Богуслаєв В'ячеслав Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
В'ячеслав Олександрович Богуслаєв
Народився 28 жовтня 1938(1938-10-28) (76 років)
СРСР СРСР:
Flag of Kazakh SSR.svg Казахська РСР:
місто Уральськ
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність росіянин
Alma mater Запорізький машинобудівний інститут (1965)
Посада
Партія КПРСПартія праціПартія регіонів
Дружина Олена Серафимівна
Діти Олександр
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Почесна відзнака Президента України
Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Сторінка в інтернеті (рос.) Офіційна сторінка

В'ячесла́в Олекса́ндрович Богусла́єв (* 28 жовтня 1938(19381028), Орал)  — український політик, депутат 5-го, 6-го та 7-го (нинішнього) скликань Верховної Ради, доктор технічних наук, професор. До березня 2013 керівник ПАТ «Мотор Січ», власник 14,99% акцій компанії. Статки — 319 млн $ (2012). Герой України. В минулому радянський функціонер, журналістами відноситься до когорти червоних директорів.

Член правління Українського фонду культури. Академік АІНУ, Академії транспорту РФ, Академії наук авіації та повітроплавання.

Почесний доктор Міжнародної кадрової академії, почесний доктор Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут», почесний професор Запорізького державного технічного університету.

Автор близько 100 наукових праць, винаходів.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 28 жовтня 1938 року в місті Уральськ, що в Західно-Казахстанській області Казахської РСР (нині місто Орал, Казахстан).

Освіта[ред.ред. код]

З грудня 1961 до грудня 1965 навчався в Запорізькому машинобудівному інституті, факультет «Авіадвигуни», здобув фах за спеціальністю інженер-механік.

Кар'єра[ред.ред. код]

Після Вишу повернувся до рідного Уральська де працював помічником машиніста на заводі ім. К. Ворошилова (нині «Зеніт»). Служив у війську, як строковик.

З вересня 1960 — слюсар авторемонтних майстерень. Уральськ.

З вересня 1961 до 1962 — слюсар, п/с 18, Запоріжжя.

З лютого 1966 до 1969 — інженер-конструктор Запорізький моторобудівний завод (нині входить до структури «Мотор Січ»). 19691973 — начальник відділу.

19731988 — директор на Волочиському машинобудівному заводі (нині входить до структури «Мотор Січ»).

З березня 1988 до 1991 — генеральний директор об'єднання заводів.

19911994 — генеральний директор підприємства «Мотор Січ». З червня 1994 до травня 2006 — голова правління, генеральний директор, ВАТ «Мотор Січ».

4 грудня 2012 року подав заяву на звільнення з посади голови ради директорів ПАТ «Мотор Січ», через неприпустимість сумісності з посадою народного депутата. 7 березня 2013 року заяву було задоволено. [1]

Політична діяльність[ред.ред. код]

Президент міжрегіональної асоціації промисловців України (1992). Президент міської асоціації «Співдружність».

З серпня 1993 до 1994 — позаштатний радник 1-го Президента України Леоніда Кравчука.

У 1999 — довірена особа кандидати у Президенти України Леоніда Кучми у територіальному виборчому окрузі.

У 2004 —2005 — довірена особа кандидата на Президента України Віктора Януковича.

В березні 1998 — був кандидатом у народні депутати України від виборчого блоку «Партія праці та Ліберальна партія — разом!», № 3 в списку. На час виборів: голова правління, генеральний директор АТ «Мотор Січ» (Запоріжжя), член Партії праці. Партія не здобула місць.

З квітня 2006 до листопада 2007 Народний депутат України 5-го скликання від Партії регіонів, № 5 в списку. На час виборів: голова правління ВАТ «Мотор Січ», член ПР. Член фракції Партії регіонів (з травня 2006). Голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення оборони держави, оборонно-промислового комплексу, військового та військово-технічного співробітництва Комітету з питань національної безпеки і оборони (з липня 2006).

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 до листопада 2012 від Партії регіонів, № 11 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції Партії регіонів (з листопада 2007). Заступник голови Комітету з питань національної безпеки і оборони (з грудня 2007).

Народний депутат України 7-го скликання з грудня 2012, виборчій округ № 77, Запорізька область, від Партії регіонів. «За» 50,11%, 5 суперників. На час виборів: народний депутат України, член Партії регіонів. Член фракції Партії регіонів (з грудня 2012). Заступник голови Комітету з питань промислової та інвестиційної політики (з грудня 2012).

Рідня[ред.ред. код]

  • Богуслаєв Алєксандр Ілліч (*1907 — 1988) — батько.
  • Анастасія Іванівна (*1914 — 2012) — матір.
  • Олена Серафимівна (*1946 — 2012) — дружина, матір сина. Пенсіонерка, в минулому вчитель російської мови та літератури. [2]
  • Олександр В'ячеславович (*1978) — син. Інженер.

Відзнаки[ред.ред. код]

  • Герой України (з врученням ордена Держави, 19 січня 2000).
  • Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (28 жовтня 2013) — за видатні особисті заслуги в галузі державного будівництва, вагомий внесок у розвиток вітчизняного промислового виробництва, зміцнення міжнародного авторитету України, багаторічну плідну законотворчу та громадсько-політичну діяльність[3]
  • Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (24 серпня 2012) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові здобутки, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 21-ї річниці незалежності України[4]
  • Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (23 червня 2009) — за вагомий особистий внесок у розвиток конституційних засад української державності, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм у захисті конституційних прав і свобод людини і громадянина[5]
  • Медалі: «За доблесну працю. На ознаменування 100-річчя з дня народження В. І. Леніна», «Ветеран праці».

Почесний громадянин Запорізької області[6]. У 2009 році отримав звання одного із найкращих топ-менеджерів України за версією «ТОП-100. Найкращі топ-менеджери України».

Скандали[ред.ред. код]

Журнал «Forbes» 2012-го року оцінив статки червоного директора у 319 млн доларів, 24-е місце в Україні. [7]

Один зі співавторів абсурдного звернення депутатів від Партії регіонів і КПУ до польського Сейму щодо визнання Волинської трагедії геноцидом поляків[8]

19 липня 2013 набуло поширення відео зняте в одному з московських нічних клубів інтернет каналом «В клубє», де 74-річний нардеп перебуває в компанії 21-літньої дівчини, котра поклала руку йому на геніталії. [2]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «"Регіонал" Богуслаєв покинув "Мотор Січ", щоб не залишитись без мандата». Gazeta.ua. Газета по-українськи. 2013-03-13. Процитовано 2013-09-02. 
  2. а б «Молода незнайомка обмацала інтимне місце 74-річного "регіонала" Богуслаєва». Gazeta.ua. Газета по-українськи. 2013-07-19. Процитовано 2013-09-02. 
  3. Указ Президента України № 585/2013 від 28 жовтня 2013 року «Про нагородження В.Богуслаєва орденом князя Ярослава Мудрого»
  4. Указ Президента України № 500/2012 від 24 серпня 2012 року «Про відзначення державними нагородами України»
  5. Указ Президента України № 475/2009 від 23 червня 2009 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
  6. http://iz.com.ua/2009/10/30/na-sessii-nachali-s-nagrazhdenija/
  7. «Мільйонери Forbes: олігархи, міністри, депутати та син Януковича». Економічна правда. Українська правда. 2012-04-05. Процитовано 2013-09-02. 
  8. «Звернення до польського Сейму по Волині підписали 119 регіоналів, 23 комуністи й 6 позафракційних». Укрінформ. 2013-07-05. Процитовано 2013-09-02. 

Посилання[ред.ред. код]