Дідицький Богдан Андрійович
| Богдан Андрійович Дідицький | ||||
|---|---|---|---|---|
 Портрет Богдана Дідицького (1889), виконаний Теофілом Копистинським | ||||
| Народився |
1827 Угнів, Королівство Галичини та Володимирії,  Австрійська імперія | |||
| Помер |
1909 Львів, Королівство Галичини та Володимирії, .svg){kind=small} Австро-Угорщина | |||
| Поховання | Личаківський цвинтар[1] | |||
| Країна |
Австрійська імперія Австро-Угорщина | |||
| Діяльність | поет, журналіст | |||
| Alma mater | Віденський університет | |||
| Мова творів | українська, язичіє | |||
| Членство | Товариство імені Михайла Качковського | |||
|
| ||||
 Дідицький Богдан Андрійович у Вікісховищі | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Богда́н Андрі́йович Діди́цький (1827–1909) — український письменник, редактор, журналіст з Королівства Галичини та Володимирії, належав до москвофільського напрямку.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в Угневі, вчився в гімназіях Львова та Перемишля, вищу освіту здобув у Віденському університеті.
З юності захопився літературою, під впливом Тараса Шевченка та Івана Котляревського видав збірку «Пісні руского кобзаря», деяку популярність здобула його поема «Буй-Тур Всеволод, князь Курський»[2].
Гостро виступав проти спроби нав'язати українській мові латинську абетку («О неудобности латинской азбуки в письменности руской»). Після 1848-го року перейшов на близькі до москвофільства позиції. Видав брошуру «В один час научиться малорусину по-великорусски», у якій доводив, що є одна «руська мова» з двома вимовами. Брошура Б. Дідицького була видана анонімно, та конфіскована австрійською поліцією.
Як журналіст, Дедицький брав активну участь у виданні часопису «Слово» та альманаху «Галицька Зоря-альбум»[3]. Залишив спомини (Своежитьеві записки). Більшість поем Дідицького написані язичієм, та позбавлена значної мистецької вартості. Опублікував свій переклад «Слова о полку Ігоревім»
Справжнє ім'я Богдана Дедицького Феодосій, однак після революції 1848 року він взяв собі псевдонім Богдан, що був дослівним слов'янським перекладом його грецького імені Феодосій.
Протягом 1861—1871 років редагував газету «Слово» (спершу мовою, близькою до народної, а потім — «язичієм»), у якій друкував ознайомчі статті для галицького читача про творчість Шевченка, Юліана Федьковича та інших. Його заходами львівська літографія А. Косткевича 1862 року випустила перший у Галичині портрет Шевченка (розміром у літографічний аркуш). 1863 року портрет двічі перевидано — розміром у чверть аркуша.
1866 року видав у Львові підручник отця Михайла Оброци «Руська читанка для нижчої гімназії» — в ній уперше до державної шкільної програми Галичини було уведено твори наддніпрянських письменників — Леоніда Глібова, Євгена Гребінки, М.Максимовича, Тараса Шевченка. Цим підручником започатковано вивчення творів Шевченка в школах України.
Помер у Львові 1909 року, похований у спільній гробниці галицьких москвофілів на Личаківському цвинтарі, поле № 72[4].
Твори[ред. | ред. код]
- Пісні руского Кобзаря — 1853
- Конюший — 1853
- Народна історія Русі — 1858
- О неудобності латинськой азбуки в письмености руской — 1859
- Споръ о рускую азбуку [Архівовано 30 жовтня 2020 у Wayback Machine.] — 1859
- Буй-Тур Всеволод, князь Курський — 1860
- Народная исторія Руси от начала до новейших времен... Часть вторая. 1868.
- Своежитьеві записки — 1906
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 393. — ISBN 978-966-8955-00-5
- ↑ Огоновський Е. Історія літератури руской — Львів, 1886.
- ↑ В. Малкин Русская литература в Галиции — Львов, 1957
- ↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 400. — ISBN 966-8955-00-5..
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Ф. П. Погребенник. Дідицький Богдан Андрійович. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- О. В. Середа. Дідицький Богдан (Феодосій) Андрійович [Архівовано 23 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 399. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. — 1941 р.): матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л. В. Гарбар ; ред. кол.: Г. В. Боряк, Л. А. Дубровіна (голова), В. І. Попик та ін. ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. — Київ, 2017. — C. 134—135. http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0002146 [Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Шевченківська енциклопедія [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
 |
Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела. |