Бондарчук Сергій Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сергій Федорович Бондарчук
Bondarchuk portret.jpg
Народження 25 вересня 1920(1920-09-25)
Білозерка
Херсонська область СРСР
Дата смерті 20 жовтня 1994(1994-10-20) (74 роки)
Москва Росія
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Національність українець
Рід діяльності режисер,
актор,
викладач
IMDb ID 0094083
Нагороди

Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1982

Сергі́й Фе́дорович Бондарчу́к (*25 вересня 1920, с. Білозерка, Херсонщина  — †20 жовтня 1994) — український радянський режисер, актор. Режисер кіноепопеї «Війна і мир» (за Левом Толстим), яка 1968 року удостоєна Оскара в категорії «Найкращий іноземний фільм».

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Сергій Бондарчук народився на Херсонщині, в селищі Білозерці, 25 вересня 1920 року.

У 1937–1938 роках працював актором Єйського драматичного театру.

Професійну освіту почав здобувати у театральному училищі Ростова-на-Дону.

В 1948 році закінчив ВДІК, де навчався у майстерні С. Герасимова та Т. Макарової. Того ж року відбувся його дебют у кіно, де молодий актор зіграв у культовому для свого часу фільмі «Молода гвардія» (режисер — С. Герасимов) роль підпільника Валька. З цієї роботи почалася кар'єра С. Бондарчука у кіномистецтві.

Широке суспільне визнання принесла Сергієві Бондарчуку провідна роль у фільмі «Тарас Шевченко» (1951), за яку він був відзначений Сталінською (пізніше названою Державною) премією. У 1952 став народним артистом СРСР.

Сергій Бондарчук одружувався двічі: перша дружина — Інна Макарова, друга — Ірина Скобцева.

Кар'єра[ред.ред. код]

Світову славу Сергієві Бондарчукові принесла режисерська діяльність, розпочата наприкінці 1950-х років.

Його дебютом як кінорежисера став фільм «Доля людини» (1959), що одразу ж був потрактований як етапна подія у кінематографі постсталінської доби й засвідчив посилення гуманістичних, людинолюбних тенденцій у мистецтві.

В 1959 р. С. Ф. Бондарчук став лауреатом Ленінської премії.

Кадр з фільму «Війна і мир».
С. Бондарчук у ролі П'єра Безухова.

По-справжньому епохальною подією стала чотирьохсерійна стрічка С. Бондарчука «Війна і мир» (19661967), що здобула низку премій на різноманітних кінофестивалях, найпочеснішою і найвизначнішою з яких став «Оскар», вручений українцеві 1968 року. Крім того, що С. Бондарчук — режисер-постановник фільму, він також зіграв у ньому роль П'єра Безухова та написав сценарій.

Наступною вагомою кінороботою Сергія Бондарчука став батально-психологічний фільм «Вони захищали Батьківщину» (1975), в якому зіграли тодішні зірки радянського кіно: В. Шукшин, Ю. Нікулін, Г. Бурков, В. Тихонов та інші.

Лірико-філософський талант кіномислення Сергія Бондарчука втілився у стрічці «Степ» (1977), знятій за творами А. Чехова.

1982 року в творчому поступі Сергія Бондарчука стається ще одна важлива подія — за значний внесок у кінокультуру його відзначають престижною Міжнародною премією Академії Сімба (Італія), підкреслюючи значення українського митця для традицій європейського кіно, спрямованого на дослідження й вираження глибинних людських поривань, переживань, прагнень.

В 1980 року Сергій Бондарчук удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. В 1984 р. — знову Лауреат Державної премії.

Сергій Бондарчук став фундатором кінематографічної династії. У 70-ті роки справжньою кінозіркою стала його донька Наталя Бондарчук, зігравши у низці солідних теле- і кінофільмів, а нині, активною кіно- і телевізійною діяльністю займається Федір, його син.

Фільмографія[ред.ред. код]

Акторські роботи[ред.ред. код]

  • 1948 — «Молода гвардія» — Валько
  • 1948 — «Мічурин» — Уралець
  • 1950 — «Кавалер Золотої Зірки» — Сергій Тутаринов
  • 1951 — «Тарас Шевченко» — Тарас Шевченко
  • 1953 — «Кораблі штурмують бастіони» — Тихон Прокоф'ев
  • 1953 — «Адмірал Ушаков» — Тихон Прокоф'ев
  • 1954 — «Про це не можна забувати» —письменник Александр Якович Гармаш (прототип — Ярослав Галан)
  • 1955 — «Незакінчена повість»  — Юрій Сергійович Єршов
  • 1955 — «Отелло» — Отелло
  • 1955 — «Попригунья» — лікар Осип Степанович Димов
  • 1956 — «Іван Франко» — Іван Франко
  • 1958 — «Йшли солдати» — Матвій Крилов
  • 1959 — «Доля людини» — Андрій Соколов
  • 1960 — «Сергійко» — Коростельов
  • 1960 — «У Римі була ніч» / Era notte a Roma — солдат Федір Олександрович Назуков
  • 1965 — 1967 — «Війна і мир» — П'єр Безухов
  • 1969 — «Золоті ворота» — текст поза кадром
  • 1970 — «Дядя Ваня» — Михайло Львович Астров
  • 1973 — «Мовчання доктора Івенса» — Мартін Івенс
  • 1974 — «Вибір цілі» — Ігор Курчатов
  • 1974 — «Такі високі гори» — Іван Миколайович Степанов
  • 1975 — «Вони захищали Батьківщину» — Звягинцев
  • 1977 — «Пошехонська старовина» — текст від автора поза кадром
  • 1977 — «Степ» — Омелян
  • 1978 — «Оксамитовий сезон» — містер Роберт Бредвері
  • 1978 — «Батюшка Сергій» — Отець Сергій
  • 1979 — «Зліт» — текст поза кадром
  • 1980 — «Овід» — кардинал Монтанеллі
  • 1986 — «Борис Годунов» — Борис Годунов
  • 1988 — «Випадок у аеропорті» — генерал-майор Токаренко
  • 1990 — «Битва трьох королів» — Селім
  • 1992 — «Гроза над Руссю» — боярин Морозов
  • 2000 — «Сергій Бондарчук» (документальний)

Режисерські роботи[ред.ред. код]

Сценарні роботи[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]