Бовтиська западина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бовтиська западина на мапі.

Бовтиська западина — геологічна структура в центральній частині Українського щита (північне крило українського літосферного щита). Розташована у верхів'ї р. Тясмин — правої притоки Дніпра, на межі Кіровоградської та Черкаської областей, поблизу села Бовтишка Олександрівського району Кіровоградської області.

Западина являє собою лійкоподібну депресію глибиною до 600 м, ускладнену центральним підняттям. У плані ізометрична. Діаметр 24—25 км. Залягає в кристалічних породах щита[1]. Оскільки западину «поховано» під товщею осадових порід, потужністю до 500 м, її вивчення здійснювалося за кернами свердловин[2].

Більшість дослідників дотримується думки про метеоритне походження западини[3].

Породи[ред.ред. код]

На її поверхні залягають червоноколірні піски тріасового — ранньоюрського віку. Основну частину розрізу становить 300-метрова товща вулканогенних та осадово-вулканогенних відкладів верхньоюрського, крейдового та ранньопалеогенового віку. Завершують розріз осадові утворення кайнозою — глини, алеврити, глинисті горючі сланці, буре вугілля, торф[1].

Історія досліджень[ред.ред. код]

Вперше на Бовтиську западину звернув увагу Л.Ткачук (1933). Через двадцять років тут було закладено перші свердловини, в яких було виявлено горючі сланці[4]. 1963 року розвідку горючих сланців здійснювали працівники тресту Київгеологія під керівництвом Ю. Басса та В. Грабовського. Під осадовими породами було виявлено вулканічні туфи. Було висловлено припущення, що мільйони років тому тут діяв велетенський вулкан із кратером понад 20 кілометрів у діаметрі. Пізніше була запропонована гіпотеза, що Бовтиська западина - це астроблема, яка утворилася внаслідок падіння на Землю метеорита[4]. Структура має всі ознаки вибухового метеоритного кратера: правильна кругла форма, кільцевий вал, центральна гірка, у межах кратера наявне плавлене скло, імпактити та брекчії вибухового походження[2]. Остаточне визнання метеоритна гіпотеза здобула наприкінці 1970-х[5][6].

Бовтиський кратер є найбільшим серед подібних в Україні[2] та входить до переліку найбільших у світі[7].

За початковими дослідженнями вік кратера було визначено в межах від 55 до 170 млн років. Найчастіше траплялося значення 88±3 млн років[2][8].
Наразі вважається, що вік кратера становить приблизно 65 млн років[9][10][2], що у межах похибок збігається з часом утворення кратера Чіксулуб на півострові Юкатан та крейдовим вимиранням.

Дно кратера після його формування було заповнено розплавом, під впливом якого на першому етапі атмосферні опади випаровувалися й утворення кратерного озера почалося лише після остигання розплаву до 100 °C і нижче. Гаряча вода реагувала з породами стінок кратера, змінюючи їх хімічний склад. Висока температура перешкоджала розвитку життя й нижні 120 м розрізу відкладень зовсім позбавлено органічних залишків. Наступний етап характеризувався накопиченням осадів в умовах прісноводного басейну з нормальною температурою води. Потужність цієї частини розрізу, яка за палеофлористичними даними належить до палеоцену, сягає 300 метрів у центрі кратера. В еоцені кратер і прилеглі до нього ділянки було перекрито осадами потужністю 80—100 м[11].

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
  2. а б в г д А. В. Михеева. «Болтышский Украина». Полный каталог импактных структур Земли. ИВМиМГ СО РАН. Архів оригіналу за 2013-06-25. (рос.)
  3. Леміш О.В. (2003). «Порівняльна характеристика Тернівської структури і астроблем Українського щита». Геолого-мінералогічний вісник (№ 2).  Проігноровано невідомий параметр |dateaccess= (довідка)
  4. а б Василь Білошапка (2012-08-05). «Загадки Бовтиської западини». ХайВей. Архів оригіналу за 2013-06-26. 
  5. Юрк Ю.Ю., Ерёменко Г.К., Полканов Ю.А. (1975). «Болтышская котловина — ископаемый метеоритный кратер». Советская геология (2). с. 138—144.  (рос.)
  6. Вальтер А.А., Брянский В.П., Рябенко В.А., Лазаренко Евг.Е. (1976). «О взрывной (метеоритной) природе Зеленогайской структуры на Украинском щите». Доклады АН СССР. 229, No.1. с. 160—162. 
  7. «Impact Structures Sorted by Diameter». Earth Impact Database. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2012-08-24. (англ.)
  8. L.L.Kashkarov, M.A.Nazarov, G.V.Kalinina, K.A.Lorenz, and N.N.Kononkova. «Fission track dating of the Boltysh impact crater, Ukraine». Lunar and Planetary Science XXIX. с. 1257. 
  9. Л.Л.Кашкаров, М.А.Назаров, Г.В.Калинина, К.А.Лоренц, Н.Н.Кононкова (2000). «Распределение урана в импактных стеклах Карской и Болтышевской ударных структур». Вестник ОГГГГН РАН 2 (12). Процитовано 24.08.2012. 
  10. «Boltysh». Earth Impact Database. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2012-08-24. (англ.)
  11. Gurov E.P. (Sept. 27 - Oct. 2, 1996). «The Boltysh impact crater: lake basin with heated bottom». Abstr. Geol. West Sloven. Field Guide (Role Impact Process. Geol. and Biol Evol. Planet Earth: Int. Workshop.) (Postojna: Ljubljana). с. 30—31. 

Література[ред.ред. код]

  • «The Boltysh Meteorite Impact Crater project». The University of Aberdeen. Архів оригіналу за 2013-06-26. 
  • Кашкаров Л.Л., Назаров М.А., Лоренц К.А., Калинина Г.В., Кононкова Н.Н. (1999). Трековый возраст Болтышской ударной структуры. Астрон. вестн., Vol.33, No.4, С. 291-298 (рос.)
  • Лосевская Н.В. (2002). Строение толщи баллистических выбросов Болтышской импактной структуры (Украинский щит). Геол. ж., No.3, С. 95-100
  • Гуров Е.П., Келли С.П. (2003). О возрасте Болтышской импактной структуры. Геол. ж. , No.2, С. 92-98
  • Ямниченко А.Ю. (2005). Морфология поверхности Болтышской импактной структуры. Геол. ж. , No.3, С. 42-46
  • Болтышское месторождение горючих сланцев (рос.)
  • Вальтер А.А., Добрянский Ю.П., Лазаренко Е.Е. (1990). О режиме остывания мощной толщи импактитов (на примере Болтышской астроблемы) . XXI Всес. метеорит. конф. Миасс, 24-26 апр., 1990: Тез. докл., M., С. 33-34
  • Сазонова Л.В. (1990). Морфология и химические составы ромбических пироксенов расплавных импактитов Болтышской астроблемы . Докл. АН СССР, Vol.310, No.6, С. 1429-143
  • Плани розробки Бовтиського родовища горючих сланців

Координати: 48°54′ пн. ш. 32°15′ сх. д. / 48.900° пн. ш. 32.250° сх. д. / 48.900; 32.250

Геологія Це незавершена стаття з геології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.