Бозо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бозо
Bozo Fishermen.jpg
Рибалки бозо на традиційному човні повертаються під вечір після денної риболовлі
Загальна кількість 100 ~ 200 тис. чол.
Найбільші розселення Малі Малі
Близькі етнічні групи сонінке
народи мандінґо
Мова бозо;
бамбара та сонінке
(в якості другої)
Релігія іслам (сунізм) і
традиційні вірування


Бозо́ (також сорко, сорого, гаїн, тіє та інші самоназви) — група близьких етнічних груп манде у Західній Африці.

Походження етноніму бозо[ред.ред. код]

Етимологія етноніму, власне екзоніму бозо пов'язана зі словосполученням мовою бамбара bo-so, тобто «солом'яна, бамбукова хатина» — найпоширеніше житло рибацьких поселень бозо. Самі люди бозо називають себе інакше — по-різному, в залежності від племінної приналежності (див. про це нижче).

Територія розселення, чисельність, мова і релігія[ред.ред. код]

Територія проживання і чисельність[ред.ред. код]

Люди бозо живуть невеликими компактними групами вздовж річки Нігер та її приток, майже цілком у Малі. Їх сусідами здебільшого є народи манде, але також бозо живуть між сонгаями та фульбе.

Насправді бозо являють собою групу споріднених етнічних спільнот. Зокрема, серед бозо виокремлюють чотири основні клани:

Розселення групи бозо сорко в Малі
  • сорко
  • гаїньяхо
  • тієяхо
  • тієма чеве.

Найбільш чисельною і впливовою групою бозо є сорко (сорого, сорогама, саркава), що проживають переважно у околицях малійських міст Мопті та Дженна, а невеликі групи — у місцевості Аньяме (Кот-д'Івуар) та частково у Нігерії (штат Кеббі), де майже повністю інкорпоровані у суспільство хауса. Їх чисельність сягає 100 тис. чоловік. Інколи сорко називають себе марка (або сухими марка), вочевидь апелюючи до свого часткового походження з середовища марка — субетносу сонінке[1]

Наступні дві великі групи народу бозо — гаїньяхо (гаїн, келенґа) та тієяхо (тіємахо, тіє), чиїми сусідами є здебільшого сонінке. Незначна чисельно (до 5 тис. чоловік) субгрупа тієма чеве (Tièma Cièwè) знаходяться під впливом сонгаїв та фульбе[2]

Таким чином, загальна чисельність бозо ніяк не менше 100 тис. чоловік, оціночно вона сягає 200 тис. чоловік — скажімо, перепис у Малі 2000 року нарахував 132,1 тис. бозо.

Мова і релігія[ред.ред. код]

Власне єдиної мови бозо немає, а є сукупність діалектів бозо за клановим розподілом, які багатьма лінгвістами вважаються цілком окремими мовними одиницями. Мови бозо входять у мовну підгрупу манде (її північно-західне відгалуження) нігеро-конголезької групи конго-кордофанської мовної родини і є дуже близькими до мови сонінке, творячи з нею мовну субгрупу Сонінке-Бозо, яка знов таки деякими науковцями розглядається як єдина мова.

За віросповіданням більшість бозо — мусульмани, хоча зберігаються й оригінальні традиційні вірування, зокрема пов'язані з культом води і водяних мешканців.

Історія[ред.ред. код]

На території, де проживають сучасні люди бозо, знайдені наскельні зображення, які датуються 6-тисячною давниною.

Проте історія власне етнічної спільноти бозо починається періодом не раніше Х століття. Саме відтоді, у період існування середньовічної держави Гана бозо окуповують береги річки Нігер і встановлюють контроль за навігацією її течією та мають пріоритет по відношенню до решти народів регіону у використанні річкових ресурсів.

Цей професійно-етнічний розподіл у загальних рисах зберігається і дотепер. Рибалки бозо за рибу вимінюють у селян догонів цибулю, а у скотарів фульбе — молоко і м'ясо[3].

Бозо, зокрема, група сорко, є засновниками малійських міст Мопті та Дженна.

Господарство, соціальна організація, матеріальна і духовна культура бозо[ред.ред. код]

Традиційні занятті, матеріальна культура і суспільство[ред.ред. код]

Основні заняття людей бозо пов'язані з головною їх «годувальницею» — річкою Нігер. Відповідно це рибальство, а серед ремесел — будування човнів, плетіння сіток тощо. Зовсім незначним є землеробство, зокрема вирощування у плавнях річки рису, а також частково проса. Є серед бозо і торговці.

Дівчина бозо

Люди бозо — напіосілі. Вони живуть або окремими кварталами в іншоетнічних, або у невеликих власних поселеннях. Житло зберігає національну специфіку — хатини з цегли з висохлого мула з солом'яними стріхами або переносні рибацькі хижі з соломи.

Родини у бозо — великі, утворюють групи, що на спілку використовуюють риболовецькі угіддя.

Бозо пов'язані з фульбе і догонами системою фіктивної спорідненості[4].

Духовна культура і фольклор[ред.ред. код]

Серед бозо поширені культи річкових божеств. Твариною — тотемом є бик, чиї шкури прийнято кидати у річку Нігер в якості жертвоприношень.

За СРСР було видано невелику збірку казок народу бозо (Волшебная калебаса. Сказки старого Муссы.,М.:"Советская Россия", 1968) у переказах Святослава Дармодехіна, яка, ймовірно, є єдиною в своєму роді у світі.

Цікаві факти, пов'язані з бозо[ред.ред. код]

  • Бозо — вправні човнярі, які будують доволі довгі човни-піроги, середня довжина яких бл. 10 м.
  • Човни рибалок бозо прикрашені рогами бика — тотемної тварини. За уявленнями бозо, вчені вважають іх доісламськими, бичачий ріг дарує своєму власнику успіх у коханні.

Виноски[ред.ред. код]

  1. Міжнародний вказівник мов світу — Бозо Дженаама.
  2. Міжнародний вказівник мов світу — Бозо Тієва Чеве.
  3. Народы мира. Историко-этнографический справочник, М.: «Советская энциклопедия», 1988, стор. 104 (стаття «Бозо»).
  4. Ibid

Джерела і посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Dojet J., Kampo M., Smankoua M. La langue Bozo., IFAN, 1953 (франц.)
  • Ligers Z. Les Sorko (Bozo). Maîtres du Niger: étude ethnographique (у 4-х томах), Париж: «Librairie des Cinq Continents», 1964 — 1969 (франц.)
  • Волшебная калебаса. Сказки старого Муссы.,М.:"Советская Россия", 1968


Народи Малі

Бамбара | Бозо | Догони | Малінке | Марка | Сенуфо | Сонгаї | Сонінке | Фульбе | Хассонке