Болонський Конкордат
Болонський конкордат (1516) — угода між французьким королем Франциском I і римським папою Львом X, укладена 18 серпня 1516 року в Болоньї. Укладанню конкордату передували перемовини після перемоги при Маріньяно у вересні 1515, а основні положення конкордату були узгоджені під час особистих зустрічей Франциска I й папи в Болоньї 11-15 грудня 1515 року.
Конкордат замінив собою Прагматичну санкцію 1438 року, яка виявилась неефективною в забезпеченні свободи церкви у Франції. Відповідно до конкордату за папою зберігалось право бути верховною інстанцією церковного суду, а французькому королю, в свою чергу, надавалось право призначення на вищі церковні посади (раніше належали канонікам і ченцям). Таким чином, на території Франції було юридично закріплено підпорядковане положення церкви відносно до королівської влади. Церковні прибутки й бенефіції, якими розпоряджався відтоді король, стали засобом винагороди шляхти. Це частково вирішило питання про секуляризацію церковних земель у Франції. Болонський конкордат було підтверджено на П'ятому Латеранському соборі (1512–1517) та діяв до 1682 року.
Джерела [ред.]
- (Boise State University) The Reformation in France
- Catholic Encyclopedia 1908: "Concordat. The legalist position of the Roman Catholic Church regarding concordats in principle.
