Богров Дмитро Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Богров Дмитро Григорович
Bogrov1910.jpg
Дмитро Богров. Фото 1910 року.
Народився 29 січня (10 лютого) 1887(1887-02-10)
Київ
Помер 12 (25) вересня 1911(1911-09-25) (24 роки)
Київ
страта
Громадянство Російська імперія
Національність єврей
Проживання Київ
Інші імена «Аленський»
Відомий вбивця Столипіна
Діяльність революціонер-есер
Платня 100 — 150 карбованців щомісяця

Дмитро́ Григо́рович Богро́в, справжні ім'я і по батькові — Мордехай (Мордко) Гершкович (*29 січня (10 лютого) 1887(18870210) — 12 (25) вересня 1911, Київ) — революціонер-есер, убивця Столипіна.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в сім'ї присяжного повіреного і великого домовласника єврейського походження. У листопаді 1905 року влаштувався на юридичний факультет Мюнхенського університету. Захопився працями теоретиків анархізму — Петра Кропоткіна, Макса Штірнера. В 1906 році повернувся до Києва, відновив заняття у Київському університеті, який закінчив 1910 року. З кінця 1906 року вступив у київську групу анархістів-комуністів. За кілька місяців, розчарувавшись у анархістах, добровільно запропонував свої послуги Київському охоронному відділенню. Як платний агент (агентурний псевдонім «Аленський»), співпрацював із охоронним відділенням до 1910 року, видав ряд анархістів і есерів і отримував за свої послуги 100–150 карбованців щомісяця. Зокрема, за його доносами наприкінці 1907 — початку 1908 року заарештовано більшість членів анархо-комуністичної групи Сандомирського-Тиша. Був помічником присяжного повіреного у Петербурзі. У 1910 році — у зв'язку з тим, що у підпільних колах поширилися підозри щодо його провокаторства, тимчасово перервав відносини з поліцією.

Наприкінці серпня 1911 року перед приїздом у Київ імператора Миколи II із почтом на торжества, присвячені відкриттю пам'ятника Олександру II, з'явився до Київського охоронного відділення з повідомленням про те, що нібито есерами готується замах на одного з сановників. 1 вересня 1911 року з пропуском, виданим начальником Київського охоронного відділення, пройшов в міський оперний театр і під час другого антракту спектаклю двума кулями поранив голову Ради міністрів П. А. Столипіна. Підійшовши на відстань двох-трьох кроків, він двічі вистрілив в Столипіна. Одна куля навиліт ранила його в руку і зачепила скрипаля в оркестрі. Інша потрапила в орден на грудях, змінила напрям, пройшла через живіт і засіла в поясниці. Богров був схоплений на місці злочину. За вироком військово-окружного суду засуджений до страти і повішений вночі 12 (25) вересня 1911 біля Лисогірського форту Київської фортеці.

Література[ред.ред. код]

  • Петровський В. В., Радченко Л. О., Семененко В. І. Історія України: Неупереджений погляд: Факти, Міфи, Коментарі. Харків, ВД «ШКОЛА», 2007, стор 226. ISBN 966-8182-62-6

Посилання[ред.ред. код]