Блукаючий нерв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Блукаючий нерв
Схема розгалуження блукаючого нерва
Вихід нерва із довгастого мозку
Латинська назва nervus vagus
Грей subject #205 910
Іннервація Levator veli palatini, Salpingopharyngeus, Palatoglossus, Palatopharyngeus, Superior pharyngeal constrictor, Middle pharyngeal constrictor, Inferior pharyngeal constrictor, viscera
MeSH Vagus+Nerve

Блука́ючий нерв (лат. nervus vagus) — X пара черепних нервів. Названий так за велику ділянку поширення і складне розгалуження волокон. За функцією нерв змішаний, бо містить парасимпатичні, рухові та волокна загальної й специфічної (смакової) чутливості. Фізіологічна роль блукаючого нерва дуже велика — зона його іннервації охоплює голову, шию, грудну та черевну порожнини, а, отже, регулює діяльність серця, шлунково-кишкового тракту, бере участь в голосоутворенні. Органи тазової порожнини нерв не іннервує. Нерв бере участь у рефлексах ковтання, кашлю, блювання. Також бере участь у регулюванні артеріального тиску (АТ). Входить до складу нервово-судинного пучка шиї (разом з внутрішньою яремною веною та загальною сонною артерією). Двобічне перерізання блукаючого нерва викликає смерть.

Анатомія[ред.ред. код]

Ядра[ред.ред. код]

Оскільки нерв є змішаний, то анатомічно і фізіологічно з ним поєднані чотири ядра:

  • заднє (дорсальне) ядро блукаючого нерва (лат. nucleus posterior (dorsalis) nervi vagi) — парасимпатичне (вісцеромоторне) ядро (деяка частина парасимпатичних нейронів міститься і в подвійному ядрі). Міститься в довгастому мозку. Аксони нейронів, у вигляді пресинаптичних волокон (ті, що прямують до вузла і передають сигнал на постсинаптичні волокна; постсинаптичні волокна у свою чергу безпосередньо іннервують органи) у складі головного стовбура прямують на периферію та іннервують гладкі м'язи та органи шиї, грудної та черевної клітки. Через велику кількість важливих функцій (регуляція дихання, серцебиття, моторики та секреції шлунково-кишкового тракту) його інколи називають «центром життя». Має розвинуті комунікації із ядром одинокого шляху та чутливими ядрами трійчастого нерва.
  • ядро одинокого шляху (лат. nucleus tractus solitarii) спільне для VII, XI та X пар черепних нервів. Аксони сприймають подразнення на периферії і доносять його до ЦНС. В контексті блукаючого нерва ядро сприймає смакові подразнення від задньої третини язика. Також ядро виконує важливу роль у підтримці сталості тиску: від рецепторів дуги аорти імпульси поступають у ядро, перемикаються на заднє ядро. Сигнали від цього ядра сприяють падінню тиску.
  • спинномозкове ядро трійчастого нерва (лат. nucleus spinalis nervi trigemini) входить до системи трійчастого нерва, але сигнали загальної чутливості від VII та X пар черепних нервів аналізується в ньому. Вушна раковина, барабанна перетинка та невелика ділянка позаду вуха — це зони, які іннервує нерв і які аналізує ядро.

Вихід з мозку і поділ на відділи[ред.ред. код]

Нерв виходить 10-18 корінцями із задньої бічної борозни довгастого мозку (окрім нього звідси виходять ще IX та XI пари черепних нервів). Далі нерв прямує до яремного отвору. При проходженні через отвір нерв утворює два потовщення — верхній, або яремний (лат. ganglion (jugulare) superius) та нижній, або вузлуватий (лат. ganglion (nodosum) inferius). Обидва вузли є чутливими і складаються з псевдоуніполярних нейронів, аксони яких прямують в ЦНС, а дендрити на периферію. Нейрони верхнього ядра сприймають подразнення (температура, біль, дотик) від вушної раковини, барабанної перетинки, твердої оболонки мозку в задній черепній ямці, глотки та гортані; далі сигнал прямує до чутливих ядер трійчастого нерва. Нейрони нижнього вузла сприймають спеціальну чутливість: подразнення від баро- та хеморецепторів дуги аорти (регуляція тиску), смакова чутливість, подразнення від гортані, ШКТ, серця, легень, бронхів (сприймаються не больові чи температурні подразнення, а подразнення, наприклад від осмо- та хеморецепторів.) Аксони нейронів прямують до ядра одинокого шляху, а звідси перемикаються на заднє ядро нерва. Рухові волокна від моторного ядра проходять транзитом позаду вузлів.

Топографічно нерв ділять на чотири відділи: головний, шийний, грудний та черевний відділи, кожний з яких дає гілки до органів-мішеней.

Гілки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]