Бондар Віктор Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Віктор Васильович Бондар
Viktor Bondar.JPG
Віктор Бондар. Вересень 2007 р.
Народилася 5 листопада 1975(1975-11-05) (38 років)
с. Дашківці, Віньковецький район, Хмельницька область
Діяльність політичний діяч
Посада народний депутат України
Термін VII скликання.
Партія позапартійний
Україна Народний депутат України
7-го скликання
позапартійний, виборчий округ № 191[1]
фракція ПР[2] 12 грудня 2012 20 лютого 2014
група Суверенна європейська Україна[2] 27 лютого 2014

Ві́ктор Васи́льович Бо́ндар (*5 листопада 1975, село Дашківці, Віньковецький район, Хмельницька область) — міністр транспорту та зв'язку України (2005–2006), заступник голови Секретаріату Президента (2006–2007), голова Дніпропетровської обласної державної адміністрації (2007–2010), депутат Верховної Ради України (з 2012).

Віктор Бондар, голова Державної адміністрації Дніпропетровської області. 2009 р.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Народився 5 листопада 1975 року у селі Дашківці Віньковецького району Хмельницької області.

Освіта повна вища. У 1997 закінчив Національну юридичну академію України ім. Ярослава Мудрого, правознавство, юрист. У 2004 закінчив Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», «Інформаційні управляючі системи та технології», аналітика комп'ютерних систем.

Вільно володіє українською, російською. Англійською — читає та розмовляє.

Почесна грамота Кабінету Міністрів України (08.2002). Орден «За заслуги» III ступеня (06.2008).

Державний службовець з 28.09.2000 року. 1 ранг державного службовця.

Трудова діяльність[ред.ред. код]

  • 09.1992 — 03.1996 — студент Національної юридичної академії ім. Я. Мудрого, м. Харків
  • 03.1996 — 07.1997 — юридичний радник АТ "Фінансово-промислова група «Сігма», м. Харків
  • 07.1997 — 05.1999 — заступник директора ТОВ «Європейський фонд розвитку», м. Харків
  • 05.1999 — 06.2000 — голова правління ВАТ «Донецький м'ясокомбінат», м. Донецьк
  • 07.2000 — 09.2000 — віце-презипидент ТОВ «Українські комунікації», м. Київ
  • 09.2000 — 06.2005 — керівник Центру інформаційних ресурсів департаменту внутрішньої політики, заступник директора Департаменту зв'язків з Верховною Радою України, начальник управління стратегії розвитку інформаційних ресурсів та технологій Секретаріату Кабінету Міністрів України.
  • 06.2005 — 08.2006 — в. о. першого заступника Міністра, Міністр транспорту та зв'язку України
  • 09.2006 — 09.2007 — заступник Глави Секретаріату Президента України, м. Київ
  • 03.09.2007 — Указом Президента України № 814/2007 призначений тимчасово виконувачем обов'язків голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації.
  • 10.12.2007 — Указом Президента України № 1200/2007 призначений головою Дніпропетровської обласної державної адміністрації.
  • 04.02.2010 — Указом Президента України № 101/2010 звільнений з посади голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації.
  • після виборів 28.10.2012 — депутат Верховної Ради України 7-го скликання по 191-му округу.

Політична діяльність[ред.ред. код]

З липня 2008 по квітень 2009 року був заступником лідер партії «Єдиний центр», ініціатива створення якої належала голові адміністрації президента Ющенка — Віктору Балозі. Організувавши фінансування партійного осередку в Дніпропетровській області в результаті протиріч про роль партії в президентських виборах — написав заяву про вихід з партії[3].

Після першого туру президентських виборів-2010 (коли президент Ющенко набрав лише біля 5% голосів) в січні 2010 року Віктор Бондар почав працювати на перемогу Юлії Тимошенко, не дивлячись на те, що президент Віктор Ющенко фактично працював на перемогу Януковича, закликаючи «помаранчевого виборця» голосувати «проти всіх» («помаранчевий виборець» потенційно міг голосувати саме за Тимошенко, а не за Януковича, тому заклик Ющенка «проти всіх» завдавав шкоди саме Тимошенко). 4 лютого 2010 президент Ющенко звільнив Віктора Бондаря з посади губернатора (голови Дніпропетровської облдержадміністрації) — 7 лютого відбувся вирішальний Другий тур президентських виборів-2010. Сам Бондар також зазначав, що його звільнення з посади голови ОДА було абсолютно політичним і пов'язане з відмовою допомогати Ющенко-Януковичу під час презедентських виборів[4].

26 травня 2010 року Кабінет Міністрів запровадив додаткову посаду заступника голови Державної митної служби (вже працювало шестеро заступників) і призначив на неї Віктора Бондаря за квотою комуністичної партії України, яка входила в правлячу коаліцію з «Партією регіонів»[5].

16 червня 2010 року (коли розпочалися перші арешти соратників Тимошенко) Віктор Бондар зробив заяву, що взагалі виходить з політики[6].

Тим не менш, 24 грудня 2010 року Бондар був заарештований — справу порушено за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.194 і ст.353 Кримінального кодексу України (пособництво в умисному знищенні чужого майна, що завдав майнової шкоди в особливо великих розмірах, поєднане із самовільним присвоєнням владних повноважень). Віктора Бондаря звинуватили у пособництві в умисному знищенні незавершеного будівництва автовокзалу «Теремки» в Київі в 2006 році (тоді Бондар працював в уряді Єханурова на посаді заступника міністра транспорту Євгена Червоненка), мовляв, його дії спричинили збитки державі на суму понад п'яти з половиною мільйонів гривень (тобто біля $1 млн)[7]. Його арешт генпрокурор Пшонка прокоментував як доказ того, що «влада Януковича» арештовує не лише опозиціонерів, а й «чиновників свого уряду»[8].

Під арештом Бондар перебував лише кілька днів, а вже 28 грудня 2010 його звільнили під «підписку про невиїзд»[9].

Не дивлячись на «підписку про невиїзд» та слідство, Бондар не був звільнений з посади заступника голови Митної служби. 23 березня 2011 Указами Президента Януковича з займаних посад звільнені заступники голови Державної митної служби : Віктор Бондар, Сергій Сьомка, Ігор Тимофєєв, Геннадій Георгієнко, Павло Пашко, але всі вони за наказом голови ДМСУ Ігоря Калєтніка призначені директорами департаментів ДМСУ[10]. Тобто Бондар продовжував працювати керівником департаменту Державної митної служби.

Лише 27 вересня 2012 року стало відомо, що ще в вересні 2011 року — справу проти Бондаря закрили «за відсутністю складу злочину»[11], але з незрозумілих причин про це цілий рік не повідомляли ані сам Бондар, ані генпрокуратура[11].

В 2011–2012 роках Бондар не брав участі у політиці, але восени 2012 року Віктор Бондар взяв участь у парламентських виборах як «незалежний кандидат» (зареєструвався як безпартійний самовисуванець) — у мажоритарному виборчому окрузі № 191 на Західній Україні, в Хмельницькій області[12]. Він виграв вибори, перемігши висуванця від Партії Регіонів, голову Хмельницької облради Миколу Дерикота[13]. У Верховнії Раді Бондар разом з іншими самовисуванцями Хмельниччини вступив у фракцію «Партії регіонів». При цьому Бондар публічно відмовився всупати до лав самої Партії регіонів, а також передавати їм свою депутатську карту для голосування[14].

Але не дивлячись на входження у фракцію «Партії регіонів», Віктор Бондар неодноразово голосував у розріз з партійною більшістю. Так, наприклад, 11 січня 2013 року він проголосував (разом з іншими сімома депутатами з фракції «Партії регіонів») за «Закон про декриміналізацію статей Карного Кодексу, за якими засуджено Тимошенко та Луценка»[15].

19 лютого 2014 року Віктор Бондар заявив про вихід з фракції Партії регіонів. Свій крок Бондар пояснив тим, що під час виборів він обіцяв своїм виборцям європейський курс розвитку країни. Але керівництво країни одноосібним рішенням змінило цей курс на протилежним, чим ледь не спровокувало громадянську війну в країні[16]. Після цього Бондар став одним з співзасновників депутатської групи «Суверенна Європейська Україна».

Законотворча діяльність[ред.ред. код]

Під час депутатської каденції VII скликання Верховної Ради України Віктор Бондар став автором низки законотворчих ініціатив[17].

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Народний депутат України VII скликання Бондар Віктор Васильович». ВРУ. Процитовано 12.10.2014. 
  2. а б «Бондар Віктор Васильович — Переходи по фракціях Верховної Ради VII скликання». ВРУ. Процитовано 12.10.2014. 
  3. Бондар вийшов з Єдиного Центру
  4. Українська Правда: «Бондар упевнений, що Ющенко відібрав у нього крісло за підтримку Тимошенко»
  5. Екс-губернатора Віктора Бондаря призначено на посаду заступника голови Державної митної служби. Сайт газети «Вісті Придніпров'я», яка є газетою обласної держадміністрації Дніпропетровської області. 26 травня 2010.
  6. Віктор Бондар: «Я пішов з політики». Сайт «Главком», Віталій Червоненко. 16 червня 2010.
  7. «Колишньому міністру «шиють» справу на 5 мільйонів». Ukrainskaya Pravda (Ukrainian). 
  8. Генпрокуратура затримала заступника глави Держмитниці Київ. Сайт телеканалу «ТСН». 24 грудня 2010.
  9. Бондарю обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. УНІАН. 29 грудня 2010.
  10. Кадрові перестановки в керівництві Державної митної служби України. 23 березня 2011.
  11. а б Дело против экс-губернатора Днепропетровской области закрыли по-тихому. Сайт «Лівий берег». 27 сентября 2012.
  12. Парламентські вибори 2012 на Україні. Результати. Мажоритарні округи \ Хмельницька область \ Округ № 191.
  13. Экс-губернатор Днепропетровщины прошел в Верховную Раду
  14. Дзеркало Тижня: «Перешедшие к регионалам мажоритарщики отказались сдавать карточки для голосования»
  15. За декриміналізацію «статей Тимошенко і Луценка» голосували 8 регіоналів (список). 11 січня 2013.
  16. Віктор Бондар вийшов з Партії регіонів
  17. Офіційний сайт Верховної Ради України — Законопроекти, запропоновані народним депутатом України В. В. Бондарем

Посилання[ред.ред. код]

Попередник:
Євген Червоненко
3-й Міністр транспорту та зв'язку України
вересень 2005 — вересень 2006
Наступник:
Микола Рудьковський