Богородчанський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Богородчанський район
Coat of arms of Bohorodchany Raion.png Bogorodchanskiy rayon prapor.gif
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Івано-Франківська область Івано-Франківська область
Код КОАТУУ: 2620400000
Утворений: 1939
Населення: 70 120 (на 1.08.2013)
Площа: 799 км²
Густота: 87.2 осіб/км²
Тел. код: +380-3471
Поштові індекси: 77700—77781
Населені пункти та ради
Районний центр: Богородчани
Селищні ради: 2
Сільські ради: 30
Смт: 2
Села: 38
Селища: 1
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: Богородчанська районна рада 77701, Івано-Франківська область, Богородчанський район, смт. Богородчани, вул. Шевченка, 66, 24-1-99
Веб-сторінка: Богородчанська РДА
Голова РДА: Гоголь Ярослава Михайлівна
Голова ради: Тимчишин Володимир Дмитрович

Богородча́нський райо́н — район України у центральній частині Івано-Франківської області. Районний центр: Богородчани. Населення станосить 70 120 осіб (на 1 серпня 2013). Площа району 799 км². Утворено 1939 року.

Географія[ред.ред. код]

Старунський грязевий вулкан

Розташування[ред.ред. код]

Межує з Тисменицьким, Надвірнянським, Рожнятівським і Калуським районами області та Закарпаттям.

У фізико-географічному плані територія району неоднорідна і поділяється на три ландшафтні зони: рівнинна, передгірська та гірська. Його найвища точка — гора Велика Сивуля, що має висоту 1836 м.

Природні ресурси[ред.ред. код]

Район багатий на різноманітні природні ресурси. Тут є поклади таких корисних копалин, як нафта, природний газ, кухонна сіль, озокерит, торф, а також будівельні матеріали (гравій, камінь), гідромінеральні, лісові і рекреаційні ресурси.

Загальна площа лісів становить 41,3 тис. га., що становить 52% площі району.

Ботанічний заказник[ред.ред. код]

На північно-східних схилах Ґорґан (гірський масив Українських Карпат) розташований ботанічний заказник «Скит-Манявський». Це — один з найбільш мальовничих ландшафтів Передкарпаття з ялицевими, смереково-буково-ялицевими лісами, красивим лісовим озером, унікальними скельними утворами та єдиним в Івано-Франківській області насадженням модрини польської («хвойного дуба»).

Манявський водоспад[ред.ред. код]

Неподалік шумить один із найкрасивіших в Українських Карпатах Манявський водоспад. Висота його досягає бл. 20 метрів.

Грязевий вулкан[ред.ред. код]

У селі Старуня є грязьовий вулкан та сольова криниця. Старунський вулкан заявив про себе у 1977 році, коли в Румунії стався землетрус, поштовхи якого були відчутні і на Прикарпатті. Тоді ж на північній околиці села відбувся зсув ґрунту, що утворив невелику долину з озерцем. Відтоді вулкан не заспокоюється, дихаючи через десятки міні-кратерів. Науковці мають декілька пояснень причин виникнення цього геологічного дива. За однією з гіпотез, вулкан утворився на так званій антиклінальній складці, тобто випуклій структурі, яка має кілька розломів земної кори. І тому завдяки певним фізико-хімічним процесам, що проходять на глибині 600–1000 метрів, відбуваються виверження грязей, мінеральної води, розсолів. Тут також утворюються сполуки свинцю, цинку, є прояви новітньої тектоніки, молодих рухів земної кори. За перших сім років ця територія піднялася на один метр. І загалом, на думку вчених, маємо наочний геологічний музей, природну лабораторію процесів сучасного мінералоутворення. Це місце за своєю оригінальністю, комплексом геологічних явищ, а також за науковою цінністю, не має аналогів у світі.

Історія[ред.ред. код]

Історія Підгірського краю сягає глибокої давнини. В результаті розкопок на території села Старуні виявлено десять стоянок первісних людей. Проживали на території району племена часів трипільської культури (середини 4 — кінця 3 тисячоліття до нашої ери).

Рештки городищ давньокиївського періоду поблизу сіл Грабовець і Горохолино показують, що в перших століттях нашої ери тут жили слов′янські племена білих хорватів.

Згідно з першими писемними згадками найстарішими поселеннями є Грабовець, Жураки, Монастирчани, Підгір'я (колишня назва Ляхівці), Старуня. В Галицько-Волинському літописі згадується про поселення Краснопіль (нинішній Солотвин).

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Адміністративно-територіально район поділяється на 2 селишні ради та 30 сільських рад, які об'єднують 41 населений пункт і підпорядковані Богородчанській районній раді. Адміністративний центр — смт Богородчани[1].

Населення[ред.ред. код]

За даними Головного управління статистики в Івано-Франківській області, станом на 1 січня 2010 року чисельність наявного населення району становила 69396 осіб, з яких 11774 особи проживали у міських поселеннях та 57622 — у сільській місцевості.

Економіка[ред.ред. код]

Промисловість[ред.ред. код]

Промисловий комплекс району представлений підприємствами добувної, обробної промисловості та з виробництва і розподілення електроенергії, газу, тепла і води. Промисловий потенціал району утворюють підприємства: ТОВ «Богородчанський молокозавод», Солотвинське державне лісогосподарське підприємство, ДП завод «Промекс» ВАТ «Івано-Франківськпромприлад», Дзвиняцька філія ТОВ «Уніплит», ДП «Богородчанинафтогаз».

Агропромисловий комплекс[ред.ред. код]

В економіці району провідне місце займає сільське господарство. Напрям господарства — вирощування зернових і технічних культур, тваринництво. Всього земельних угідь — 82 431 га, в тому числі орної землі — 17 318 га, лісів — 38 744 га, лук та пасовищ — 9939 га. В районі працює 14 колгоспів та 1 радгосп.

Освіта[ред.ред. код]

У районі є 49 загальноосвітніх шкіл, школа робітничої молоді, 38 клубів, 7 будинків культури, 44 бібліотеки.

Туризм[ред.ред. код]

Манявський Скит

На території району, поблизу с. Маняви, знаходиться пам'ятка архітектури XVII ст. — Манявський скит, — заснований у 1606 р. Й. Княгиницьким, вихованцем Афонського монастиря. Скит мав до 200 ченців і десятки підпорядкованих монастирів у Галичині, на Буковині та у Молдавії. В 1748 році Скит від Константинополя одержав ставропігію, тобто став самоврядувальним і незалежним. У 1612 р. споруджена Хрестовоздвиженська церква. Припускається, що у Скиті похований гетьман України І. Виговський. Скит Манявський — аскетичний чоловічий монастир східного обряду (український Афон), визначний осередок духовності, культури і мистецтва України. Це святе місце з цілющою джерельною водою у мальовничому карпатському міжгір'ї з оздоровлюючим мікрокліматом. Зараз це відреставрований ансамбль кам'яних і дерев'яних споруд, обгороджених високою кам'яною стіною з вежами і бійницями — вдалий синтез гірського рельєфу і фортифікаційних забудов. Саме тут було створено шедевр українського сакрального живопису Богородчанський іконостатс, виконаний 1698–1705 рр. Йовом Кондзелевичем. Відстань від Івано-Франківська — 60 км.

Архітектурні пам'ятки[ред.ред. код]

У Богородчанському районі Івано-Франківської області на обліку перебуває 29 пам'яток архітектури.

Персоналії[ред.ред. код]

На Богородчанській землі творили або народилися відомі діячі: Антін Могильницький — поет, автор поеми «Скит Манявський» (18111873); Юліан Целевич (18431892 рр.), автор праці «Історія Скита Манявського»; письменник Михайло Петрушевич (18691895); Олексій Заклинський, автор «Записок пароха Старих Богородчан» (18191881 рр); Іван Капущак, посол до Віденського парламенту (18071868 рр.); художник Модест Сосенко (18751920); класик української літератури Яцків Михайло Юрійович (18731861 рр.); колишній міністр земельних справ в уряді ЗУНРу Михайло Мартинець.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]