Богоявленський Кременецький жіночий монастир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Богоявленський Кременецький жіночий монастир УПЦ

50°06′11″ пн. ш. 25°43′38″ сх. д. / 50.10325824887797808° пн. ш. 25.72745880921410588° сх. д. / 50.10325824887797808; 25.72745880921410588Координати: 50°06′11″ пн. ш. 25°43′38″ сх. д. / 50.10325824887797808° пн. ш. 25.72745880921410588° сх. д. / 50.10325824887797808; 25.72745880921410588
Тип монастир
Країна  Україна
Розташування Тернопільська область, Кременець, вул. Дубенська, 2
Єпархія Тернопільська єпархія УПЦ
Тип монастиря жіночий
Засновано 1633
Богоявленський Кременецький жіночий монастир. Карта розташування: Україна
Богоявленський Кременецький жіночий монастир
Богоявленський Кременецький жіночий монастир (Україна)
Мапа

CMNS: Богоявленський Кременецький жіночий монастир у Вікісховищі

Богоявленський Кременецький жіночий монастир УПЦ — культова споруда в місті Кременці Тернопільської області, пам'ятка архітектури національного значення.

Історія[ред. | ред. код]

Заснували в 1633 році українські шляхтичі Лаврентій Древинський і Данило Єло-Малинський[1] за привілеєм короля Владислава IV Вази як православний чоловічий монастир. За «благословенною грамотою» Петра Могили (1636) підпорядковувався Вселенському Патріархові та його Екзарху — Київському митрополитові.

При Богоявленському монастирі діяли братство, школа (працювала за навчальним планом Києво-Могилянської колегії), друкарня й шпиталь.

Із видань друкарні найбільше відома т. зв. «Кременецька Граматика» (1638).

У 1-й чверті XVIII століття Богоявленський монастир визнав унію з Римом і увійшов у Чин св. Василія Великого.

1807 року за указом російського імператора Олександра I оо. Василіяни віддали територію свого монастиря з усіма будівлями Волинській гімназії (колишнього колегіуму) і перейшли в будівлі реформатського монастиря; також ченців ордену францисканців-реформатів переселили до монастиря в Дедеркалах, а звільнені споруди (костел та прилеглий до нього двоповерховий корпус келій, збудовані за проєктом архітектора Антоніо Кастеллі на кошти княгині Теофілі Вишневецької з Лещинських).

1839 року Богоявленський монастир припинив існування, 1865 — відновлений як однойменний православний чоловічий монастир РПЦ.

У Богоявленському монастирі була резиденція вікарного єпископа Волинської єпархії (18731922, 19241934 з перервами), якого титулували Острозьким, а від 1902 — Кременецьким, правлячого Волинського і Кременецького архієпископа (19221923, 19341941), глави так званої Автономної православної церкви в Україні (19411943).

1953 року Богоявленський монастир реорганізований у жіночий, 1959 — ліквідований, 1990 — відновив діяльність як православний жіночий монастир УПЦ. Належить до Тернопільської єпархії УПЦ.

Архітектура[ред. | ред. код]

До ансамблю монастиря, оточеного мурованою загорожею, належать Богоявленський собор, двоповерховий чернечий корпус із Миколаївською церквою (обидві споруди середини XVIII ст. в стилі пізнього бароко), дзвіниця з невеликою церквою преподобного Іова Почаївського (поч. XX ст.) і господарські будівлі.

Люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. МАЛИНСЬКИЙ (Єло-Малинський) Данило Матвійович (бл. 1594 — бл. 1656). Архів оригіналу за 14 серпня 2014. Процитовано 14 серпня 2014. 

Джерела[ред. | ред. код]