Бодян справжній

Бодян справжній (Illicium verum) (також відомий як зірчастий аніс, індійський аніс, китайський, аніс, сибірський аніс, корабельний аніс) — дерево родини бодянових (Illiciaceae). Батьківщина — Південно-Східний Китай. Поширений також в Індокитаї, в Західній Грузії. Використовують в харчовій та консервній промисловості, при виробництві маринадів, у фармацевтичній та косметичній промисловості. Дає гарну деревину з червоним відтінком яку цінують червонодеревники, за що отримав назву корабельного анісу.

Біологічний опис

Плоди бодяну

Бодян це невелике тропічне вічнозелене дерево 2-4 метрів заввишки з пірамідальною кроною. Ця рослина є далеким родичем анісу. Листя має шкіристі, зверху яскраво-зелені, знизу тьмяні, ланцетовидні, довжиною 409 сантиметрів, завширшки 1,5-3 сантиметри.

Розмножується насінням. Плоди дає лише на п'ятий рік. Насіння починають збирати через 15 років. Квіти бодяну багатопелюсткові від блідо-жовтого до світло-зеленого, часом пурпурового кольору. Відцвітаючи, утворює зіркоподібне суцвіття у вигляді восьми (деколи 7, 9, 10, 12) зіркоподібних променів. Кожен промінь має форму дерев'яного човника, в якому знаходиться одна насінина 6-7 міліметрів завдовжки. Зірка спершу м'ясиста, але потім дерев'яніє, її колір від світло-коричневого до темно-червоного.

Росте в бодян лісах та чагарниках на висоті 600—1600 м н. р. м. Подекуди утворює зарослі.

Поширення

Батьківщина рослини Південно-Східний Китай де його зарості утворюють цілі ліси і де його почали використовувати, що до нашої ери. Культивують бодян у Китаї, В'єтнамі, Японії, Філіппінах, Ямайці, Індії. До Європи попав лише в XVI ст.

Інші бодяни

Окрім справжнього бодяну існує ще кілька видів з якими його можна легко сплутати. Наприклад в Японії та на Тайвпані поширений бодян японський (Illicium anisatum L.). Його плоди зовні такі ж самі як і в справжнього, але отруйні і мають наприємний смак та запах. Інший вид бодяну — дикий (Dictamnus albus L.) містить отруйну ефірну олію з сильним запахом яка викликає опіки. Бодян товстолистий (Bergenia crassifolia L.) вирощують як замінник чаю та для отримання технічного таніну.

Заготівля

Родити бодян починає на п'ятому році, одак врожай збирають лише починаючи з п'ятнадцятого. Дерево врожайне часом до ста років. Збирають плоди незадовго до достигання після чого підсушують. Як прянощі їх використовують як цілком так і мелють на порошок. Мелений бодян — зернийстий порошок з жовто-коричневими і червонувато-брдовими включеннями. Ефірну олію міститься у зовнішній оболонці, а не в насінні.

Хімічний склад

Плоди містять смоли, танін, цукор, але головне багато ароматичної ефірної олії, основним компонентом якої є анетол (85-90%), а також лімонин, цинеол, терпенеол, пінен, феландрін. Аромат олії пряний та солодкуватий, приємний на смак.

Кулінарні властивості та використання

Запах бодяну нагадує анісовий, солодкувато-гіркий але без приторності. Під час готування аромат сильнішає і залишається в страві.

В Європі бодян це кондитерські прянощі. Додають до виробів із тіста, до фруктових супів, пудингів, напоїв з фруктів. Бодян добре поєднується з другими прянощами чорним перцем, фенхелем, корицею, гвоздикою, імбирем. Також готують міцний чай з додаванням плодів бодяну.

На сході, особливо у Китаї бодян є одними з найпопулярніших прянощів. Він входить до складу відомої китайської суміші 5 спецій — бодяну, кориці, гвоздики, фенхелю та сичуанського перцю в рівних пропорціях. З цією сумішшю готують маринади для м'яса, знамениті чорні яйця, використовують при смаженні м'яса та овочів. Також бодян приправляють страви із свинини та птиці. В поєднанні з цибулею, часником та перцем використовують у підливах та соусах до овочів та рисових страв, в м'ясних та курячих бульйонах.

В харчовій промисловості бодян використовується для виробництва маринадів.

Ця спеція не поєднується з рибою і може зіпсувати страви з нею.

Взагалі бодян дуже сильні та ароматні прянощі, тож використовувавти їх слід в невеликій кількості.

Також використовують пдоди бодяну як протизапальний та вітрогонний засіб, як стимулятор роботи органів травлення. Вживають його також в аромотерапії.