Благодатний вогонь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Каплиця Гробу Господнього, звана «Кувуклія» у церкві Воскресіння Христового в Єрусалимі

Благодатний вогонь' (грец. Άγιο Φως) — поширена у православ'ї назва вогню, використовуваного у великодній церемонії виносу Святого Світла з Гробу Господнього, в Єрусалимському Храмі Воскресіння. Церемонія проводиться у Велику суботу сумісно грецьким Єрусалимським православним патріархатом та єрусалимським патріархатом Вірменської апостольської церкви. Винос Благодатного Вогню символізує вихід з Гробу Світла істинного, тобто воскресіння Господа.

Церемонія Святого Світла[ред.ред. код]

Церемонія Святого Світла починається о 10:15 ранку за храмовим часом з вірменської процесії, що на чолі з вірменським православним патріархом Єрусалима, пройшовши один раз навколо Кувуклії, переходить до Вірменського Бокового вівтаря храму Воскресіння.

  • Об 11:00 відбувається спільна церемонія запечатування Труни.
  • Об 11:30 у храм входить молодь грецького патріархату, що скандує, а о 12:00 у храм прибуває грецький православний патріарх Єрусалима.
  • О 12:10 вірменське православне духівництво, разом із представниками Коптської і Сирійської православних церков, переходить із Вірменської Ризниці до Вівтаря Кафолікона, де робить своє традиційне звертання до грецького православного патріарха.
  • О 12:20 служитель грецького патріархату вносить у Гроб Господень закриту лампу, а о 12:30 починається хресний хід грецького православного духівництва. Процесія три рази проходить навколо Кувуклії. Грецький патріарх стоячи перед Кувуклією роздягається своїми сослужителями, і о 12:55 разом з вірменським архімандритом входить у Кувуклію.
  • В Кувуклії грецький патріарх і вірменський архімандрит запалюють свічки Благодатним вогонем від лампи, після чого передають його віруючим.
  • О 13:10 грецький православний патріарх зі своїми сослужителями залишає храм. Починається хресний хід вірменського православного духівництва й віруючих, супроводжуваних коптськими й сирійськими православними громадами. Молодь грецького патріархату залишає храм. О 14:30 завершується й вірменська церемонія, і храм залишає вірменський патріарх.

Історичні свідчення[ред.ред. код]

Св. Григорій Нісський (4 століття), а пізніше Йоан Дамаскін (8 століття) свідчили, що вперше Вогонь благодатний зійшов, коли апостол Петро прийшов до Гробу Господнього:

Воскресый из гроба яко воистинну, преподобным повелел еси женам проповедати востание апостолом, якоже писано есть: и скорый Петр предстал гробу, и свет зря во гробе, ужасашеся. Темже и увидев плащаницы, кроме Божественнаго тела в нем лежащыя, со страхом возопи: слава Тебе Христе Боже, яко спасаеши вся Спасе наш: Отчее бо еси сияние[1]
. Проте подібні свідчення відсутні в Євангелії.

Найдавніше збережене свідчення про використанні Благодатного Вогню у церемонії належить паломниці Сільвії Аквітанській (4 століття) такими словами:

У дев'яту ж годину усі збираються в храм Воскресіння, запалюються всі лампади й свічі й робиться велике світло. А вогонь не приноситься ззовні, але подається ізсередини печери, де денно й нощно горить невгасима лампада, тобто, усередині перешкоди

Від 9 століття починаються свідчення, що описують сходження Благодатного вогню як чудо. Так, близько 870 року, латинський чернець Бернард свідчив:

"У святу суботу напередодні Великодня ранком починається служіння в цій церкві й по здійсненні служіння співається "Господи помилуй!" доти, поки по явленню ангела, не запалиться світло в лампадах, які висять над згаданою труною[1]

Микита Клірик, що побував у Єрусалимі в 947 році, залишив такий запис:

Архієпископ ще не виступив із Труни, як уже можна було раптово бачити всю Божию церква исполненною неприразимым і Божественним світлом, так що благочестивий народ пересувалося то в праву сторону, то в ліву... При такій несподіваній появі світла всі були сповнені здивування, та й самі безбожні агаряни були вражені й присоромлені... у нинішній час Божественний виток світла поширився по всій церкві[2]

Збереглися і численні скептичні описи Благодатного вогню, зокрема арабський мусульманський письменник Ал-Джахіза (9 століття), залишив таке свідчення:

Хоронителі храмів не переставали влаштовувати для народу різні хитрості подібні хитрощам ченців зі світильниками церкви Воскресіння в Єрусалимі, які стверджують, що олія в лампадах запалюється в них без вогню в одне свято[1]

Переказ про тріснуту колону[ред.ред. код]

Розсічена колона Храму Воскресіння, на яку, за переказом, зійшов вогонь

Існують перекази, за якими тріщина на одній з колон Храму Господнього пояснюється тим, що на неї зійшов Благодатний вогонь. Існують щонайменше дві версії сходження.

Вірменська версія базується на свідченнях не пізніших 1635 року вірменського паломника зі Львова Сімеона Лехаци. За його свідченням колись до храму не впустили вбогих прочан, через те що вони не могли сплатити вхідну плату. Проте Вогонь зійшов спершу саме до жебраків, що стояли назовні й спалив верхівки мармурових колон по обидва боки дверей, після чого було видано указ і грамоту, що дозволяли безплатно входити до Храму жебракам, які заприсягнуть, що не мають грошей.[3]

Грецька версія, письмово зафіксована не раніше 1710 року російським паломником Іваном Лук'яновим, розповідає, що вірмени одного разу вирішили привласнити собі право одержувати Благодатний вогонь і підкупили турецьку владу, щоб та не впустила греків у храм, і щоб вірмени самі увійшли в Гроб Господень за вогнем. І поки вірмени безуспішно намагалися випросити в Бога вогонь, греки зі своїм патріархом молилися біля входу в храм. І Бог не дав вірменам вогню, але звів його з колони біля входу, де стояли греки зі своїм патріархом. Один мусульманський стражник, побачивши що сталося, увірував у християнського Бога, за що був убитий одноплемінниками. У цьому переказі Благодатний вогонь з'являється як доказ істинності грецької форми Православ'я. Критики грецької версії вважають, що вона є пізнішою та кон'юнктурно зміненою версією початкового переказу, що зберігається вірменською церквою.[4]

Полеміка[ред.ред. код]

Вірування про чудесне сходження[ред.ред. код]

Серед частини православних християн існує повір'я, що вогонь, який виносить із Гробу грецький патріарх Єрусалима, не просто благодатний, але й чудесний і надприродний. Стверджують, що цей вогонь запалюють не люди, а що він сходить із неба від Бога за молитвою патріарха.

Прихильники версії чудесного сходження Благодатного вогню називають низку чудодійних властивостей. Є свідчення прочан, які стверджують, що загоряння свічок відбувається й поза кувуклії, зокрема від ікон [5]. Також є свідчення про появу в храмі світних куль; звукові явища, що передують сходження вогню, мироточення ікон у переддень сходження Благодатного вогню; самовідновлення предметів, обпалених вогнем. Особливо наголошують на тому, що упродовж перших хвилин Благодатний вогонь не пече.

Також повідомляється, що з вечора в храмі гасять всі вогні. Щоб уникнути підробки, мусульмани (або іудеї) ретельно перевіряють Кувуклію на наявність вогню і його джерел, після чого її запечатують. Мусульмани (або іудеї) з особливою старанністю обшукують патріарха, щоб переконатися, що в нього немає засобів добування вогню. Патріарх Єрусалимський молить Бога в самій Труні про дарування Благодатного вогню аж до його чудесного сходження.

Істотною частиною вірувань є те, що сходження Благодатного вогню відбувається у Велику Суботу, що відраховується згідно з Юліанським календарем.

Аргументи проти чудесного сходження[ред.ред. код]

Противники версії про чудесне сходження Благодатного вогню звертають увагу на відсутність авторитетних свідчень, що підтверджують регулярне чудо Благодатного вогню та його властивостей, відсутність підтвердження в незалежних джерелах чи наукової фіксації описуваного тощо. На думку професора М. Успенського

«…паломницькі повідомлення, суперечливі в самих собі про образи сходження вогню з неба, що стверджують очевидність цього сходження для всіх що моляться, скоріше говорять про релігійну екзальтацію авторів та юрби, що оточувала їх у час обряду Св. вогню, ніж про велич самого обряду.»[6]

Засновник духовної місії в Єрусалимі Єпископ Порфирій Успенський у своїх щоденниках описує такий епізод:

"У той рік, коли знаменитий пан Сирії й Палестини Ібрагім, паша єгипетський, перебував у Єрусалимі, виявилося, що вогонь, одержуваний із Труни Господня у велику суботу є вогонь неблагодатний, а запалюваний, як запалюється вогонь усякий. Цьому паші заманулося упевнитися, чи дійсно раптово й чудово виникає вогонь на кришці Гробу Христова або запалюється сірником. Він... оголосив намісникам патріарха, що йому хотілося б сидіти в самій кувуклії під час одержання вогню й пильно дивитися, як він виникає, і додав, що у випадку правди будуть дані їм 5000 пунгів (2500000 піастрів), а у випадку неправди, нехай вони віддадуть йому всі гроші, зібрані з ошуканих прихильників, і що він надрукує у всіх газетах Європи про мерзенну підробку. Намісники петроаравійський Місаїл, і назаретський митрополит Данило, і філадельфійський єпископ Діонисій (нинішній віфлеємський) зійшлися порадитися, що робити. У хвилини нарад Місаїл зізнався, що він у кувуклії запалює вогонь від лампади, прихованої за рухомою мармуровою іконою Воскресіння Христова, що в самому Гробі Господньому. Після цього визнання вирішено було смиренно просити Ібрагіма, щоб він не втручався в релігійні справи і... що для його світлості немає ніякої користі відкривати таємниці християнського богослужіння..."[7]

Один із учасників дискусії на форумі диякона А.Кураєва стосовно Благодатного вогню сказав таке:

Найбільш схоже, що природа цього вогню — сатанинська. Замість того, щоб проповідувати християнські істини в країнах свого проживання, люди відволікаються й приїжджають видивлятися на цей вогонь — тобто, по-суті, займаються цілковитою дурницею на шкоду справді важливим християнським справам... Безглуздість же цього вогню наводить на думку, що він, можливо, є різновидом сатанинської "принадності". І, до речі, не дивно, що диявол у такий спосіб приваблює саме православних - вони більшою мірою, чим інші конфесії, схильні думати про свою конфесію, як про "найправильнішу", будучи при цьому, навпаки, мабуть, найбезграмотнішими в питаннях віри [8]

Матеріалістичні пояснення[ред.ред. код]

Про наявність механізму, що викликає самозаймання, арабські історики згадують з XII століття, зокрема історик із Дамаска Ібн-ал-Каланісі (помер 1162) писав:

Коли вони перебувають на Великдень там... те вішають лампади у вівтарі й улаштовують хитрість, щоб вогонь до них дійшов по олії бальзамового дерева й пристосувань із нього, а його властивістю є виникнення вогню при з'єднанні з жасминовою олією. Він має яскраве світло й блискуче сяйво. Вони ухитряются провести між сусідніми лампадами натягнутий залізний дріт на зразок нитки, що безупинно йде від однієї до іншої, і натирають її бальзамною олією, приховуючи це від поглядів, поки нитка не пройде до всіх лампад. Коли вони моляться й наступає час сходження, відкриваються двері жертовника; а вони думають, що там колиска Іси, так буде йому мир, і що відтіля він здійнявся на небо. Вони входять і запалюють багато свіч, а в будинку від подиху безлічі народу стає пекуче. Хто-небудь із вартих намагається наблизити вогонь до нитки, він зачіпається за неї і переходить по всіх лампадах від однієї до іншої, поки не запалює все. Хто дивиться на це, думає, що з неба зійшов вогонь запалилися лампади[1]

Процес «умивання» прочан Благодатним вогнем критики повторюють зі звичайним вогнем. Аналіз «умивання» прочанами борід показує, що вогнем вони рухають не під бородою, а перед нею. Коли людина намагається умити обличчя вогнем, вона рефлекторно (інстинкт самозбереження) відводить руку вперед. [9][10] Ієромонах Флавіан (Матвєєв) стосовно цього феномену писав таке:[11]

На жаль, підпалює. У 2004 році мій знайомий буквально через п'ять хвилин після одержання благодатного вогню (ми навіть із храму не вийшли) намагався "вмитися вогнем". Борода начебто й невелика, помітно стала займатися. Довелося закричати йому, щоб гасив. У руках у мене була відеокамера, так що цей сумний випадок залишився зафіксованим документально. (...) Сам взяв приклад з інших, потримав руку над вогнем. Вогонь, як вогонь. Палить!

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б в г # «По 1-м стихословии, седальны воскресны, глас 8»
  2. Пападопуло-Керамевс А.И. Рассказ Никиты, клирика царского. Послание к императору Константину VII Порфирородному о святом огне, писанное в 947 г. СПб., 1894. С. 10-11.
  3. Симеон Лехаци. Путевые заметки.
  4. Благодатный огонь
  5. Юрий Максимов. В защиту Благодатного огня
  6. К истории обряда святого огня, совершаемого в Великую Субботу в Иерусалиме.
  7. стр.299-301 тома 3-го
  8. Ответы с форума дьякона Кураева
  9. Імітація затримки вогню у волоссі
  10. Черниця вчить умиватися Благодатним Вогнем (відео)
  11. БЛАГОДАТНЫЙ ОГОНЬ — ВЗГЛЯД СКЕПТИКА «Тёплый огонь.»"

Відеоматеріали[ред.ред. код]


Православний хрест Це незавершена стаття про православ'я.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.