Благовіщенський міст

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Благовіщенський міст
Благовіщенський міст
Благовіщенський міст у 2008 році
Координати: 59°56′04″ пн. ш. 30°17′22″ сх. д. / 59.9346611° пн. ш. 30.2897056° сх. д. / 59.9346611; 30.2897056
Офіційна назва Благовещенский мост
Галузь застосування автомобільний, пішохідний
Перетинає Нева
Місце розташування Санкт-Петербург
Тип конструкції опорний, развідний
Загальна довжина 331 м
Ширина моста 37 м
Кількість смуг руху 8
Дата початку будівництва 1843
Дата відкриття 1850
Благовіщенський міст у Вікісховищі Координати: 59°56′04″ пн. ш. 30°17′22″ сх. д. / 59.9346611° пн. ш. 30.2897056° сх. д. / 59.9346611; 30.2897056

Благовіщенський міст (рос. Благовещенский мост, у 1855–1918 Миколаївський міст, з 1918 до 15 серпня 2007 називався «міст Лейтенанта Шмідта») — перший постійний міст у Санкт-Петербурзі.

Історія[ред.ред. код]

Це був старий міст, який отримав після 1917 року назву моста лейтенанта Шмідта, у свій час будувався протягом восьми років (1842–1850). Для того часу це був чудовий міст: опори його гранітні, прогонні будівлі чавунні, аркові системи. Побудова опор на свайних основах, при значній глибині води, представляла значні труднощі. Кессонів для мостів на той час ще не знали. Ширина проїзду — 15 метрів. Ділився на 2 рукави по 6 метрів довжиною кожний. Рух мостом на ХІХ столітті почав гальмуватись. Великі проблеми судноходству створював розвідний прогон. Міст потребував реконструкції.

У радянські часи транспорті навантаження, які збільшилися, вимагали капітальної перебудови, що була здійснена у 1936–1938 роках за проектом професора Григорія Передерія і архітнктора Лева Носкова. Новий двокрилий прогін було влаштовано між центральними опорами. Попередній розвідний прогін було замінено гранітом. Прогони з боків розвідної частини мосту були заново перекриті стальними балками. Вперше в історії мостобудування Передерій застосував електрозварювання.

Від попереднього Благовіщенського моста залишилися тільки перила та опори. Довжина мосту склала 331 м, ширина — 24 м. Чавунні конструкції були замінені на сталеві. Від цього вага мосту стала у чотири рази меншою.

Джерела[ред.ред. код]

  • Передерий Г. П., Байков А. А. Новые идеи в технике / Г. П. Передерий, А. А. Байков. — Пг.: Образование, 1916. — Сб.2.- 134с.
  • Передерий Г. П. Методы проектирования сборных железобетонных мостов. Сварка на мосту лейтенанта Шмидта. — Москва: Трансжелдориздат, 1946. — 78 с.
  • Антонов Б. И. Мосты Санкт-Петербурга. — СПб: Глагол, 2002. — 192 с. — ISBN 5-89662-019-5
  • Пунин А. Л. Архитектура отечественных мостов. — Л.: Стройиздат. Ленинградское отделение, 1982. — 152 с.
  • Горбачевич К. С., Хабло Е. П. Почему так названы? О происхождении названий улиц, площадей, островов, рек и мостов Ленинграда. — 3-е изд., испр. и доп. — Л.: Лениздат, 1985. — С. 466–467. — 511 с.