Богарне землеробство
Бога́рне рільництво, богар (перс. бахар (بهار) — «весна») — вид рільництва, при якому оброблювані землі не поливають, а чекають дощів. Якщо дощі не йдуть, або йдуть у недостатній кількості, то врожаї будуть у незначній кількості, або взагалі випадуть. Врожайність залежить головним чином від кількості та часу випадання опадів, температури повітря та інших умов, тому на богарі вирощують посухостійкі зернові, кормові та баштанні культури. Посіви живляться також ґрунтовою вологою, що приноситься внутрішньоґрунтовим стоком з гір. Використовують спеціальні агромеліоративні заходи щодо збереження весняної вологи. Ерозія Богарне землеробство має велике економічне значення, тому що дозволяє використовувати незручні для зрошення ділянки. Площа богарних полів («ляльми») постійно змінюється в залежності від кількості весняних опадів. Поширене головним чином у передгір'ях і на околицях оаз Афганістану, Ірану, Китаю, Індії, Пакистану, Судану, Туреччини, Середньої Азії, на півдні Казахстану, в Закавказзі.
У Ходжентській області на початку XX століття близько третини всіх посівів засівались яровими хлібами під дощ, а в інших місцевостях Самаркандської області від ¼ до ½.
Джерела [ред.]
- Богарне землеробство у Географічному словнику. (рос.)
- Богарне землеробство у Великій радянській енциклопедії. (рос.)
- Богарне землеробство у Енциклопедичному словнику Ф. А. Брокгауза та І. А. Ефрона. (рос.)
