Болеслав II Сміливий

Польский король Болеслав II Сміливий (портрет роботи Яна Матейко)

Болесла́в II Сміли́вий (або Щедрий) (пол. Bolesław II Śmiały) (1042 — 22 березня 1081) — польський князь (1058—1076 рр.) і король (1076—1079 рр.), представник династії П'ястів.

Біографія

Болеслав II був сином князя Польщі Казимира I Відновителя і Добронеги (Марії), дочки Володимира I Великого, великого князя Київського.

Болеслав II відновив завойовну політику у дусі свого прадіда, Болеслава I Хороброго. Князь неодноразово втручався у внутрішні справи сусідніх держав: так в Угорщині він надавав військову допомогу герцогу Белі проти короля Андраша I в 1057 р., а пізніше, в 1074 р. допоміг Гезі I повалити з престолу короля Соломона. Спираючись на союз з Угорщиною і Київською Руссю, Болеслав II в 1061 р. втрутився в міжусобні війни в Чехії, але потерпів невдачу. Після вигнання в 1068 р. з Києва великого князя Ізяслава I, союзника Польщі, Болеслав II в 1069 р. зробив похід на Київ і жорстоко розправився з супротивниками Ізяслава.

Зміцненню міжнародного престижу польської держави сприяло також вдале втручання Болеслава II в боротьбу за інвестітуру між імператором Генріхом IV і папою Григорієм VII. Болеслав II виступив на стороні останнього: у 1072 р. він відмовився виплачувати дань імператору і оголосив про незалежність Польщі, а в 1074 р. визнав польську державу леном папського престолу. Це принесло свої плоди: у 1075 р. до Польщі прибув папський посланник, щоб остаточно закріпити права Гнезненського архієпископства, а в 1076 р. Болеслав II був коронований королем Польщі.

Таким чином Болеславу II вдалося вирішити два найважливіші завдання, що стояли перед польською державою з часів смути 1030-х рр.: відновити незалежність Польщі і повернути польському монарху королівський титул.

Проте до кінця 1070-х рр. загострилися внутрішні і зовнішні проблеми польської держави. Спроби Болеслава II повернути до складу Польщі Західне Помор'я повністю провалилися. У 1077 р., на прохання папи Римського, Болеслав зробив другий похід на Київ. Місто було узяте, Ізяслав знов став київським князем. Проте як тільки поляки повернулися додому, брати Ізяслава знову виступили проти нього, і князь загинув в битві (1078 р.). Основну проблему, проте, представляло посилення незалежності крупної польської аристократії, яку підтримували Чехія і Священна Римська Імперія. Після страти звинуваченого Болеславом II в зраді єпископа краківського Станіслава у в країні почався заколот магнатів. На чолі повстання встав молодший брат короля князь Владислав Герман. У 1079 р. Болеслав II Сміливий був повалений з трону і вигнаний з Польщі. Він був вимушений бігти до Угорщини і помер у вигнанні через два роки. Престол зайняв бунтівний брат Болеслава, Владислав I Герман.

Сім'я

• Батько: Казимир I Відновитель, польський князь.
• Матір: Добронега Володимирівна, донька великого князя київського Володимира Святого, сестра Ярослава Мудрого.

Джерела та література

• Войтович Л.В. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). — Львів: Інститут українознавства, 2000. ISBN 966-02-1683-1