Бихов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
місто Бихов
Coat of Arms of Bychaŭ, Belarus.png
Герб Бихова
Бихов
Бихов на мапі Беларусі
Бихов на мапі Беларусі
Основні дані
Країна Білорусь Білорусь
Область Могильовська область
Перша згадка 14 століття
Населення 16,7 тис. ж. (2006)
Географічні координати 53°31′34″ пн. ш. 30°14′09″ сх. д. / 53.52611° пн. ш. 30.23583° сх. д. / 53.52611; 30.23583Координати: 53°31′34″ пн. ш. 30°14′09″ сх. д. / 53.52611° пн. ш. 30.23583° сх. д. / 53.52611; 30.23583

Би́хов (біл. Быхаў пол. Bychów)— місто, центр Биховського району Могильовської області Білорусі.Пароплавна пристань на Дніпрі. Залізнична станція. Овочоконсервний завод. В районі Бихова торфорозробки, лісопильні, деревообробні та ін. підприємства.

Мапа бихівської фортеці у XVII ст.

Історія[ред.ред. код]

Бихов колись знала вся Європа. Саме тут знаходилася одна з найкращих ливарень («людвісарень») XVI-XVIII століть, де майстри найвищої кваліфікації виготовляли гармати, ядра, кулі та багато іншого, без чого в середні століття в Європі жити було просто неможливо. При ливарній гарматний майстерні перебувала і знаменита Биховский збройова школа. [1]

Бихов (районний центр області, місто на правому березі Дніпра). Відомий як Старий Бихов за документами з XIV ст. Був поселенням литовського князя Свидригайла (XV ст.), Магнатів Ходкевичів (XVI ст.), Сапегів (XVII - початок XIX ст.).

В 1590, 1594 в районі Бихова відбувались антифеодальні повстання, в яких білоруські селяни разом з українськими селянами і козаками виступали проти польсько-шляхетського гніту. Саме томи в кінці XVI - початку XVII ст. гетьман Великого князівства Литовського Ходкевич, а потім Сапега перетворюють Бихов в потужну фортецю - одну з найкращих на території Білорусі. Земляні вали, рови, бастіони півкільцем замкнули територію міста, східна сторона якого виходила до обривів Дніпра. Центром поселення став замок: він розташовувався в головному місці плану, над Дніпром, перед ним простягалася велика площа, по обидва боки якої були розбиті на регулярних засадах житлові квартали. Площа розділяла територію міста на дві частини і була плацу для навчання солдатів гарнізону фортеці. Через площу з півночі на південь пролягла головна вулиця, яка замикається Могилевськими та Рогачевскими в'їздними воротами-брамами.

Під час визвольної війни 1648—1654 штурмували українські і білоруські повстанці, деякий час тут знаходилися в облозі війська Ф. Гаркуші (1648 р.), в російсько-польську війну 1654-1667 роках - І. Золотаренко (1655 р.), в Північну війну 1700-1721 роках російський гарнізон бився з Сапегою, союзника шведів. 1772 Бихов приєднаний до Росії.

У XVII-XVIII ст. в місті було лише дві монументальних кам'яних споруди: замок феодала і синагога, всі інші споруди, в тому числі культові, були дерев'яними. Тому не випадково в умовах частих облог та пожеж вони загинули. Збереглися, щоправда, зі значними втратами, тільки замок і синагога. Існуюча православна церква знаходиться віддалік від старих пам'ятників архітектури і не пов'язана з ними архітектурно-планувальної композицією, що пояснюється пізнішим часом її будівництва (XIX ст.).

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]