Боголюбов Микола Миколайович (старший)

Микола Миколайович Боголюбов
Народився	8 (21) серпня 1909(1909-08-21) Нижній Новгород
Помер	13 лютого 1992(1992-02-13) (82 роки) Москва
Місце проживання	Київ, Москва
Громадянство	СРСР
Галузь наукових інтересів	теоретична фізика
Заклад	Київський університет, Інституті хімічної фізики АН СРСР
Alma mater	Київський університет
Вчене звання	академік АН СРСР
Науковий ступінь	доктор фіз.-мат. наук
Відомі учні	Остап Степанович Парасюк
Відомий завдяки:	асимптотичний метод Боголюбова-Митропольського, рівняння ББГКІ, перетворення Боголюбова, Теорема Боголюбова-Парасюка
Нагороди	Двічі Герой Соціалістичної Праці, Золота медаль ім. Ломоносова АН СРСР

Микола Миколайович Боголюбов (8 (21) серпня 1909(19090821), Нижній Новгород, Російська імперія — 13 лютого 1992, Москва, Росія) — радянський математик і механік, фізик-теоретик, засновник наукових шкіл з нелінійної механіки і теоретичної фізики, академік АН СРСР (від 1953) і АН УРСР (від 1948).

Сім'я. Навчання

Боголюбов народився 8 (21) серпня 1909 року в Нижньому Новгороді. Його батько, Микола Михайлович Боголюбов, був духовним письменником, професором богослов'я; мати, Боголюбова (Ламінарська) Ольга Миколаївна, — викладачем музики. У 1921 році сім'я переїхала до Києва. Після закінчення семирічної школи Боголюбов самостійно вивчав фізику і математику і з 14-ти років уже брав участь в семінарі кафедри математичної фізики Київського університету під керівництвом академіка Д. О. Граве. У 1924 році у п'ятнадцятирічному віці Боголюбов написав першу наукову працю, а наступного року був прийнятий безпосередньо до аспірантури АН УРСР до академіка М. М. Крилова, яку закінчив у 1929 році, отримавши у 20 років ступінь доктора математичних наук.

Етапи наукової кар'єри

У 1929 році Боголюбов став науковим співробітником Української академії наук, у 1934 почав викладати в Київському університеті (від 1936 року професор). Із 1948 року регулярно перебував і подовгу мешкав у Москві, де очолював Теоретичний відділ в Інституті хімічної фізики АН СРСР. Окрім того, від 1950 року Боголюбов працював у Математичному інституті імені В. А. Стєклова і в Московському університеті, де в 1953 заснував кафедру квантової статистики і теорії поля, якою керував до останніх днів свого життя. У 1950—1953 роках працював також у закритому інституті оборонного профілю в Арзамасі-16 (сучасний Саров, Росія).

Із утворенням у 1957 році в Дубні (Московська область Росії) міжнародного центру в галузі ядерної фізики, Об'єднаного інституту ядерних досліджень (ОІЯД), Боголюбов організував і став керівником лабораторії теоретичної фізики, а в 1965—1988 роках був директором ОІЯД. У 1966 році став першим директором створеного ним Інституту теоретичної фізики АН УРСР у Києві, одночасно (від 1963 до 1988) він академік-секретар Відділу математики АН СРСР. У 1983—1989 роках очолював Математичний інститут імені В. А. Стєклова у Москві.

Основні напрями наукової діяльності

Основні праці Боголюбова з математики і механіки належать до варіаційного числення, наближених методів математичного аналізу, диференціальних рівнянь, рівнянь математичної фізики, асимптотичних методів нелінійної механіки і теорії динамічних систем. Перші публікації (1924—1928) присвячені проблемам варіаційного числення і теорії майже перідичних функцій. У наступні роки Боголюбов (разом зі своїм учителем М. М. Криловим розробив нові методи нелінійної механіки і загальної теорії динамічних систем. У циклі досліджень із проблем статистичної механіки (1939—1945) створив метод отримання кінетичних рівнянь, виходячи з механіки системи молекул.

У 1946 році Боголюбов уперше побудував мікроскопічну теорію надплинності, взявши за основу модель слабо ідеального бозе-газу. Через 10 років, виходячи з квантовомеханічної моделі електронного газу, який взаємодіє з іонною решіткою кристалу, узагальнивши свій апарат канонічних перетворень із теорії надплинності, створив мікроскопічну теорію надпровідності.

На початку 50-х років минулого століття Боголюбов звернувся до задач квантової теорії поля. Він створив перший варіант аксіоматичної побудови матриці розсіювання, який базується на оригінальній умові причинності (1954—1955). Запропонував математично коректний варіант теорії перенормувань, який використовує апарат узагальнених функцій Соболєва-Шварца, і ввів R-операцію (1955 р., разом з О. С. Парасюком). Розвинув регулярний метод покращення квантовопольових розв'язків, метод ренорм-групи (1955 р., разом з Д. В. Ширковим). Дав строге доведення дисперсійних співвідношень у теорії сильних взаємодій (1955—1956).

Боголюбову належить розробка методу систем зі спонтанно порушеною симетрією, який отримав назву методу квазісередніх (1960—1961). У середині 60-х років він звернувся до питань симетрії і динаміки кваркової моделі адронів. Увів представлення про нове квантове число «колір» (1965 р., разом із Струминським і Тавхелідзе).

Боголюбов є засновником радянських наукових шкіл у галузі нелінійної механіки, статистичної фізики і квантової теорії поля. Він був членом багатьох іноземних академій (у Болгарії, НЛР, Польщі, США та ін.), наукових закладів і товариств.

Двічі Герой Соціалістичної Праці (1969, 1979). Ленінська премія (1958). Державна премія СРСР (1947, 1953, 1984). Золота медаль ім. Ломоносова АН СРСР (1985).

Його син, Боголюбов Микола Миколайович, — математик, член-кореспондент Російської академії наук.

Вшанування пам'яті

21 вересня 2009 р. на фасаді Червоного корпусу Київського національного університету імені Тараса Шевченка по вулиці Володимирській, 60 була відкрита меморіальна дошка геніальному вченому-академіку Миколі Боголюбову, на честь століття з дня його народження [1].

У 1992 р. Національною Академією наук України була заснована Премія НАН України імені М. М. Боголюбова, яка вручається Відділенням математики НАН України за видатні наукові роботи в галузі математики і теоретичної фізики.

На честь вченого була названа мала планета «22616 Боголюбов».

Бібліографія

• Боголюбов М. М. Лекціï з квантовоï статистики. Питання статистичноï механіки квантових систем. — К.: Радянська школа, 1949. — 228 с.
• Боголюбов Н. Н. Избранные труды. — К.: Наукова думка, 1969-1971. — 647+522+487 с.
• Боголюбов Н. Н. Избранные труды по статистической физике. — М.: Изд-во МГУ, 1979. — 343 с.
• Боголюбов Н. Н. Собрание научных трудов в 12 томах. — М.: Наука, 2005-2009. — 8463 с.
• Боголюбов Н. Н., Логунов А. А., Оксак А. И., Тодоров И. Т. Общие принципы квантовой теории поля. — М.: Наука, 1987. — 616 с.
• Боголюбов Н. Н., Ширков Д. В. Введение в теорию квантованных полей. — М.: Наука, 1984. — 600 с.
• Боголюбов Н. Н., Ширков Д. В. Квантовые поля. — М.: Наука, 1993. — 336 с.

Література:

Николай Николаевич Боголюбов, математик, механик, физик: Сборник воспоминаний. Дубна, 1994.

Див. також

• Боголюбов Микола Миколайович (російський математик)
• Список математиків