Блазон (геральдика)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Блазон (фр. le blazon — щит) — усний або письмовий опис складових елементів герба. Первинна, найдавніша назва геральдики.

У книзі Джона Гуілліма «Опис геральдики» (1610) наводиться таке визначення:

«виклад форм, видів і кольорів усіх елементів герба, разом із поясненням їх сенсу».

Звідси «блазонрі» — мистецтво зображення й трактування гербів.

Опис (блазонування) герба слід починати з кольору щита, після чого описується основна фігура та її кольори. У складному зображенні опис починається з кольору правого та верхнього поля, або з центрального (серцевинного) щитка, якщо він є, за тим же порядком опису кольорів та фігур, що й для основного щита. Правий і лівий боки щита визначаються протилежно нашому погляду. Після опису щита проводиться опис фігур та гербових прикрас, розміщених навколо нього. Опис має бути чітким і лаконічним. Проте щит і зображені на ньому фігури є лише основою і внутрішньою частиною герба. Існує ще і зовнішня частина, яка також складається з різнх елементів. Внутрішня і зовнішня частини складають повний герб. Зовнішню частину герба складають шолом — металічне надголів’я; корона, нашоломник — фігура розміщена над шоломом; намет — прикраса з боків щита; девіз — короткий вислів на стрічці внизу щита; мантія — довга одіж на горностаєвому хутрі, на котрій розташовується щит; сінь — мантійний купол, а також прикраси. Корони і прикраси займають певне місце в земельних та міських гербах, їх форма визначає рівень влади, сан, титул або звання того, кому належить герб. Імператорські, королівські корони є символом високої влади, а також існують корони міст різного підпорядкування з двома або трьома зубцями, називають баштовими. Навколо щита можуть розташовуватися прикраси з дубового листя, гілок, виноградної лози, колосся, а також - знамена та орденські стрічки, скіпетри, символи мореплавства, промисловості тощо. Викладені вище аспекти герботворення не вичерпують усього комплексу правил геральдики, які використовувались у різні часи і особливо у другій половині XX ст., коли з’являються нові символи, фігури, знаки. Тому відбувається у певній мірі відхід від класичної геральдики і з’являються герби, де використовуються нові знаки і розширюється спектр кольорів. У цей же час в радянській геральдиці припиняється використання і творення родових гербів, не вивчалася генеалогія та історичні герби знатних родин дорадянського часу.

Історія[ред.ред. код]

У середні віки словесний опис (усний або записаний у книзі без ілюстрацій) був єдиним способом зафіксувати герб у пам'яті або документі, оскільки можливість додати до словесного опису малюнок була не завжди. Для цього в Західній Європі герольдами було вироблено особливу геральдичну мову — блазон —, покликану за допомогою визначених термінів описати будь-який герб максимально точно і до того ж коротко.

Зараз, завдяки досягненням поліграфії, можна супроводжувати розповідь про герб кольоровим малюнком, тому опис має другорядну роль.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]