Бордо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бордо
фр. Bordeaux
Montage Bordeaux 1.jpg
Coat of Arms of Bordeaux.svg 
Країна Франція Франція
Регіон Аквітанія 

Департамент

Жиронда 
Округ Бордо
Код INSEE 33063
Поштові індекси 33000, 33100, 33200, 33300, 33800
Координати 44°50′19″ пн. ш. 0°34′42″ зх. д. / 44.838611° пн. ш. 0.578333° зх. д. / 44.838611; -0.578333Координати: 44°50′19″ пн. ш. 0°34′42″ зх. д. / 44.838611° пн. ш. 0.578333° зх. д. / 44.838611; -0.578333
Висота 1 - 42 м.н.р.м.
Площа 49,36 км²
Населення 239 399 (2011-01-01)
Густота 4850,06 ос./км²
Розташування
Бордо (Франція)
Бордо
Влада
Мер
Мандат
Ален Жюппе (Alain Juppé)
2006 - 2014
Офіційна сторінка 

Бордо́ (фр. Bordeaux) — місто та муніципалітет на південному заході Франції, адміністративний центр регіону та історичної області Аквітанія та департаменту Жиронда. Населення — 239 399 осіб (2011)[1].

Муніципалітет розташований на відстані[2] близько 500 км на південний захід від Парижа.

Історія[ред.ред. код]

Місто Бордо було засноване кельтами в 3 столітті до н. е. В давнину поселення носило назву Бурдігала, лат. Burdigala (імовірно басксько-аквітанського походження). При римлянах тут процвітала торгівля. У 276 місто було розграбоване вандалами. Надалі варвари неодноразово нападали на Бордо (вандали в 409, вестготи в 414 і франки в 498).

З VI століття місто увійшло до складу Франкської держави. Внаслідок династичних шлюбів, у 12-15 ст. Бордо перебувало під англійським впливом. Після битви під Кастильоном 1453 місто повернулося у склад Франції. В 16 ст. Бордо набуло ваги, коли стало центром торгівлі цукром і рабами з Вест Індії, на додаток до традиційного вина.

Бордо підтримувало Фронду, і було остаточно ефективно приєднане до Французького королівства 1653, коли Луї XIV увійшов у місто.

18 сторіччя було золотим віком для міста. Багато будинків в діловій частині міста, числом понад 5000, і набережна були зведені саме в цей час. Віктор Гюґо казав про місто: «Візьміть Версаль, додайте Антверпен, і ви отримаєте Бордо». Під час масштабної реконструкції міст за часів Наполеона ІІІ Бордо був взятий як взірець архітектури псевдо-середньовіччя, і саме цією архітектурою пишаються сьогодні французи у Парижі.

Французький уряд перебирався у Бордо під час війни 1870 року, І ті ІІ Світових воєн.

Туризм[ред.ред. код]

Бордо розташоване на берегах річки Гаронни, за 32 км від узбережжя Атлантичного океану. Комітет ЮНЕСКО вніс історичний центр міста Бордо, який називається Порт Місяця (Porte de la Lune), в список світової спадщини за унікальність міського ансамблю. Дев'яте за величиною місто Франції починалося з римського торгового поста, а згодом, впродовж 300 років належало англійцям, які немало вплинули на стиль і смак Бордо і околиць. Багато з крупних шато в місті і навколо нього досі належать англійцям, і багато шато відкриті для відвідин.

Старий Бордо сконцентрований навколо кварталу Святого Петра, від якого розходяться вузькі вулиці і де в ряд розташовані старі церкви і розлогі садиби з балконами з кованого заліза і аркадами. Останніми роками ведеться багато реставраційних робіт, але, не зважаючи на це, багато вулиць все ще виглядають дещо застарілими. Одним з найпишніших свідків минулої слави Бордо є Гранд-Театр, побудований на місці римського храму. Його фасад прикрашений величезним портиком з колонами, увінчаним 12 музами і граціями. Неподалеку розташована еспланада Кенконс, що займає майже 12 гектарів. Це робить її найбільшою площею такого роду в Європі. На меншій за розміром, але на красивіший площі — Бурс, розташований фонтан Трьох Грацій, а сама площа граничить з набережною Гаронни. Через річку перекинутий Кам'яний міст, побудований під час іспанських кампаній Наполеона. Серед найбільших соборів Бордо варто відзначити готичну церкву Сен-Мішель і собор Сен-Андре. Навколо останнього розташовані музеї міста, найпримітнішим з яких є Музей Витончених Мистецтв, що зібрав прекрасну колекцію творів Рейнольдса, Тіциана, Рубенса, Матісса і Марці.

Бордо прикрашений унікальними пам'ятниками архітектури, серед яких залишки римського амфітеатру (3 століття), романсько-готична церква Сен-Серен (11-13 століть), Сент-Круа (12-13 століть) і собор Сент-Андре (середина 12 — початок 14 століття), а також готичні церкви Сент-Елалі (12-14 століть) і Сен-Мішель (14-16 століть). Віяло вулиць, що склалося в середні віки, веде до майдану Біржі в закруті річки Гаронна. У 18 столітті вони доповнився регулярною мережею вулиць і площ, які визначили сучасну зовнішність Бордо з його набережними і класицистичними будівлями, такими як Великий театр (1773—1780 року) і мерія (1773—1784 року).

Сам регіон славиться головним чином своїми винами, що отримали визнання у всьому світі. Виноробство нерозривно пов'язане з історією Бордо. Ось вже майже два тисячоліття виноградники є формуючим чинником в житті бордолезців. Місто Бордо знаходиться в центрі найбільшого району виноградників, що займають близько 120 тисяч гектарів родючої землі. На цій території розташовані тисячі шато, десятки приватних і кооперативних винних льохів і півсотні торгових домів. Їх вина входять до числа найпрестижніших у світі — Петрю, Ікем, Мутон Ротшильд, Шеваль Блан, Про Бріон.

Щороку три мільйони туристів відвідує місто.

Сучасність[ред.ред. код]

За урядовою програмою міністерства оборони Франції в місті зводиться найпотужніший у світі лазер — Laser Megajoule, для дослідів в галузі лазерних та плазмових технологій. Інвестиції до 2009 сягнуть 2 млрд євро, а місто стане найбільшим осередком і концентрацією фахівців з лазерної оптики в Європі.

Близько 20 000 мешканців міста трудяться в аерокосмічній галузі, серед інших в місті розташовані підприємства Dassault, EADS.

Порт щороку приймає і відправляє 9 млн тонн вантажу.

У Бордо є сучасна трамвайна мережа (відкрита 21 грудня 2003 року президентом Франції Жаком Шираком.

Персоналії[ред.ред. код]

Демографія[ред.ред. код]

Динаміка населення (base Cassini de l'EHESS pour les nombres retenus jusque 1962[3], base Insee à partir de 1968 (population sans doubles comptes puis population municipale à partir de 2006)[4] · [5] ):

Розподіл населення за віком та статтю (2006)[6]:

Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 108 123 16 165 21 459 36 824 21 825 10 437 1413
Жінки 124 150 14 731 26 455 35 630 25 967 17 500 3867


Економіка[ред.ред. код]

2010 року серед 173 933 осіб працездатного віку (15-64 років) 118 388 були активними, 55 545 — неактивними (показник активності 68,1%, у 1999 році було 66,0%). З 118 388 активних мешканців працювало 101 049 осіб (50 858 чоловіків та 50 191 жінк), безробітними було 17 339 (8700 чоловіків та 8639 жінок). Серед 55 545 неактивних 35 080 осіб було учнями чи студентами, 8032 — пенсіонерами, 12433 були неактивними з інших причин[7].

У 2010 році в муніципалітеті числилось 112142 оподатковані домогосподарства у яких проживали 213904,5 особи, медіана доходів виносила 19 700 євро на одного особоспоживача[8]

Уродженці[ред.ред. код]

Сусідні муніципалітети[ред.ред. код]

Rose des vents Ле-Бускат Бланкфор Лормон Rose des vents
Мериньяк N Сенон
W    Бордо    E
S
Пессак Таланс Бегль

Галерея зображень[ред.ред. код]


Література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Кількість населення у 2011 році». INSEE. Процитовано 28 вересня 2014. (фр.)
  2. Фізичні відстані розраховані за координатами муніципалітетів
  3. «Des villages de Cassini aux communes d'aujourd'hui». site de l'École des hautes études en sciences sociales. Процитовано 22 août 2010. , наведено за французькою вікіпедією
  4. «Évolution і structure de la population (de 1968 à 2007)». Insee. Процитовано 22 août 2010. , наведено за французькою вікіпедією
  5. «Recensement de la population au 1er janvier 2006». Insee. Процитовано 22 août 2010. , наведено за французькою вікіпедією
  6. «Population selon le sexe et l'âge...2006» [Населення за статтю та віком...2006] (фр.). INSEE. Архів оригіналу за 2012-09-04. Процитовано 2011-06-27. 
  7. «Base chiffres clés : emploi - population active 2010» [Базисні показники: зайнятість та активність населення в 2010 році] (фр.). INSEE. Процитовано 15 листопада 2013.  (наближені дані, в 1999 році тимчасова зайнятість врахована частково)
  8. «Revenus fiscaux des ménages en 2010» [Оподатковані доходи домогосподарств у 2010 році] (фр.). INSEE. Процитовано 18 жовтня 2013.  Діти та онуки які проживали у двох місцях враховані як 0,5 особи в обох місцях проживання. Перша особа у домогосподарстві це один особоспоживач (ОС), інші дорослі — по 0,5 ОС, діти до 14 років — по 0,3 ОС.


Географія Франції Це незавершена стаття з географії Франції.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.