Бодричі
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бо́дричі (ободрити) — одне з великих племен полабських слов'ян, що жило між ріками Травою і Варною на території сучасного Мекленбургу (Mecklenburg) та Гольштейну (Holstein) в північній Німеччині, див. Полабські слов'яни. Бодричі очолювали воєнно-політичний союз (конфедерацію) західно-слов'янських племен.
[ред.] Історія
Історичні записи про наявність вендів у східній Германії з'являються з 781 року н. е., коли король франків Карл Великий боровся з їх сусідами саксами. Протягом десятків років вони були союзниками франків Карла Великого під час війни останніх із Саксонією та слов'янськими велетами (Veleti). В 798 обдріти управлялися царем Дрожко (Drozko), котрий переміг саксонців в битві під Свєцяна (Swieciana). Переможені саксони були розпорошені імператором і частина їх земель, включаючи Хольштейн (Holstein) та Гамбург (Hamburg), була передана ободрітам у 804, як нагорода за їх перемогу. Отже 8—9 ст. бодричі вели боротьбу проти саксів. В 10 ст. землі бодричів стали об'єктом агресії німців. В процесі боротьби з ними бодричі в середині 11 ст. створили державне об'єднання — Вендський союз племен. 1170 Генріх Лев зломив опір бодричів і, загарбавши їхні землі, заснував герцогство Мекленбург. Бодричі були частково винищені, частково онімечені.
В цей час соціальна структура вендів на річці Ельбі зберігала групові якості і називалася "жупаном" (zupe або opole). Ця общинна структура залишилася в спадок від попередньої кланової структури (Sippen, на німецькій мові). Проте ця громада вже була пов'язана з конкретною територією, в яку природнім чином вписувалася жупа. Таким способом малі групи вендів проводили освоювання/колонізацію нових територій проживання в долинах річок Ельба та Одеру. І все- таки серед цих вендів утворилося три територіальні штати/землі: Ободрітів (Obodriti), Лютіжів (чи Veleti, Vilzi), та Сорбів (чи Sorabi).
Лютіжі (Liutizi) влаштували центр своєї сьогодняшньої території, званий як Мекленбург (Mecklenburg), і розширили їх до річки Одер (Oder) на сході. Ободріти захватили території, розташовані на північний захід від лютіжів. Сораби (Sorabi), остання земля ободрітів розташувалися на південь від Берліна.
Ободрітія не є назвою провінції, що доведено історичними літописами. Проте ця назва широко використовується для позначення територій, на яких проживали ободріти, які в свій час мали достатньо розвинені соціальні інститути. Їхня Земля також включала інші менші групи племен. Пізніше було засноване на їх історичному базисі герцогство Мекленбурга. Земля ободритів поширилася до берегів Балтійського моря, від затоки Кіль (Kyl) до гирла річки Варнов (Warnow), де сьогодні розташований порт Росток (Raztok). Всередині Землі ободрітів виникли замки типу Велеград (Velegard чи Mecklenburg) поблизу сучасного порту Вісмар (Wismar чи Vysemir), потім Звірін (Zvirin чи Schwerin) та Добін (Dobin).
Плем'я вагрів (Vagri), котре також було інтегроване в Ободрітію, займало західну частину її території, тобто східний Хольштейн. Вони також мали декілька важливих центрів типу Любіче (Liubice чи Alt Lubeck), Стариград (Starigard чи Oldenburg), Плона (Plona чи Plon) та Щарсдоф (Scharsdorf). Інша група, яка належала до даної Землі, були полаби (Polabi), котрі розміщалися між ріками Траве (Trave) та Ельбою. Їхнім центром виступав Ратібор (Ratibor чи Ratzeburg), розташований на південь від Любека. Місто було назване в честь царя Ратібора. На схід від ободрітів, між ріками Варнов (Warnow чи Varnova) та Мільденіц (Mildenitz), жили варни (Varni). В близьких відношеннях до ободрітів також були лініани (Liniani), що проживали на півдні, в долинах річок Ельде (Elde), Локніц (Locknitz) та Степеніц (Stepenitz). У такому ж відношенні ободріти були зв'язані з древ'янами (Dreviani)в західній частині Альтмарки (Altmark), на південь від Ельби.
Досить цівою може бути аналогія із слов'янськими племенами на території Київської Русі, полянами - полаби та деревлянами - древ'янами ободрітів.
