Блиставиця
| село Блиставиця | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Київська область | ||||
| Район | Бучанський район | ||||
| Громада | Бучанська міська громада | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | XV ст. | ||||
| Населення | 1172 | ||||
| Площа | 30 км² | ||||
| Густота населення | 39,07 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 07835 | ||||
| Телефонний код | +380 4577 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 50°36′02″ пн. ш. 30°10′56″ сх. д. / 50.60056° пн. ш. 30.18222° сх. д.Координати: 50°36′02″ пн. ш. 30°10′56″ сх. д. / 50.60056° пн. ш. 30.18222° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
152 м | ||||
| Відстань до обласного центру |
30 км | ||||
| Відстань до районного центру |
22 км | ||||
| Найближча залізнична станція | Буча | ||||
| Відстань до залізничної станції |
6 км | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 07835, Київська область, Бородянський район, село Блиставиця, вул. Ярослава Мудрого, 1 | ||||
| Карта | |||||
  Блиставиця | |||||
 Блиставиця | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Блистави́ця — село Бучанського району (раніше Бородянського району) Київської області. Входить до складу Бучанської міської громади. На півдні межує з смт Ворзель, на сході з смт Гостомель, на півночі з селом Луб'янка та на південному заході з селом Мироцьке. Герб села є промовистим.
Історія[ред. | ред. код]
На території села та на її околицях знайдено знаряддя праці кам'яної доби, виявлено слов'янський могильник X—XIII століття.
За радянських часів село постраждало від Голодомору та репресій. Взимку 1929 року на загальних зборах села був утворений колгосп «Шлях правди». Першими в селі були розкуркулені чотири родини: Жмицика І. К. — сім'я із 5 осіб; Даниленка Ф. М. — 12 осіб; Демченко Ф. Т. — 4 особи; Осадчого Г. О. — 4 особи. Відтак було репресовано ще 5 родин — всього 45 осіб — всі вони були депортовані у Сибір[1].
У другу хвилю розкуркулень потрапили працелюбні родини Даниленків, Григорія Осадчого, Ониська Міщенка, Семена Кривенка, Луку Пархоменка, майно і землю яких було конфісковано, а самих депортовано. Відтак, почалося вилучення продуктів у менш заможних селян і весною та влітку 1933 років почався голод. Загальну кількість померлих від голоду встановити не вдалося. У середині 2000-их років у селі мешкала 81 особа. Ідентифікована одна особа — згідно зі свідченням Моргун Ф. В., 1920 р.н., записаного у 2008 році місцевим учителем Гуменюк Л. Н., від голоду померла її сестра[1].
За мужність і героїзм, виявлені на фронтах Другої світової війни, 98 жителів Блиставиці нагороджені орденами й медалями СРСР.
В «Історії міст і сіл Української РСР» про Блиставицю початку 1970-х було подано таку інформацію:
Блиставиця - село, центр сільської Ради, розташоване за 22 км від районного центру і за 6 км від залізничної станції Буча. Населення - 1260 чоловік. Сільраді підпорядкований населений пункт Озера. На території села міститься центральна садиба колгоспу «Шлях правди», за яким закріплено 1,2 тис. га сільськогосподарських угідь, з них 1,1 тис. га орної землі. За успіхи в розвитку сільського господарства 5 колгоспників відзначені урядовими нагородами, у т. ч. доярка А. С. Кушніренко - орденами Леніна і Трудового Червоного Прапора. Село має восьмирічну школу, будинок культури, бібліотеку. У 1922 році створено комсомольський осередок[2].
До адмінреформи 2020 року село входило до Бородянського району. Із 2020 року до Бучанського району.
Російське вторгнення (2022)[ред. | ред. код]
24 лютого окупанти висадились поблизу гостомельського аеропорту, на вул. Котовського окупантами був нанесений авіаційний удар по колоні ЗСУ, що прямувала до аеропорту, загинуло 16 солдатів. Вночі на 25 лютого в селі внаслідок обстрілів загорівся будинок, пожежники, які приїхали на місце були розстріляні кадирівцями. Вранці 26 лютого в село зайшла колона окупантів, і окупувала його. 1 квітня село було звільнене. [джерело?]
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1191 особа, з яких 537 чоловіків та 654 жінки.[3]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 1161 особа.[4]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 94,62 % |
| російська | 4,95 % |
| білоруська | 0,17 % |
| болгарська | 0,09 % |
| вірменська | 0,09 % |
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Село має 12-річну школу, будинок культури, бібліотеку, церкву, медичний пункт, дитячий садок.
Закрите котеджне містечко[ред. | ред. код]
В селі розташоване закрите котеджне містечко "Полісся-2006". Містечко оточене високим парканом, охороняється приватною охороною, має власних електриків та сантехніків. У цьому містечку розташована ділянка нардепа Андрія Клочка.[6]
Відомі люди[ред. | ред. код]
Уродженці села:
- О. О. Тарасенко — кандидат сільськогосподарських наук
- В. А. Католиченко — кандидат технічних наук;
- П. С. Леоненко — кандидат економічних наук;
- Н. М. Руденко — кандидат історичних наук.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Київська область — К.: «Буква», 2008. — с. 207
- ↑ Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Київська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
- ↑ Сімдесятирічна мати ще одного «слуги народу» різко розбагатіла [Архівовано 26 жовтня 2021 у Wayback Machine.], Главком 7 вересня 2021
Джерела[ред. | ред. код]
- Сайт Верховної Ради України[недоступне посилання з лютого 2019]
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
| |||||||||||