Богоявлення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Богоявлення
Богоявлення
православна ікона «Богоявлення»
Офіційна назва Святе Богоявлення Господнє та Хрещення Господа нашого Ісуса Христа
Місце Віфавара
Засновано Іваном Хрестителем з Ісусом Христом
Тип християнський
Початок 18 січня
Закінчення 19 січня
Дата 18-19 січня
Святкування 19 січня за новим стилем
Традиції правиться Літургія Василія Великого, освячується вода
Пов'язаний з святом 18 січня Хрещення Господнього

Богоявлення (грец. Θεοφάνια), або Явлення (грец. Επιφάνια — Епіфанія) — подія під час хрещення Ісуса Христа в ріці Йордан, у якій Христос об'являє себе людям як Месію і Спасителя. Святкується православними та греко-католиками 19 січня щороку. Це збігається зі святом Хрещення Господнього (18 січня), однак ці свята слід розрізняти, хоча дві події двох свят відбувалися на одному місці з тими ж самими особами. Свідчить при Хрещенні, як каже Євангеліє, сам Бог-Отець голосом із неба: «Ти єси Син мій любий, у тобі — моє уподобання» (Мр. 1. 11). Про це свідчить свідчить Святий Дух, що у вигляді голуба сходить на Нього. Про це свідчить свідчить також Іван Хреститель, вказуючи на Нього:

Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає. Це той, що про нього повідав я: За мною наступить муж, сущий передо мною, був бо раніш за мене. І не знав я його. Та я на те прийшов, водою хрестивши, щоб Ізраїлеві об'явлений був він. (Ів. 1:29-31)

Традиція святкування[ред.ред. код]

Богоявлення одне з найдавніших християнських свят (поряд із Великоднем і П'ятидесятницею), присвячене народженню Ісуса Христа і подіям, що супроводжували його[1]. Перші повідомлення про святкування Богоявлення сягають 2 століття і згадуються у Климента Олександрійського і гностиків[2][3]. У ході історії сенс свята зазнав у різних християнських традиціях великі зміни (зокрема, з нього виділилося Різдво Христове), в результаті чого в наш час[Коли?] різні Церкви відзначають свято по-різному.

Історія[ред.ред. код]

Перші згадки про свято відносяться до межі II і III століття і пов'язане з регіоном Єгипту[4]. На початку IV століття святкування Богоявлення набуло масового характеру на Сході, а трохи пізніше і на Заході. Спочатку свято було присвячене спогаду трьох євангельських подій: Різдва Христа, поклоніння волхвів, а також Хрещення Христа в Йордані на початку Його служіння. Датою святкування майже повсюдно було 6 січня.

Ця дата і зміст свята досі зберігається у Вірменській апостольській церкві. Представники ВАЦ не брали участь в Халкідонському Соборі 451 року, де було прийнято роздільне святкування Різдва і Хрещення[5]. У Грецькій православній церкві Богоявлення, або Теофанія, святкується одночасно із Хрещенням Господнім 6 січня. У Коптської православної церкви святкування єдиного свята Богоявлення перенесено на 7 січня.

У IV–V століття в Церкві з'явилася традиція окремого святкування Різдва Христового 25 грудня, а Богоявлення 6 січня стали святкувати як спогад приходу трьох волхвів і Хрещення Господнього. Тим не менш Іоанн Касіян Римлянин описував, що в християнському Єгипті 6 січня у святі Богоявлення продовжували святкувати Різдво і Хрещення[6].

У Середні віки в православ'ї свято іменувався також Теофанія (грецький еквівалент слова «Богоявлення»), а в католицизмі — Manifestatio (Явлення).

Подальша еволюція сенсу свята йшла в православ'ї та католицизмі різними шляхами. У православ'ї свято Богоявлення все більш ув'язувався за змістом з Хрещенням, втрачаючи зв'язок з різдвяними подіями. В наш час[Коли?] у православ'ї Богоявлення і Хрещення — різні назви одного свята. У зв'язку з цим у православ'ї з'явилося й нове тлумачення слова «Богоявлення» (яке було відсутнє в давнину), як явлення Бога під час Хрещення в повноті Трійці (Бог-Син хрестився, Бог-Отець говорив з небес, Бог-Святий Дух сходив у вигляді голуба).

У католицизмі, навпаки, свято Богоявлення все більш і більш зв'язувався з євангельськими подіями після Різдва, головним чином, поклонінням волхвів. У XX столітті свято Хрещення в латинському обряді повністю відокремилося від свята Богоявлення і святкується в наступну неділю за Богоявленням[7][8].

Сучасне святкування[ред.ред. код]

Традиції[ред.ред. код]

  • В Україні, Росії, Греції[9] і Болгарії на свято Богоявлення, або Водохреща освячують воду. Іноді освячення проводиться прямо на водоймах у спеціально пробитих ополонках, які називають «йордань», в спогад хрещення Христа в Йордані. Існує також традиція купання в цих ополонках.
  • У католицьких храмах на свято Богоявлення освячують воду, крейду та ладан. У ряді країн існує традиція писати на дверях церков і будинків латинські літери «CMB», що іноді інтерпретують як перші літери імен трьох волхвів — Каспара, Мельхіора й Бальтазара, а іноді як перші літери латинської фрази «Christus mansionem benedicat», що означає «Хай благословить Христос цей дім».
  • В Іспанії і багатьох іспаномовних країнах саме на свято Богоявлення, а не на Різдво чи на день святого Миколая діти отримують подарунки. Вважається, що їх розносять волхви (іспанською «Los Reyes Magos» — королі-маги).

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]