Богаєвський Петро Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Петро Михайлович Богаєвський (23 січня 1866(18660123), Москва — 1 лютого 1929) — правознавець, доктор права (з 1914), професор (з 1906).

Після закінчення у 1891 юридичного факультету Московського університету він був залишений у ньому професорським стипендіатом. Стажувався в університетах Берліна, Мюнхена, Гейдельберга, Парижа (1898–1901).

Після здачі магістерського іспиту перебував у науковому відрядженні в Женеві (Швейцарія), де вивчав архіви Міжнародного Червоного Хреста (1901–1903).

Працював у Томському університеті приват-доцентом (з квітня 1904), виконуючим обов'язки екстраординарного професора кафедри державного права (з березня 1906). Протягом 1907–1908 був на посаді приват-доцента кафедри міжнародного права Московського університету. У вересні 1908 повернувся до Томського університету.

У жовтні 1912 Богаєвський П. М. запросили до Київського університету на посаду екстраординарного професора кафедри міжнародного права. Був секретарем юридичного факультету, ординарний професор (з 1914).

Після встановлення радянської влади емігрував у 1920 до Болгарії. Був на посаді професора кафедри міждержавного і міжнародного приватного права Софійського університету.

Автор праць з міжнародного права. Один із засновників у 1918 Інституту східних мов у Києві, перетвореного на Український державний Близькосхідний інститут, орієнтованого на підготовку дипломатичних кадрів.

Джерела[ред.ред. код]

  • Володимир Іванович Вернадський і Україна. Т. 1, кн. 2: Володимир Іванович Вернадський. Вибрані праці — K., 2011. — 584 с.
  • Інститут історії України