Бонч-Бруєвич Михайло Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Soviet Union stamp 1988 CPA 5921.jpg

Миха́йло Олекса́ндрович Бонч-Бруєвич (*21 лютого 1888, Орел — †7 листопада 1940) — російський радіоінженер, зробив великий вклад у розвиток радіотехніки СРСР.

Народився в місті Орел. З 1922 — професор Московського вищого технічного училища, в 1932 — професор Ленінградського інституту зв'язку.

Член-кореспондент АН СРСР (з 1931).

В 191619 Бонч-Бруєвич організував радіолампове виробництво в Радянській Росії. В 191829 очолював радіолабораторію в Нижньому Новгороді, яка розв'язала багато проблем в галузі радіомовлення, далекого радіозв'язку на коротких хвилях і в конструюванні нових систем радіоламп. За завданням В. І. Леніна Бонч-Бруєвич в 1922 збудував першу у світі потужну (12-кіловатну) радіомовну станцію ім. Комінтерну. В 192430 під керівництвом Бонч-Бруєвича було вивчено особливості поширення коротких радіохвиль, розроблено короткохвильові спрямовані антени і збудовано короткохвильові лінії далекого радіозв'язку. Крім того, Бонч-Бруєвич вивчав ультракороткі хвилі з метою їх практичного застосування, зокрема в галузі радіолокації.

Праці[ред.ред. код]

  • Основы радиотехники, ч. 1—2. М., 1935— 36
  • Собрание трудов. М.—Л., 1956.

Джерела[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]