Богомазов Олександр Костянтинович
| Олександр Костянтинович Богомазов | |
Автопортрет 1911 року |
|
| Дата народження | 14 березня (26 березня) 1880 |
|---|---|
| Місце народження | Ямпіль, Харківська губернія |
| Дата смерті | 3 червня 1930 (50 років) |
| Місце смерті | Київ |
| Національність | українець |
| Громадянство | Російська імперія, СРСР |
| Жанр | станковий живопис, графіка |
| Навчання | Київське художнє училище |
| Напрямок | кубофутуризм, спектралізм |
Олекса́ндр Костянти́нович Богома́зов (*14 березня (26 березня) 1880, Ямпіль Харківської губернії, нині смт Сумської області — †3 червня 1930, Київ) — український графік, живописець, педагог, теоретик мистецтва.
Був чільним представником українського й світового авангарду. 1914 року написав трактат «Живопис та Елементи» у якому розглянув взаємодію Об'єкта, Митця, Картини та Глядача, а також теоретично обґрунтував пошуки художнього авангарду.
Пройшов у своїй творчості декілька творчих періодів. Найвідоміші — кубофутуризм (1913–1917) та спектралізм (1920–1930).
Практично одразу після смерті ім'я та творчий доробок О.Богомазова було викреслено з історії радянської епохи. Лише у середині 1960-х. під час «відлиги» його ім'я та творчість були перевідкриті групою молодих київських мистецтвознавців (Д.Горбачов, Л.Череватенко та інші).
Зміст |
Біографія [ред.]
Народився в сім'ї бухгалтера. Рано залишився без матері, яка покинула чоловіка й одружилася вдруге — із зальотним офіцером.
Навчався в гімназії, потім — у Херсонському земському сільськогосподарському училищі. Заохочуваний рідним дядьком, ходив із ним на етюди. Готувався вступати до Петербурзької академії мистецтв, але наважився 1907 року записатися до Київського художнього училища. Навчався в Олександра Мурашка та Івана Селезньова, відвідував приватні студії в Москві.
Жив і працював у Києві.
1913 — одружився із київською художницею Вандою Монастирською, яка була музою і життя і творчості митця. Саме їй присвятив він свій новаторський трактат «Живопис та Елементи» (1913–1914).
1914 — разом з Олександрою Екстер організував у Києві мистецьке об'єднання «Кільце».
1919 — співробітник Всеукраїнського відділу мистецтва Народного комісаріату освіти УРСР, керував оформленням революційних свят у Києві.
1922–1930 — професор Київського художнього інституту (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Серед учнів Петро Сабадиш.
Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 15, ряд 6, місце 2).
Творчість [ред.]
Був одним з чільних представників світового авангарду. Увійшов до історії українського мистецтва як один із фундаторів національного кубофутуризму.
1918 року брав участь у виготовленні ескізів українських грошових знаків.
Автор теорії «якісних ритмів».
Твори [ред.]
- «Базар» (1914)
- «Львівська вулиця в Києві» (1914)
- «Тюрма» (1914)
- «Пляшки» (1915)
- «Паровоз» (1916)
- «Спогади про Кавказ» (1916)
- «Пилярі» (1927)
- «Київський пейзаж» (1928)
- «Праця малярів» (1929)
Теоретичні праці [ред.]
«Живопис та елементи» (1914).
Олександр Богомазов був не тільки митцем-новатором, але й теоретиком нового мистецтва. У 1913–1914 роках він написав теоретичний трактат «Живопис та Елементи» в якому розглянув:
- Взаємодію та ролі Об'єкта, Митця, Картини та Глядача в художньому творі.
- Взаємодію структурних елементів картини у сприйнятті глядачем — точок, ліній, базових геометричних фігур, кольорів, ритмів, иті.
«Мистецтво — нескінченний ритм, митець — його чутливий резонатор», — казав Олександр Богомазов своїм студентам у Київському Художньому Інституті, професором якого він був у 1922–1930 рр. Свій викладацький досвід Олександр Богомазов використав для написання своєрідного педагогічного подовження свого трактату у 1928 р.
Фільми про О.Богомазова [ред.]
- Знак божої іскри. Реж. І.Недужко. Національна Кінематека України. Київнаукфільм. 2001
- В.Соколовський. Д.Горбачов. Український кубофутуризм і О.Богомазов. Серія «Мистецтво світу — внесок України». «Автор — Студія». 2005
Посилання [ред.]
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Category:Alexander Bogomazov |
- Марко Роберт Стех «Очима культури» № 36. Про «українського Пікасса» Олександра Богомазова
- Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
| Це незавершена стаття про українського художника. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |


