Боголюбов Микола Миколайович (старший)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Миколайович Боголюбов
Боголюбов Микола Миколайович (старший).jpg
Народився 8 (21) серпня 1909(1909-08-21)
Нижній Новгород
Помер 13 лютого 1992(1992-02-13) (82 роки)
Москва
Місце проживання Київ, Москва
Громадянство СРСР
Галузь наукових інтересів теоретична фізика
Заклад Київський університет,
Інституті хімічної фізики АН СРСР
Інститут теоретичної фізики НАН України
МІАН,ОІЯД, МДУ
Alma mater Київський університет
Вчене звання професор - 1936,
академік АН УРСР - 1948
академік АН СРСР - 1953
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник М. М. Крилова
Відомі учні Остап Степанович Парасюк
Відомий завдяки: асимптотичний метод Крилова-Боголюбова-Митропольського,
рівняння ББГКІ,
перетворення Боголюбова,
Теорема Боголюбова-Парасюка
Батько Микола Михайлович Боголюбов
Мати Ольга Миколаївна Ламінарська
Діти син Микола
Нагороди
Хейнеманівська премія (1966)
Медаль Макса Планка (1973)
Велика золота медаль імені М. В. Ломоносова (1985)
Медаль Поля Дірака (1992, посмертно)
Герой Соціалістичної Праці Герой Соціалістичної Праці
Ленінська премія Державна премія СРСР Державна премія СРСР Державна премія СРСР
Заслужений діяч науки і техніки України — 1970

Микола Миколайович Боголюбов (8 (21) серпня 1909(19090821), Нижній Новгород, Російська імперія — 13 лютого 1992, Москва, Росія) — радянський математик і механік, фізик-теоретик, засновник наукових шкіл з нелінійної механіки і теоретичної фізики, академік АН СРСР (від 1953) і АН УРСР (від 1948).

Сім'я. Навчання[ред.ред. код]

Боголюбов народився 8 (21) серпня 1909 року в Нижньому Новгороді. Його батько, Микола Михайлович Боголюбов, був духовним письменником, професором богослов'я; мати, Боголюбова (Ламінарська) Ольга Миколаївна, — викладачем музики.

Через півроку після народження Миколи сім'я переїжджає до Ніжина, де батько викладає до 1913 року.

1913 - 1918 - сім'я поживає у Києві. Початкові знання отримав удома. Батько повідомив перші відомості з арифметики, російської, німецької та французької мов. У шість років відвідує підготовчий клас Київської гімназії. У гімназії навчався недовго - у роки громадянської війни сім'я переселилася до с. Велика Круча на Полтавщині.

З 1919 по 1921 роки навчався у Великокручанській семирічній школі - єдиному навчальному закладі, який він закінчив. [1]

У 1921 році сім'я переїхала до Києва. Після закінчення семирічної школи Боголюбов самостійно вивчав фізику і математику і з 14-ти років уже брав участь в семінарі кафедри математичної фізики Київського університету під керівництвом академіка Д. О. Граве. У 1924 році у п'ятнадцятирічному віці Боголюбов написав першу наукову працю, а наступного року був прийнятий безпосередньо до аспірантури АН УРСР до академіка М. М. Крилова, яку закінчив у 1929 році, отримавши у 20 років ступінь доктора математичних наук.

Етапи наукової кар'єри[ред.ред. код]

У 1929 році Боголюбов став науковим співробітником Української академії наук, у 1934 почав викладати в Київському університеті (від 1936 року професор). З 1948 року регулярно перебував і подовгу мешкав у Москві, де очолював Теоретичний відділ в Інституті хімічної фізики АН СРСР. Окрім того, від 1950 року Боголюбов працював у Математичному інституті імені В. А. Стєклова і в Московському університеті, де в 1953 заснував кафедру квантової статистики і теорії поля, якою керував до останніх днів свого життя. У 1950—1953 роках працював також у закритому інституті оборонного профілю в Арзамасі-16 (сучасний Саров, Росія).

З утворенням у 1957 році в Дубні (Московська область Росії) міжнародного центру в галузі ядерної фізики, Об'єднаного інституту ядерних досліджень (ОІЯД), Боголюбов організував і став керівником лабораторії теоретичної фізики, а в 1965—1988 роках був директором ОІЯД. У 1966 році став першим директором створеного ним Інституту теоретичної фізики АН УРСР у Києві, одночасно (від 1963 до 1988) він академік-секретар Відділу математики АН СРСР. У 1983—1989 роках очолював Математичний інститут імені В. А. Стєклова у Москві.

Основні напрями наукової діяльності[ред.ред. код]

Основні праці Боголюбова з математики і механіки належать до варіаційного числення, наближених методів математичного аналізу, диференціальних рівнянь, рівнянь математичної фізики, асимптотичних методів нелінійної механіки і теорії динамічних систем. Перші публікації (1924—1928) присвячені проблемам варіаційного числення і теорії майже періодичних функцій. У наступні роки Боголюбов (разом зі своїм учителем М. М. Криловим розробив нові методи нелінійної механіки і загальної теорії динамічних систем. У циклі досліджень із проблем статистичної механіки (1939—1945) створив метод отримання кінетичних рівнянь, виходячи з механіки системи молекул.

У 1946 році Боголюбов уперше побудував мікроскопічну теорію надплинності, взявши за основу модель слабо ідеального бозе-газу. Через 10 років, виходячи з квантовомеханічної моделі електронного газу, який взаємодіє з іонною решіткою кристалу, узагальнивши свій апарат канонічних перетворень із теорії надплинності, створив мікроскопічну теорію надпровідності.

На початку 50-х років минулого століття Боголюбов звернувся до задач квантової теорії поля. Він створив перший варіант аксіоматичної побудови матриці розсіювання, який базується на оригінальній умові причинності (1954—1955). Запропонував математично коректний варіант теорії перенормувань, який використовує апарат узагальнених функцій Соболєва-Шварца, і ввів R-операцію (1955 р., разом з О. С. Парасюком). Розвинув регулярний метод покращення квантовопольових розв'язків, метод ренорм-групи (1955 р., разом з Д. В. Ширковим). Дав строге доведення дисперсійних співвідношень у теорії сильних взаємодій (1955—1956).

Боголюбову належить розробка методу систем зі спонтанно порушеною симетрією, який отримав назву методу квазісередніх (1960—1961). У середині 60-х років він звернувся до питань симетрії і динаміки кваркової моделі адронів. Увів представлення про нове квантове число «колір» (1965 р., разом із Струминським і Тавхелідзе).

Боголюбов є засновником радянських наукових шкіл у галузі нелінійної механіки, статистичної фізики і квантової теорії поля. Він був членом багатьох іноземних академій (у Болгарії, НЛР, Польщі, США та ін.), наукових закладів і товариств.

Нагороди та відзнаки[ред.ред. код]

Сім'я[ред.ред. код]

Його син, Боголюбов Микола Миколайович, — математик, член-кореспондент Російської академії наук.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

21 вересня 2009 р. на фасаді Червоного корпусу Київського національного університету імені Тараса Шевченка по вулиці Володимирській, 60 була відкрита меморіальна дошка геніальному вченому-академіку Миколі Боголюбову, на честь століття з дня його народження [2].

У 2009 році в центрі села Велика Круча на Полтавщині встановлено пам'ятник вченому.

У 1992 р. Національною Академією наук України була заснована Премія НАН України імені М. М. Боголюбова, яка вручається Відділенням математики НАН України за видатні наукові роботи в галузі математики і теоретичної фізики.

На честь вченого була названа мала планета «22616 Боголюбов».

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Боголюбов М. М. Лекціï з квантовоï статистики. Питання статистичноï механіки квантових систем. — К.: Радянська школа, 1949. — 228 с.
  • Боголюбов Н. Н. Избранные труды. — К.: Наукова думка, 1969-1971. — 647+522+487 с.
  • Боголюбов Н. Н. Избранные труды по статистической физике. — М.: Изд-во МГУ, 1979. — 343 с.
  • Боголюбов Н. Н. Избранные университетские лекции. — М.: Изд-во МГУ, 2009. — 776 с.
  • Боголюбов Н. Н. Собрание научных трудов в 12 томах. — М.: Наука, 2005-2009. — 8463 с.
  • Боголюбов Н. Н. Труды по теории плазмы. — К.: Наукова думка, 2008. — 255 с.
  • Боголюбов Н. Н., Логунов А. А., Оксак А. И., Тодоров И. Т. Общие принципы квантовой теории поля. — М.: Наука, 1987. — 616 с.
  • Боголюбов Н. Н., Ширков Д. В. Введение в теорию квантованных полей. — М.: Наука, 1984. — 600 с.
  • Боголюбов Н. Н., Ширков Д. В. Квантовые поля. — М.: Наука, 1993. — 336 с.

Джерела[ред.ред. код]

  • Николай Николаевич Боголюбов, математик, механик, физик: Сборник воспоминаний. Дубна, 1994.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Про життя у Великій Кручі Микола Миколайович згадував з добром і теплотою, особливо про школу й учителів. "Цей педагогічний колектив міг би стати окрасою навіть столиці", - говорив Микола Боголбов. Колектив школи був високопрофесійним, що позначилося на розвитку і вихованні майбутнього вченого. По-особливому згадував М.М.Боголюбов вчителя французької мови і математики Павла Аполлоновича Ященка. Саме під його керівництвом дев'ятирічний Микола розв'язував усі задачі з відомого підручника авторів Малиніна та Буреніна, а потім під керівництвом батька засів за двотомник Гренвіля "Диференційне числення" та "Інтегральне числення". Посібника з тригонометрії у хлопця не було, і він сам з кількох визначень , які дав йому батько, склав для себе нотатки, вивів для себе усі тригонометричні співвідношення. Таким чином, після закінчення семирічки, Боголюбов фактично володів знаннями з математичних дисциплін за курс середньої школи. [1]
  2. «Премія з математичної фізики Денні Хейнемана (англ.) (Dannie Heineman Prize for Mathematical Physics)». http://www.aps.org/. Американське фізичне товариство (англ. American Physical Society). Процитовано 25 серпня 2014. 
  3. «Медаль Макса Планка (нім.)». http://www.dpg-physik.de/. Німецьке фізичне товариство (нім. Deutsche Physikalische Gesellschaft). Процитовано 25 серпня 2014. 
  4. «Список нагороджених медаллю Дірака (англ.)». http://www.ictp.it/. Міжнародний Центр Теоретичної Фізики. Трієст, Італія (англ. International Centre for Theoretical Physics. Trieste, Italy). Процитовано 25 серпня 2014.