Бонампак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бонампак (Мексика)
Бонампак
Бонампак

Бонампак (ісп, майя: Bonampak) — стародавнє місто майя, розташований в мексиканському штаті Чіапас, приблизно за 30 км на південь від Яшчілана (Yaxchilan) і кордону з Гватемалою.

Назва[ред.ред. код]

Назва штучна і пізня, оригінальна назва поселення не збережена. Її запропонували археологи, переклавши на мову майя словосполучення «пофарбовані стіни».

Бонампак. Фрески розташовані в невеличкій будівлі праворуч від цієї піраміди.

Знахідка[ред.ред. код]

Фрески в Структурі 1 сайту Бонампак

Це невелике поселення, яке протягом більшості часу було залежним від сусіднього Яшчілана. Наймовірніше всі будівлі, які дійшли до наших часів, були зведені у період між 580 і 800 роками. У 1946 році Бонампак був знайдений фотографом Джайлзом Гелі (Giles Healy), якого привели до нього сучасні майя народу лакандон, які у той час, як і зараз, відвідували руїни, щоб молитися в стародавніх храмах.

Бонампак містить кілька храмів середнього розміру, що оточують велику площу, разом з декількома колодязями та різними стелами, і відомий насамперед завдяки уславленим фрескам в одній з будівель.

Будівлю, що містить фрески, часто називають Храмом Фресок (хоча серед археологів вона відома під назвою «Структура 1») Це довга вузька будівля з 3 кімнатами на платформі на половині висоти високої ступінчастої піраміди. Внутрішні стіни зберігають унікальні приклади монументального жувопису майя класичного періоду, інакше відомого тільки за зразками кераміки і випадковим фрагментам збряклих, погано збережених фресок в інших місцях. Через сприятливий для дослідників випадок, дощова вода просочилася в пластирі даху таким чином, що вона покрила внутрішні стіни шаром злегка прозорого карбонату кальцію. Незабаром після відкриття Гелі, Інститут Карнегі надійслав експедицію до Бонампака. Стінописи були обрежно протерті гасом(керосином), котрий зробив шар над живописом тимчасово прозорим, після цього фрески були детально сфотографовані, а сюжети скопійовані кількома художниками експедиції. У 1996 році група дослідників Йельського університету почала проект документації знахідок у Бонампаці, який включав створення навіть більше детальних описів, фотографій і копій фресок. Копія храма Паленке з фресками виставлена в Національному музеї антропології в Мехіко. Існує також пересувна модель храму меншого за оригінал розміру, котру вивозять на виставки в інші країни.

Технологія та стилістика[ред.ред. код]

Індіанський оркестр стародавніх майя і актори в масках.

Фрески датуються 790 роком, коли вони були виконані як типові фрески західноєвропейських митців, без швів у тиньку. Це вказівка на те, що кожна кімната фарбувалася за одну сесію протягом короткого часу, поки покриття було вологим. Стиль фресок вказує на наявність головного художника з парою компетентних помічників. Три кімнати показують серії фактичних подій з великим числом реалістичних деталей.

  • Зображення у першій кімнаті показують одягнених священиків і вельмож під час церемонії святкування народження дитини — спадкоємця благородного роду. На фресковому циклі показано також тогочасний оркестр, що грає на дерев'яних трубах, барабанах та інших інструментах, і представників знаті, що радяться неподалік.
  • Друга кімната показує місце військових дій, з полоненими, у яких пальці ритуально поранені, що сідять перед багато одягненим Чаан Муаном, правителем Бонампака. Зазвичай припускають, що ув'язнених готували для принесення у жертву, хоча це фактично і не показується на фресках.
  • Третя кімната показує церемонію з танцівниками в розкішних костюмах, що носять маски богів, і вождя та його родину. на окремому місці жінки вождя, котрі протикають голками кактуса власні язики під час церемонії ритуального кровопускання. Крапельки крові збирали на смужки паперу і кидали той у жаровню для спалення. Дим від спалення і доносив жертовну кров до богів. Супровідний ієрогліфічний текст датує місце дії і надає імена головних учасників.

Оцінки професора Мері Міллер[ред.ред. код]

Балка над одним з дверних отворів Структури 1. Сцена захоплення полоненого.

Професор Мері Міллер (Mary Miller) з Йельського університету, яка проводила детальне дослідження фресок, писала: «Можливо ніякий єдиний експонат стародавнього Нового Світу не пропонує настільки детального опису доіспанського суспільства, як живопис Бонампаку. Ніяка інша робота майя, що дійшла до на, не показує стільки людей, що брали участь у придворному житті майя і не зображає їх з такими подробиціми, роблячи фрески Бонампаку безпрецедентним ресурсом для розуміння стародавнього суспільства».

Туристичний об'єкт[ред.ред. код]

Хоча туристи і можуть відвідати Бонампак, шлях до нього важка і довга від будь-якого великого міста, і фрески багато менш видимі, ніж на фотографіях 1940-х років. Фотографія із спалахом формально не дозволяється в межах Храму Фресок (хоча за цим ніхто і не слідкує). Сьогодні хороший огляд фресок можна побачити, відвідуючи повномасштабну копію храму в Національному музеї антропології в Мехіко. Починаючи з прокладення прикордонного шосе мексиканським урядом на початку 1990-х, Бонампак став значно більше доступним туристам, хоча і необхідно проїхати останні 30 км на човні по річці. Значну частину відвідувачів Бонампаку все ще складають представники самого народу майя. Хоча це і не найбільший сайт за числом споруд, фрески — безподібні і варті відвідування сайту.

Галерея[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]