Болдирів Олександр Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Іванович Болдирів
 Підполковник
Загальна інформація
Народження 28 вересня 1892(1892-09-28)
м. Слов'янськ, Донецька область
Смерть 11 серпня 1964(1964-08-11) (71 рік)
Німеччина Німеччина
Громадянство  УНР
Національність українець
Військова служба
Роки служби 19181920
Приналежність  УНР
Вид ЗС  Армія УНР
 14-та гренадерська дивізія Ваффен СС «Галичина»
Війни / битви Перша світова війна
Радянсько-українська війна
Командування
командир 8-го Запорізького куреня ім. І. Богуна 3-ї бригади 1-ї Запорізької дивізії
Нагороди та відзнаки
Орден «Залізний хрест» (УНР)
Орден «Залізний хрест» (УНР)
Хрест Симона Петлюри
Хрест Симона Петлюри
«Воєнний хрест» (УНР)
«Воєнний хрест» (УНР)

Олександр Іванович Болдирів (* 28 вересня 1892 — † 11 серпня 1964) — підполковник Армії УНР.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у м. Слов'янськ Катеринославської губернії.

Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.

З 15 березня 1918 р. — командир Запорізького автопанцерного дивізіону. Згодом командир 23-го Запорозького полку ім. Яна Кармелюка.

Учасник Першого Зимового походу (сотник). У 1921 рр. — командир 8-го Запорізького куреня ім. І. Богуна 3-ї бригади 1-ї Запорізької дивізії Армії УНР.

У липні 1943 р. вступив добровольцем до 14-ї дивізії військ СС «Галичина», у складі якої воював проти Радянської армії.

З 1945 р. мешкав на еміграції у Західній Німеччині.

Джерела[ред. | ред. код]