Богословська Інна Германівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Інна Германівна Богословська
Inna Bohoslovska.jpg
Інна Богословська на прес-конференції в Донецьку, 2012
Народилася 5 серпня 1960(1960-08-05) (54 роки)
Харків
Діяльність політичний діяч
Посада народний депутат України
Термін III, VI, VII скликання.
Партія Віче (до 2006), Партія регіонів (до 2013)
Україна Народний депутат України
3-го скликання
безпартійна, виборчий округ № 169[1]
фракція Трудова Україна 12.05.1998 14.05.2002
6-го скликання
безпартійна, № 4 у списку ПР[2]
фракція ПР[3] 23.11.2007 23.06.2009
позафракційна[3] 23.06.2009 5.10.2010
фракція ПР[3] 5.10.2010 12.12.2012
7-го скликання
Партія регіонів, № 60 у списку[4]
фракція ПР[5] 12.12.2012 3.12.2013
позафракційна[5] 3.12.2013

І́нна Ге́рманівна Богосло́вська (5 серпня 1960, Харків) — український політик і підприємець. Початком своєї політичної кар'єри вважає 1998 рік.[6] Депутат Верховної Ради, в кінці листопада 2013 заявила про вихід із складу фракції та партії Партії регіонів[7]. Колишня голова партії «Віче».

Біографія[ред.ред. код]

Батько — кадровий військовий, викладач вузу, мати — юрист. 1982 закінчила з відзнакою Харківський юридичний інститут (сьогодні — Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого). Того ж року почала практичну роботу юриста в Харківській обласній колегії адвокатів. Працюючи захисником, вела усі види цивільних і кримінальних справ. Першу справу виграла в 22 роки.

1989 вступила в заочну аспірантуру Інституту держави і права Академії Наук СРСР. 1990 взяла участь у радянсько-американській конференції з проблеми захисту прав людини. Після закінчення конференції її персонально було запрошено на стажування до США, однак відмовилася від поїздки через принципові ідеологічні розбіжності з керівництвом інституту.

1991 заснувала одну з перших у Харкові юридичних служб. 1994 організувала «Міжнародну аудиторську службу». У ході професійної діяльності додатково опанувала знання у сфері економіки, бухгалтерського обліку, міжнародного аудиту. Кваліфікацію було підтверджено сертифікатами юриста та аудитора, які відповідають міжнародним стандартам. Згодом було засновано консалтингову групу «Пруденс», що надає  економічну та юридичну допомогу підприємствам України, Росії та інших країн. Від 2002 консалтингова група «Пруденс» стала асоційованим членом міжнародної компанії «BDO International», що входить у п'ятірку найбільших аудиторських компаній світу.

Входить до складу правління Харківської обласної організації Спілки аудиторів України. Член Спілки юристів України з моменту його створення в 1991 році. 1997 обрана головою Харківської обласної організації і призначена заступником голови Спілки юристів України. З 2003 року — почесний президент Харківської обласної організації Спілки юристів України. Керівник Харківської міської громадської організації "Клуб «РодДом», що займається реалізацією цілої низки культурологічних проектів.

1998 заснувала молодіжну громадську організацію «Молодіжний дім», мета якої — об'єднання активної молоді в різних проектах, що відповідають проблемам та інтересам нового покоління.

У березні 1998 обрана Народним депутатом України. У Верховній Раді Богословська працювала у парламентському комітеті з питань фінансів і банківської діяльності, з лютого 2000-го стала першим заступником голови бюджетного комітету Верховної Ради. Законодавчі ініціативи: активна участь у роботі над Бюджетним, Кримінальним, Цивільним, Господарським і Податковим кодексами. 2001 очолила Конституційно-демократичну партію.

У січні 2003 ініціювала створення громадського об'єднання «Віче України», мета якого — становлення громадянського суспільства та сприяння розвитку просвітництва, культури та філософії бізнесу в Україні. Протягом 2003 — 2004 р.р. з ініціативи Президента Фонду «Віче України» Інни Богословської були проведені конференції, круглі столи та зустрічі в багатьох містах України.

Від травня 2003 до січня 2004 очолювала Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. У відставку подала через незгоду з політикою, яку проводив економічний блок Уряду.

У травні 2004 увійшла до складу Громадсько-політичної консультативної ради при Голові Верховної Ради України. Консультативну раду створено з метою залучення громадськості до діяльності парламенту і його органів під час підготовки питань до розгляду на засіданнях парламенту. У вересні 2005 на  позачерговому VII з'їзді Конституційно-демократичної партії ухвалено рішення про перейменування КДП у партію «Віче». Інну Богословську переобрано головою партії.

  • Президент консалтингової групи «Пруденс»
  • Голова Всеукраїнського громадського руху «Віче України»
  • Член Громадсько-політичної консультативної ради при Голові Верховної Ради України
  • Віце-президент Спілки Юристів України
  • Почесний голова Харківської обласної організації Спілки Юристів України
  • Керівник культурологічного проекту Харківської міської громадської організації "Клуб «РодДом»
  • Голова опікунської ради молодіжної громадської організації «Молодіжний дім»

Заслужений юрист України. Нагороджена Орденом Святої Ганни IV ступеня.

Контраверсії[ред.ред. код]

Партія «Віче» вважається проектом Віктора Пінчука, зятя Леоніда Кучми. Так само як і чотири роки тому на виборах до парламенту його проектом була «Команда озимого покоління».

«Віче» та Інна Богословська під час передвиборчої компанії отримали активну підтримку від телеканалів Пінчука, особливо ICTV.

Під час конфлікту 2005 року навколо повернення у державну власність Нікопольського феросплавного заводу Інна Богословська взяла на себе роль публічного адвоката Віктора Пінчука, відстоюючи його інтереси щодо цього заводу. На виборах 2004 р. виконуючий обов'язки голови правління НЗФ Олександр Неустроєв був у списку «Віча» на сьомому місці.

Партія «Віче» на парламентських виборах 2006 року, як і «Команда озимого покоління» на виборах 2002 року, зазнала поразки, отримавши 441 912 голосів, тобто лише 1,74 % і не потрапила у Верховну Раду.

Квітень — листопад 2007 — заступник Міністра юстиції України.

Жовтень 20092010 — разом з Рустамом Темиргалієвим створює політичний виборчий блок «Острів Крим». Деякі ЗМІ припускають, що фінансувати блок міг мільярдер Дмитро Фірташ[8].

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 до грудня 2012 від Партії регіонів, № 4 в списку. На час виборів: заступник Міністра юстиції України, безпартійна. Член фракції Партії регіонів (листопад 2007 — червень 2009, з жовтня 2010). Перший заступник голови Комітету з питань культури і духовності (з грудня 2007).

Народний депутат України 7-го скликання з грудня 2012 від Партії регіонів, № 60 в списку. На час виборів: народний депутат Україна, член ПР. Член фракції Партії регіонів (з грудня 2012). Перший заступник голови Комітету з питань культури і духовності (з грудня 2012).

Один із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали зверення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події національно-визвольної війни України 1942–1944 років. Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук кваліфікував як державну зраду.[9]

Вихід з Партії Регіонів[ред.ред. код]

Перший раз Інна Богословська вийшла з Партії регіонів у травні 2009 року, оголосивши про намір балотуватися на пост Президента України[10][11]. У жовтні 2010 року вона повернулася до Партії регіонів та її фракції у Верховній Раді України[12][3].

30 листопада 2013 після силового розгону Євромайдану заявила про вихід з фракції і партії Партії регіонів.

Починаючи з виходу з партії регіонів закликала залагодженню конфлікту, закликала до виходу з партії регіонів інших членів, стверджуючи, що вона не може знаходитись в партії, що відповідає за кровопролиття. В кінці січня 2014 року дала розширене та протирічне інтрв'ю Громадському телебаченню, з ведучим Мустафою Наємом про своє бачення подій в Україні та початку політичної кризи.[13]

Відповідно до слів Інни Германівни, оточення президента Віктора Януковича сформуване вертикально, де президент очолив себе оточенням людьми близькими та пов'язаними з ним фінансами, починаючи з силового розгону майдану вважає, що влада стає пов'язаною не тільки по інтересам, але й кров'ю, одночасно наголошуючи, що надмірне акцентування уваги на цьому неприпустиме. Неодноразово закликала ЗМІ не давити на всіх членів партії регіонів підряд, оскільки «там ще є нормальні люди», над якими теж чиниться політичний тиск, і без допомоги яких вихід України з політичної кризи неможливий. Виступала за відновлення конституції України 2004 року, та відновлення парламентсько-президентської форми правління[13].

З виходом з партії регіонів активно веде блоги[14] на порталі Української Правди, рубрика політика, наголошуючи на тому, що раніше багато писала «в стіл» а зараз бачить необхідність висвітлення подій саме таким чином, а не в вигляді поодиноких політичних записок.

« Я виходжу з Партії регіонів і зі складу фракції Партії регіонів у парламенті... Ні в кого не повинно бути сумнівів, що в Україні почав реалізовуватися план по розділу суверенної і єдиної держави Україна на кілька частин.[7]  »

Погляди[ред.ред. код]

27 квітня 2010 голосувала за ратифікацію угоди Януковича — Медведєва, тобто за продовження перебування ЧФ Росії на території України до 2042 р.

5 червня 2012 з картки Інни Богословської було подано голос за проект Закону України «Про засади державної мовної політики», в якому посилюється статус російської мови[15], при цьому сама Богословська була того дня відсутня в сесійній залі[16].

Сім'я[ред.ред. код]

Батько — Богословський Герман Сергійович (нар. 14.06.1936)

Мати — Богословська (Гудиря) Людмила Олексіївна (нар. 01.01.1939) Заміжня втретє, має дочку та онука.

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Народний депутат України 3 скликання Богословська Інна Германівна». ВРУ. Процитовано 12.10.2014. 
  2. «Народний депутат України VI скликання Богословська Інна Германівна». ВРУ. Процитовано 12.10.2014. 
  3. а б в г «Богословська Інна Германівна — Переходи по фракціях Верховної Ради VI скликання». ВРУ. Процитовано 12.10.2014. 
  4. «Народний депутат України VII скликання Богословська Інна Германівна». ВРУ. Процитовано 12.10.2014. 
  5. а б «Богословська Інна Германівна — Переходи по фракціях Верховної Ради VII скликання». ВРУ. Процитовано 12.10.2014. 
  6. Інтерв'ю Громадському телебаченню з приводу полытичної кризи 2014р
  7. а б Українська правда: Богословська вийшла із ПР і закликала Януковича піти у відставку. 30.11.2013
  8. Леонід Чумак (8 березня 2014). «Захоплення Криму оплатив Фірташ». espreso.tv. Процитовано 12.10.2014. 
  9. Леонід КРАВЧУК: «Заява 148 українських депутатів — антигромадський, антинаціональний крок, що може бути прирівняний до національної зради»
  10. «Інна Богословська». Радіо «Свобода». 31 листопада 2009. Процитовано 12.10.2014. 
  11. «Богословська зібралася стати президентом і виходить із Партії регіонів». NEWSRU.ua. 25 травня 2009. Процитовано 12.10.2014. 
  12. «Богословська повернулася до Партії регіонів». 24tv. 22 жовтня 2010. Процитовано 12.10.2014. 
  13. а б Інтерв'ю Громадському телебаченню з приводу політичної кризи 2014 р на YouTube logo 2013.svg
  14. Блог Інни Богословської на порталі Українська Правда
  15. Поіменне голосування про проект Закону про засади державної мовної політики (№ 9073) — за основу
  16. ГОЛОСУВАННЯ ЗА МОВНИЙ ЗАКОНОПРОЕКТ — НЕ ДІЙСНЕ? — Українська правда

Посилання[ред.ред. код]

Ресурси Інтернет[ред.ред. код]