір, за яким молдавсько-валаські землі, а також обороний замок Хотин переходив під владу османів. Прикордоні замки Караул (Рашків) та Бершадь повині були бути зруйновані. Місцева шляхта була не задоволена таким рішенням.

Цецорська битва 1620[ред.ред. код]

Через нерівні сили (зі сторони С. Жолкевського 8 000, а турецько-татарських військ — 100 000) битва закінчилась поразкою та смертю самого Станіслава Жолкевського, а османи здобули легку перемогу. Гетьман Жолкевський говорив, що «Війна з османами — це не іграшка» і не хотів йти під Цецору, але король дав наказ взяти участь в битві під Цецорою, обіцяючи надати допомогу, (теж саме обіцяв Гратіані). В битву втягнув Жолкевського молдавський господар — Каспар Гратіані - та подав відомості про сили противника: не більше як 10 000. Взявши «язика» та дізнавшись про дійсну кількість татарсько-турецького війська, гетьман Жолкевський прийняв рішення відступати через переправу на Дністрі та перейти Дністер під Могилевом-Подільським на власну територію. Відступ проходив табором (оточеним чотирма рядами возів), тому татарські війська не нападали. Напали вони на козацько-польське військо вночі під час переправи бродом.

Багато подільсько-руської шляхти загинуло під час переправи (зокрема, староста генеральний подільський — Валентій Александр та його син Войцех Калиновський) або потрапили в полон (польний гетьман — Станіслав Конєцпольський, син Ян та племіник Лукаш гетьмана С. Жолкевського, князь Самійло Корецький, ротмістр, майбутній брацлавський воєвода — Миколай Потоцький-«ведмежа лаба», галицький староста — Миколай Струсь, майбутній подільський воєвода — Марцін Казановський, вінницький староста — Олександр Балабан, Богдан Хмельницький та ін.).

Польське королівство було не готове до війни. В битві під Могилевом-Подільським поліг досвідчений 73 річний гетьман Станіслав Жолкевський, польський гетьман Станіслав Конєцпольський перебував на той час в турецькому полоні, тому очолити війська мусив 72 річний великий гетьман литовський Ян Кароль Ходкевич. Польський король звернувся про допомогу до всіх монархів Європи, але допомоги не отримав. Підтримка була надана тільки з боку запорізького козацтва (40 000). На передодні битви провіант та порох, який везли з Кам'янця, захопили османи і відрізали можливість поступу провіанту з Кам'янця. В військовому таборі не вистачало провіанту, його кожної ночі добували козаки. На момент підписання договору залишилася тільки бочка пороху. З турецької сторони військо очолили 10 Пашів, Великий Візир, татарський хан Джанібек та Кантемір Мірза.

Королевич Владислав захворів напередодні битви, участі в ній не брав.

Всі жителі, побачивши війська, які йшли в Хотин, покинули місто.

Військові сили[ред.ред. код]

Польські і козацькі війська:

  • Гусари (польська кіннота) — 7850
  • Рейтари (німецька кіннота)  — 2110
  • Панцерні та надвірні козаки — 7200
  • Піхота коронна — 7700
  • Піхота німецька — 6450
  • Лісовчики — 1200
  • Козаки запорізькі — 41 520 (з них 700 донських козаків)[4]
  • 51 гармата (з них 23 козацькі), також козацькі ожиги та гаківниці

Війська Османської імперії:

  • Всього від 240 до 300 тисяч воїнів, озброєних слуг та челяді
  • 250 гармат
  • 4 бойових слони

Хід битви[ред.ред. код]

Хід битви за Кам'янецькою хронікою Аксентія Каменаці - учасника подій, який володів також турецькою мовою, і тому був часто як перекладач.

  • 13 липня Ян Кароль Ходкевич, прийшов з військом в табір під Оринином.
  • 20 липня Ян Кароль Ходкевич з 30 000 військом пройшов біля Кам'янця і став табором на Дністрі навпроти фортеці.
  • 23 серпня королевич Владислав прибув з військом до Кам'янця, разом з ним були 4 000 жовнірів і 8 000 німців. Розмістив свій табір під Довжком. Наступного дня він пішов і став табором біля Хотина.
  • 25 серпня в табір під Хотином прибуло 41 520 козаків з Яцьком Бородавкою. Вони за півтора тижня пройшли Молдавію. В боях вони вбили Хусейн Пашу Сілістра пострілом в лице, в одній з битв був легко поранений в плече Сагайдачний. В одній сутичці передовий 4000 загін козаків був оточений турками і розбитий. У чому пізніше козаки звинуватили гетьмана Бородавку, що й стало причиною його страти.
  • 26 серпня повінню був зруйнований міст через Дністер і на його відновлення потрібно було 5 днів. Тоді все військо переправилось на інший берег під Хотинський замок.
  • 1 вересня прибув Осман II султан, син султана Ахмеда з військом 250 000 (250 по 1000) і 250 гарматами, він розташувалися за чверть милі від польського табору, тому з одного табору в інший було добре видно. З тих гармат 14 було важких, на перевезення яких потрібно було по 30 пар волів, для інших по 9-10 пар волів і для легких гарман — по 4 пари. Як тільки вони стали табором, відразу почали обстріл. Проти них вийшло кілька ескадронів. Втрати з обох сторін були незначні.
  • 2 вересня прибув татарський хан з 130 000 військом. Він став табором за турецьким табором. Кантемир мурза з 80 000 військом татар переправився через Дністер і став табором на Кам'янецькому шляху, щоб відрізати поступ провіанту з Кам'янця. В цей час якраз везли порох королевичу, який вони захопили.
    Кантемир мурза з 50 000 пішов на Замостя і Люблін грабувати і повернувся звідти з багатою здобиччю. Міщани Кам'янця, зібравшись, зробили на частину татар вилазку і відбили полонених та забрали награбоване. Татари відімстили тим, що поруйнували гарно збудовану церкву св. Георга в Кам'янці, а також дах церкви Св. Хреста.
  • 4 вересня турки підійшли з гарматами і цілий день атакували козаків. Ввечері козаки зробили вилазку, татари почали втікати, козаки гнали їх до самого табору. Поляки не змогли дати підкріплення, козаки захопили 7 гармат, та не змогли їх забрати, бо вони були приковані до дубів та одна до одної. Козаки повернулись з сокирами і, порубавши колеса, відтягли гармати у свій табір.
  • Два наступних дні не відбувалося нічого, бо турецький султан Осман був лютий — йому обіцяли за день розбити противника. В шаленстві він наказав стратити одного пашу, скинути яничарського агу і закувати молдавського господаря Олександра.
  • 7 вересня турки атакували козаків та після обіду напали на гайдуків і польських піхотинців. На чолі турків був багдадський паша — Мустафа. Того ж дня о 23 год. 15 000 військо пішло в наступ до воріт польського табору, де був польний гетьман. Коронний гетьман Ян Кароль Ходкевич, побачивши противника, сам кинувся на зустріч турецьким військам. Але ескадрони каштеляна Потоцького, Прокопа Сенявського та коронного гетьмана не допустили, щоб він вступав в бій. Потоцький в ході бою отримав удар списом і через 5 днів помер. Турки кинулись тікати і їх гнали до табору. Втрати турків в цьому бою були 1200. З польської сторони вбито 2 офіцери і забрано коругви коронного гетьмана. Турки цілу ніч ходили з смолоскипами, збираючи тіла знатних турків, а інших залишили на полі.
  • 11 вересня відбувся великий бій в основному з козаками, а також піхотинцями та жовнірами. Того ж дня Бородавку скинули з гетьманства і обрали Сагайдачного, якому віддали Бородавку, через 2 тижні він наказав його стратити.
  • 12 вересня від турків прибув посол Констянтин, син Баптиста, який просив прислати посла до султана.
  • 13 вересня до турків послали посла Зелінського і відпустили турецького посла.
  • 15 вересня прибув улюбленець султана паша Буди Карахаш з 4000 військом. Султан подарував йому кафтан і дозволив паші здійснити напад, надавши для цього 27 000 турків. Паша поклявся йому взяти противника того ж дня. В обід сили паші були під валами, а інші — з гарматами — з усіх боків вдарили на козацький табір. Також вони вдарили з тилу на німців на чолі з Ваєром, німецькі вояки навели відразу в своїх рядах порядок і погнали їх. Карахаш паша був підстрелений німцем у ногу і впав з конем. Йому було подано іншого коня, але паша не встиг на нього сісти — німець вистрілом в груди вбив його. Турки відступили в ліс. Втрати турків в цей день склали 2800. Султан був дуже засмучений, бо на цього пашу він покладав всі надії.
  • 22 вересня був скинутий султаном з посади Великий Візир, на його місце він поставив месопотамського пашу. Того ж дня козаки напали на турецькі намети, колишній Великий Візир Хусейн паша, втікаючи від козаків, сховався в лісі і на другий день його найшли мертвого під деревом. Вмер паша від страху (за щоденником Якоба Собєського).
  • 22 вересня гетьман наказав 1200 козакам і 300 гайдукам переправитись через Дністер та здобути 2000 турецьку залогу, яка охороняла турецький нещодавно відбудований міст. Козаки перебили турків, які тоді спали і вбили Алі пашу й пашу Карахісару. Залишили в живих тільки чорного арапа якого віддали королевичу.
  • 23 вересня турки цілий день з гарматами атакували козаків, наступали на польський табір.
  • 24 вересня пішов з життя коронний гетьман. Але турки про це не знали. Того ж дня турки з великих гармат били без перестанку по козаках та лісовичках.
  • 26 вересня турки переправили через Дністер 18 гармат та поставили їх навпроти польового табору. Почали обстрілювати з ранку до вечора по козаках та лісовичках.
  • 27 вересня султан наказав переправити через Дністер 40 гармат і чотири паші з військами. За наказом султана військо великими силами пішло на козаків. Сам султан сидів за Хотином на пагорбі Городище і звідти спостерігав за ходом атак. Одне ядро влучило в намет паші, після чого турки взяли волів, щоб забрати гармати, та ганебно забралися з поля бою. Султан того дня кинув величезні сили в бій проти козаків, їх було атаковано 9 разів, польське військо — тричі. В той день полягло дуже багато турецького війська.

Аксентій, учасник битви та кам'янецький літописець, підводить підсумок: битва була виграна завдяки мужності козаків, які були на стороні королевича, тому що вони кожний день робили вилазки проти ворога, якби не козаки, то хто його знає, щоб сталося з коронним військом. Турки знали, що козаки дуже сильні і тому кидали основні свої сили проти них, вони говорили, що коли справляться з козаками, то з польським військом справитися набагато буде легше. Не було такої ночі, щоб козаки не нападали на турецький табір і приходили звідти з великою здобиччю.

  • 29 вересня до турецького табору направили послів, вони вирушили разом з послами турецькими, які прибули два дні тому. Головою посольства був Якоб Собеський, його супроводжували 200 багато вбраних вершників, князі і шляхта були пишно вдягнені, а коням накинули тигрові та леопардові шкури. Зустріч послів відбулась біля турецького табору. Вершники польські, передавши послів, повернулись. Того самого дня султан послав 500 яничарів та 8 гармат на Панівський замок, який зумів оборонитися.

Наслідки битви[ред.ред. код]

Хотинська битва 1621
Пам'ятник Сагайдачному біля Хотинської фортеці

Внаслідок битви турецькі втрати становили близько 80 тис. чоловік. 29 вересня між командуванням польсько-козацьких і турецько-татарських військ почалися переговори про укладення миру. Вони закінчилися підписанням угоди 8 жовтня 1621 року. За мирною угодою сторони домовлялися про відновлення дипломатичних зв'язків.

Хотинська війна показала малу придатність кінноти у позиційних війнах. Загинули майже всі коні. Польська гусарія не мала впливу на хід бойових дій під Хотином. Вирішальну роль у битві мала піхота та артилерія.

Наслідки Хотинської битви мали велике міжнародне значення. Ця битва змусила Туреччину відмовитись від планів завоювання Європи. Розгром турецького війська під Хотином привів до внутрішнього політичного послаблення султанської влади (повсталі яничари вбили у 1622 р. Османа II), а також посилення боротьби слов'янських та арабських народів проти турецького поневолення.

На честь Хотинської битви Папа Григорій XV та Папа Урбан VIII за мужність війська присвятили день пам'яті — 10 жовтня і католицька церква до кінця 19 ст. відправляла в цей день спеціальну службу.

Битва в художній літературі[ред.ред. код]

  • Пісні про героїв цієї битви співав український народ.
  • Іван Франко про значення Хотинської перемоги писав, що Туреччина, зазнавши поразку під Хотином, стала хилитися із зеніту своєї величі й слави.
  • Український письменник Осип Маковей написав повість «Ярошенко».
  • Про ці події згадувала Зінаїда Тулуб в історичному романі «Людолови».
  • Битву під Хотином змальовано в численних творах художньої літератури.


Битва в мистецтві[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Щоденники Хотинської війни 1621[ред.ред. код]

  • Щоденник Прокопа Збігневського, вид. 1621
  • Ян Остророг «Війна волоська…», вид. 1622. Був перекладений Самійлом Величком і доповнений козацьким літописом, виданий 1848 в Києві, Т. 1, в додатках
  • Щоденник Якоба Собеського
  • Польного гетьмана Станіслава Любомирського
  • в музеї Чарторийського в Кракові знаходилося 4 щоденики Хотинської війни

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]