Бондаренко Олена Федорівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олена Федорівна Бондаренко
Народилася 13 лютого 1955(1955-02-13) (59 років)
місто Тайшет, Іркутська область, Росія
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Діяльність політик, письменниця
Партія ВО «Батьківщина».png
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Україна Народний депутат України
3-го скликання
Народний Рух України 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
Реформи і порядок (НУ) 1 лютого 2005 25 травня 2006
5-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 25 травня 2006 12 червня 2007
6-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 23 листопада 2007 12 грудня 2012

Оле́на Фе́дорівна Бондаре́нко (* 13 лютого 1955, місто Тайшет, Іркутська область, Росія) — український політик та письменниця. Колишній народний депутат України. Член партії ВО «Батьківщина».

Ранні роки[ред.ред. код]

Народилась у концтаборі для політв'язнів.

Сім'я[ред.ред. код]

Українка. Батько Варконі Ференц (Федір Петрович) (19201987) — лікар-хірург. Мати Бондаренко Ольга Олександрівна (1928) — інженер, пенсіонерка. Чоловік Басілія Дмитро Олегович (1948) — лікар. Дочка Кувшинчикова Ольга Сергіївна (1990) — студентка. Мати, в дівоцтві Ольга Лядська, у 1943 році була засуджена до 15 років позбавлення волі за сфабрикованим звинуваченням у зрадництві учасників Краснодонської підпільної організації «Молода гвардія», членом якої вона ніколи не була. Цьому посприяв і автор однойменного роману Олександр Фадєєв, який ще до суду, за дорученням Сталіна, «призначив» її зрадницею у своєму, далекому від дійсності, творі. З майбутнім батьком Олени Бондаренко Ференцом Варконі, теж в'язнем, Ольга Лядська познайомилась під час Кенгірського повстання в'язнів. Ференц Варконі був одним із організаторів повстання і першим у світі написав про ці героїчні події ("Допоки одного дня...", повість). Їх обвінчав священик-політв'язень Антон Куява. Вони пробули разом лише 40 днів. Після придушення повстання їх розлучили, і більше вони ніколи не бачились. Ференц Варконі, за походженням напівнімець-напівугорець, після звільнення був депортований до ФРН, де мешкав у Мюнхені впродовж тривалих років працював на «Радіо Вільна Європа» в угорській редакції. У 1956 році Ольга Лядська була звільнена із зняттям судимості, а в 1990 остаточно реабілітована за відсутнісю складу злочину. Заложница легенды // «Аргументы и факты»] (рос.)</ref>.

Освіта[ред.ред. код]

З 1988 до 1994 року отримала освіту на факультеті журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка, а в 1997 - 2000 року на юридичному факультеті цього ж університету.

Кар'єра[ред.ред. код]

  • Серпень 1979 — червень 1983 — бухгалтер Луганської організації Спілки письменників України.
  • Лютий 1984 — серпень 1986 — референт Луганської організації товариства «Знання».
  • Вересень 1986 — травень 1993 — диктор радіо Луганського швейного об'єднання «Стиль». Кореспондент газети «Патріот Батьківщини».
  • Грудень 1989 — жовтень 1991 — заступник голови, жовтень 1991 — червень 1993 — голова Луганської крайової організації Руху.
  • Червень 1993 — квітень 1994 — керівник відділу політичного аналізу НРУ.
  • Квітень 19941997 — заступник голови НРУ — керівник управління з ідеології, пропаганди і агітації НРУ, 1997-2001р.р. - на громадських засадах.
  • Січень 1997 — травень 1998 — головний редактор газети «Час/Time».

Заступник голови НРУ (квітень 1994 — травень 2001), член Політради НРУ (березень 1999 — травень 2001). Член ПРП (з травня 2001), голова Київської обласної організації ПРП. Голова Київської обласної організації НСНУ (травень — вересень 2005), член Ради НСНУ (липень — вересень 2005).

Довірена особа кандидата на пост Президента України Вячеслава Чорновола в Луганській області (1991р.) та кандидата на пост Президента України Віктора Ющенка Президента України Віктора Ющенка в ТВО № 97 (20042005).

Координатор Асоціації регіональної демократичної преси України (з квітня 1995).

Голова Всеукраїнської громадської організації «Жінки за реформи».

Член НСПУ1992).

Автор збірки поезій «Молодість віку» (1980). Твори друковані болгарською, польською, білоруською, російською мовами.

Володіє польською мовою.

Захоплюється поезією та музикою.

Парламентська діяльність[ред.ред. код]

Народний депутат України 3-го скликання з 12 травня 1998 до 14 травня 2002 від НРУ, № 13 в списку. На час виборів: заступник голови НРУ, головний редактор газети «Час-Time». Член фракції НРУ (травень 1998 — лютий 1999), уповноважений представник фракції НРУ (першої) (березень 1999 — травень 2001, з квітня 2000 — фракція НРУ), уповноважений представник фракції ПРП «Реформи-Конгрес» (з травня 2001). Член Комітету з питань регламенту, депутат етики та організації роботи Верховної Ради України (з липня 1998).

Народний депутат України 4-го скликання з 1 лютого 2005 до 25 травня 2006 від Блоку Віктора Ющенка «Наша Україна», № 74 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПРП. Член фракції «Наша Україна» (лютий — жовтень 2005), член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (з жовтня 2005). Член Комітету з питань свободи слова та інформації (квітень — листопад 2005), голова підкомітету з питань електронних засобів масової інформації Комітету з питань свободи слова та інформації (з листопада 2005).

Народний депутат України 5-го скликання з 25 травня 2006 до 12 червня 2007 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 89 в списку. На час виборів: народний депутат України, член партії ВО «Батьківщина». Член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (з травня 2006). Голова підкомітету з питань гендерної політики Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (з липня 2006). 12 червня 2007 достроково припинила свої повноваження під час масового складення мандатів депутатами-опозиціонерами з метою проведення позачергових виборів до Верховної Ради.

Народний депутат України 6-го скликання з 23 листопада 2007 до 12 грудня 2012 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 89 в списку. Член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (з листопада 2007). Голова підкомітету по міжнародно-правовим питанням та гендерної політики Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (з грудня 2007).

Нагороди та державні ранги[ред.ред. код]

Орден «За заслуги» III ступеня (серпень 2000).

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]