Богач Петро Григорович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Петро Григорович Богач | |
 |
|
| Народився | 30 січня 1918 року с. Соколівка Ярмолинецький район Хмельницька область |
| Помер | 23 червня 1981 року Київ |
|---|---|
| Національність | Українець |
| Галузь наукових інтересів | Фізіологія, Біофізика |
| Alma Mater | Ніжинський педагогічний інститут |
| Вчене звання | професор |
| Вчений ступінь | доктор біологічних наук |
| Відомі учні | Косенко А.Ф., Гройсман С.Д, Давиденко І.М., Лященко П.С. |
| Відомий у зв'язку з: | дослідженнями нейрогуморальної регуляції роботи вісцеральних систем |
| Нагороди | премія АН СРСР імені академіка К. М. Бикова. |
Петро́ Григо́рович Бо́гач (30 січня 1918 — 23 червня 1981) — фізіолог, доктор біологічних наук, професор, академік НАН України (1978). Основні напрямки досліджень — фізіологія травлення та його гіпоталамічна регуляція, електрогенез секреторних і м'язових клітин.
Зміст |
[ред.] Біографічні дані
Народився 30 січня 1918 року в с. Соколівка Ярмолинецького району Хмельницької області. Закінчив Ніжинський педагогічний інститут (1937). З 1939 року працював у Київському державному університету імені Тараса Шевченка. В 1952 році П. Г. Богач успішно захистив кандидатську дисертацію за темою «Моторна функція шлунково-кишкового тракту і вітамін В1». У тому ж році він став спочатку заступником, а невдовзі — директором Науково-дослідного інституту фізіології університету. З 1964 по 1973 роки П. Г. Богач працював завідувачем новоствореної кафедри біофізики. В 1960 р. П. Г. Богач захистив докторську дисертацію на тему «Механізми нервової регуляції моторної функції тонкого кишечника», а в 1961 р. отримав звання професора. У 1973 році після смерті професора П. Д. Харченка Петро Григорович очолив кафедру фізіології людини і тварин, на якій працював до 1979 року. У 1972 році Петра Григоровича було обрано членом-кореспондентом, а в 1978 р. — академіком АН УРСР. В 1972—1976 рр. Петро Григорович обіймав посади декана біологічного факультету, проректора з навчальної роботи та першого проректора Київського державного університету імені Тараса Григоровича Шевченка, а потім академіка-секретаря Відділення фізіології, біохімії та теоретичної медицини Президії Академії Наук УРСР (1978—1980 рр.). Наприкінці свого життя в 1980—1981 рр. Петро Григорович на прохання його учнів знову повернувся до Інституту фізіології університету. Помер 23 червня 1981 року. Похований на Байковому цвинтарі у м. Києві.
[ред.] Наукові досягнення
Автор та керівник фундаментальних досліджень в області нейрогуморальних механізмів регуляції моторної діяльності травного апарату та ролі гіпоталамічної ділянки і лімбічної системи головного мозку в регуляції вегетативних функцій. Описав цілий ряд раніше не відомих моторних рефлексів шлунково-кишкового тракту і створив теорію його періодичної діяльності. Запропонував нові варіанти датчиків рухової активності шлунково-кишкового тракту. Спростував дуже поширену у середині XX століття концепцію про передачу збудження на різні ділянки кишечника тільки по стінках травної трубки. Відкрив основний закон рефлекторної регуляції рухової діяльності травного апарату. Описав новий вид електричної активності гладеньких м'язів і розробив низку питань генерації біопотенціалів. Встановив розташування центру споживання води в гіпоталамусі. Вперше показав, що гіпоталамічні нервові структури регулюють виділення соку підшлункової залози і жовчі, а також всмоктування речовин слизовою оболонкою тонкого кишечнику.
[ред.] Література
- Богач П. Г. Механизмы нервной регуляции моторной функции тонкого кишечника. К.: изд-во Киевского университета, 1961.
- Богач П. Г., Решодько Л. В. Алгоритмические и автоматные модели деятельности гладких мышц. К.: Наукова думка, 1979.
[ред.] Ресурси Інтернет
- Сторінка пам'яті П.Г. Богача
- фотоматеріали
- автореферат докторської дисертації П.Г. Богача (формат djvu, 665kB)
