Блез Сандрар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Блез Сандрар
Blaise Cendrars
Блез Сандрар, портрет Модільяні, (1917)
Блез Сандрар, портрет Модільяні, (1917)
При народженні Frédéric-Louis Sauser
Дата народження 1 вересня 1887(1887-09-01)
Місце народження Ла Шо-де-Фон, кантон Невшатель, Швейцарія
Дата смерті 21 січня 1961(1961-01-21) (73 роки)
Місце смерті Париж, Франція
Громадянство Швейцарія Швейцарія, згодом Франція Франція
Рід діяльності письменник
Жанр поезія, роман, документальні есе
Премії

Гонкурівська премія (1929), Велика літературна премія Парижа (1961)

Бле́з Сандра́р (фр. Blaise Cendrars, справжнє ім'я — Фредерік-Луї Созе, фр. Frédéric-Louis Sauser, 1 вересня 1887, Ла Шо-де-Фон, кантон Невшатель21 січня 1961, Париж) — швейцарський та французький письменник.

Біографія і творчість[ред.ред. код]

Народився в сім'ї комерсанта, вихідця з Берна. Вдома розмовляли французькою. Багато їздив по світу з батьками, потім все життя переїжджав з місця на місце, бував у Китаї, Монголії, Африці, Бразилії, США, змінив декілька професій. У 1905-1907 роках опинився в Санкт-Петербурзі, був свідком Першої російської революції. У 1912 році опублікував за свій рахунок новаторську збірку віршів «Великдень у Нью-Йорку». Ці вірші, близькі до кубізму в пластиці, глибоко вплинули на сучасників. Зблизився в Парижі з Аполлінером, Шагалом, Леже, Модільяні (художник написав портрет Сандрара), Архипенком, Сонею і Робером Делоне. Соня Делоне ілюструвала авангардистських поему-колаж Сандрара «Проза про Транссибірський експрес і маленьку француженку Жанну» (1913), В такому жанрі своєрідного кіномонтажу працювали потім Аполлінер (вірш «Зона»), Уідобро (поема «З екватора») та інші. Брав участь у Першій світовій війні. Був поранений, втратив праву руку. У 1916 році став громадянином Франції.

Завжди цікавлячись усім новим, Сандрар захопився кіно, знімався у Абеля Ганса, потім працював у нього асистентом. Співпрацював з трупою «Шведського балету» в Парижі, зокрема, з композитором Даріюсом Мійо. На основі африканських міфів написав для нього лібретто балету «Створення світу» (1921, Постановка в 1923 році, з декораціями Фернана Леже). Був також першим автором лібрето останнього гучного балету Еріка Саті, поставленого «Шведським балетом» (грудень 1924 року) у видозміненій версії Франсіса Пікабіа з дадаїстськю назвою «Спектакль відміняється».

Після 1925 року Сандрара більше не писав віршів. Автор новел і романів, репортерських нарисів. Написав кілька кіносценаріїв (за одним із них, «Золото Зутера», написаному на основі сандраровского роману «Золото», збирався ставити в Голлівуді фільм С. Ейзенштейн).

На початку Другої світової війни працював військовим кореспондентом, після вторгнення гітлерівських військ до Франції переховувався в Екс-ан-Прованс і три роки нічого не писав. Повернувся до літератури, створивши автобіографічну тетралогію (1945-1949 роки). Зблизився з Робером Дуано, писав про його роботи. Дуано залишив серію фотопортретів Сандрара.

Помер 21 січня 1961 року. Похований на цвинтарі Батіньйоль. У 1994 році його прах було перепоховано на цвинтарі містечка Ле-Трамбле-сюр-Мольдр в департаменті Івлін, де Сандрар мав свій будинок.

Твори[ред.ред. код]

Поезія[ред.ред. код]

  • La Légende de Novgorode (1907, перша публікація - 1996)
  • Séquences (1912)
  • Les Pâques à New York (1912)
  • La Prose du transsibérien et de la petite Jehanne de France (1913)
  • La Guerre au Luxembourg (1916)
  • Le Panama ou les aventures de mes sept oncles (1918)
  • 19 Poèmes élastiques (1919)
  • Feuilles de route (1924)
  • Kodak. Documentaires (1924)

Романи й оповідання[ред.ред. код]

  • J’ai tué (1918, з ілюстраціями Ф.Леже)
  • L’Or (1925, роман про американського авантюриста-золотошукача)
  • Moravagine (1926, роман)
  • Petits contes nègres pour les enfants des blancs (1926, за мотивами африканських міфів)
  • Les Confessions de Dan Yack (1929, роман, Гонкурівская премія)
  • Rhum — L’aventure de Jean Galmot (1930, роман-репортаж)
  • Hollywood, la Mecque du cinéma (1936, роман-репортаж)
  • L’Homme foudroyé (1945, перша книга автобіографічной тетралогії)
  • La Main coupée (1946, друга книга)
  • Bourlinguer (1948, третя книга)
  • Le Lotissement du ciel (1949, четверта книга)
  • Emmène-moi au bout du monde! (1953, роман)

Повне зібрання творів[ред.ред. код]

  • Œuvres complètes. Denoël, VIII volumes, 1960-1964.
  • Œuvres complètes. Le Club français du livre, 15 volumes précédés d'un volume d'Inédits secrets, 1969-1971.
  • Œuvres complètes. Denoël, coll. "Tout autour d'aujourd'hui" (dir. Claude Leroy), 15 volumes, 2001-2006 :
    • 1 : Poésie complètes, avec 41 poèmes inédits. Édition de Claude Leroy. XXX + 434 p., 2001.
    • 2 : L'Or — Rhum — L'Argent. Édition de Claude Leroy. XXIV + 360 p., 2001.
    • 3 : Hollywood, La Mecque du cinéma — L'ABC du cinéma — Une nuit dans la forêt. Édition de Francis Vanoye. XXII + 234 p., 2001.
    • 4 : Dan Yack. Édition de Claude Leroy. XXXIV + 334 p., 2002.
    • 5 : L'Homme foudroyé — "Le Sans-Nom". Édition de Claude Leroy. XXXII + 448 p., 2002.
    • 6 : La Main coupée — La Main coupée (1918) — La Femme et le soldat. Édition de Michèle Touret. XXX + 370 p., 2002.
    • 7 : Moravagine — La Fin du monde filmée par l'Ange N.-D. — "Le Mystère de la Fin du monde" — L'Eubage. Aux antipodes de l'unité. Édition de Jean-Carlo Flückiger. XXXII + 398 p., 2003.
    • 8 : Histoires vraies — La Vie dangereuse — D'Oultremer à Indigo — "Un bel éclat de rire". Édition de Claude Leroy. XXXII + 528 p., 2003.
    • 9 : Bourlinguer — Vol à voile. Édition de Claude Leroy. XXXII + 512 p., 2003.
    • 10 : Anthologie nègrePetits Contes nègres pour les enfants des BlancsComment les Blancs sont d'anciens Noirs — "N'KÎi, l'attrape-nigauds" — "La Création du Monde" — Conférences sur la littérature des Nègres. Édition de Christine Le Quellec Cottier. XXXII + 544 p., 2005.
    • 11 : Aujourd'hui — "Jéroboam et La Sirène" — "Sous le signe de François Villon" — Préface à Bourlingueur des mers du Sud d'Eric Newby — "Paris par Balzac" — Préface à Forêt vierge de Ferreira de Castro — Le BrésilTrop c'est trop. Édition de Claude Leroy. XXXII + 560 p., 2005.
    • 12 : Le Lotissement du ciel — La Banlieue de Paris — Préface à Instantanés de Paris, album de Robert Doisneau. Édition de Claude Leroy. XXXIV + 510 p., 2005.
    • 13 : Panorama de la pègre — Contrebandiers — "À bord de Normandie" — Articles (1935-1938) — Chez l'armée anglaise — Reportages de guerre (1939-1940). Édition de Myriam Boucharenc. XXX + 450 p., 2006.
    • 14 : Emmène-moi au bout du monde !... — "Le Mystère de la création" — Films sans images — Danse macabre de l'amour. Édition de Claude Leroy. XXX + 556 p., 2006.
    • 15 : Blaise Cendrars vous parle... Entretiens avec Michel Manoll — Qui êtes-vous ? — Réponses au "Questionnaire Marcel Proust" — "Pour une bibliothèque idéale" — Préface aux Fleurs du mal de Baudelaire — Le Paysage dans l'œuvre de LégerJ'ai vu mourir Fernand Léger — "Les peintres du dimanche" — "Georges Bauquier". Édition de Claude Leroy. XXXVI + 412 p., 2006.

Література[ред.ред. код]

  • Bochner J. Blaise Cendrars: discovery and re-creation. Toronto; Buffalo: University of Toronto Press, 1978.
  • Chefdor M. Blaise Cendrars. Boston: Twayne Publishers, 1980
  • Cendrars M. Blaise Cendrars. Paris: Balland, 1984 (біографія, написана дочкою письменника)
  • Debenedetti J.-M. Blaise Cendrars. Paris: H. Veyrier, 1985
  • L’Encrier de Cendrars: actes du colloque du centenaire. Boudry-Neuchâtel: Baconnière, 1989 (материали колоквіуму до 100-річччя письменника)
  • Blaise Cendrars: je suis l’autre. Paris: Champion, 2004
  • Doisneau rencontre Cendrars. Paris: Buchet-Chastel, 2006

Посилання[ред.ред. код]