Борзнянський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Борзнянський район
Borznanskiy rayon gerb.png Borznanskiy rayon prapor.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Чернігівська область Чернігівська область
Код КОАТУУ: 7420800000
Утворений: 7 березня 1923 року
Населення: 33 552 (на 1.08.2013)
Площа: 1600 км²
Густота: 21.6 осіб/км²
Тел. код: +380-4653
Поштові індекси: 16400—16464
Населені пункти та ради
Районний центр: Борзна
Міські ради: 1
Сільські ради: 26
Міста: 1
Села: 62
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 16400, Чернігівська обл., Борзнянський р-н, м. Борзна, вул. П. Куліша, 104, 2-14-42
Веб-сторінка: Борзнянська РДА
Борзнянська районна рада
Голова РДА: Леусов Ігор Вадимович (в.о.)
Голова ради: Силко Борис Андрійович

Борзня́нський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця Чернігівської області України. Розташований у східній частині області і межує на півночі з Менським та Сосницьким, на північному сході — з Коропським, на сході — з Бахмацьким, на півдні — з Ічнянським, на південному заході — з Ніжинським і на заході — з Куликівським районами. Площа — 1 600 км². Станом на 2010 рік населення становило 36,3 тисяч осіб[1]. Адміністративний центр — місто Борзна.

Район утворений в березні 1923 року, вдруге (після ліквідації в 1962 році) — в 1965 році. Питома вага в області: за територією — 5%, за чисельністю населення — 3,2%.

Географія[ред.ред. код]

Борзнянський район знаходится на півночі України, на сході Чернігівської області на межі Полісся і лісостепу Придніпровської низовини.

Геолого-геоморфологічна характеристика[ред.ред. код]

Рельєф місцевості — переважно низинна рівнина (поліська частина) та неглибоко порізана хвилясто-яружна в межах лісостепової частини району.

Велику роль в геологічній будові району, як і усього Чернігівського полісся, відіграють відклади мезозойської геологічної системи. Тріасовий період представлений різноколірними глинами і пісками товщиною від 50 до 200 м. Над ними, на глибинах 100 — 500 метрів, залягають юрські відклади. Юрські відклади перекриваються крейдовими, які залягають суцільним шаром. Вони представлені крейдою з прошарками кремнеземів і пісками.

У палеогенному періоді територію сучасної Борзенщини вкривало море, що призвело до накопичення піщаних і глинистих відкладень потужністю понад 100 метрів. На півночі і північному сході району, в долинах річок, палеогенові відклади залягають вище від базису ерозії і беруть участь у будові сучасного рельєфу. Поверхня палеогенових відкладів інтенсивно розмивалась у наступні періоди і тому дуже нерівна. На ній залягають неогенові, а в деяких місцях безпосередньо антропогенові відклади. Неогенові відклади мають континентальне походження, швидко змінюються як у вертикальному, так і в горизонтальному напрямі. Представлені вони шаром різноманітних пісків та глин товщиною від 5 до 20—30 м[2].

Взагалі на Чернігівщині за походженням розрізняють льодовикові, водно-льодовикові, алювіальні, озерні, еолові, елювіальні, делювіальні та органогенні відклади. Великий вплив на формування рельєфу мали води часів дніпровського зледеніння, й тому тут переважають його водногенетичні форми. Льодовикові відклади представлені валунними суглинками і пісками червоно-бурого та жовто-бурого кольорів. Середня товщина морени — від 2 до 4 метрів[3].

Льодовикові та водно-льодовикові форми рельєфу представлені моренними горбами, моренними рівнинами. Наддеснянська вододільна рівнина в окремих пунктах досягає висот 100—120 м. Максимальна висота в районі — 146 метрів[2].

Велику роль в сучасних фізико-географічних умовах відіграють антропогенові (четвертинні) відклади. Вони беруть безпосередню участь в будові рельєфу, містять корисні копалини, є материнською породою для ґрунтів, впливають на режим ґрунтових вод. В антропогенових відкладах закладають фундаменти гідротехнічних споруд і житлових будинків, проводять осушувальні канали, прокладають газопроводи, лінії зв'язку, будують дороги.

Кліматичні, гідрологічні і геолого-геоморфологічні умови сприяють місцевому формуванню ґрунтових вод. Їх глибина залягання коливається від 1—3 м на терасах до 5—7 м на вододільних рівнинах. На терасах і в замкнутих пониженнях вододільних рівнин ґрунтові води живлять болота і беруть участь у формуванні ґрунтів, обумовлюючи їх заболоченість.

На півночі району, в басейні Десни — густа річкова сітка. Найбільші річки Десна, Остер, Доч, Сейм, Смолянка, Береза і Борзна. Місцевість дещо заболочена — ділянки між річками мають плоскохвилясту поверхню, на якій є горби і зниження. Площа водного плеса 2109,44 га[4].

Більше половини території району займають дерново-слабо- і середньопідзолисті ґрунти на суглинках валунів, водно-льодовикових і алювіальних супіщаних і піщаних відкладах. Вони сформувалися під змішаними хвойно-широколистяними лісами. Значно поширені дерново-підзолисті ґрунти в комплексі з дерново-глеєвими і болотними. На лесових легко- і середньо суглинистих відкладеннях утворилися у минулому під широколистяними лісами світло-сірі, сірі і темно-сірі лісові ґрунти. В заплавах Десни і її приток — алювіальні лугові і болотні ґрунти. В лісостеповій зоні великі площі займають чорноземи[2].

Середній бал родючості ґрунтів (ґрунтово-агрохімічний індекс) по території району — 53 бали. Корисні копалини — поклади торфу, промислові запаси глини і піску[4].

Berestovets Large forest.jpg Borzna nature 4.jpg Steppe Hovmy.jpg Borzna wheat field.jpg
Зимовий ліс. Берестовець
Березовий гай. Борзна
Степовий шлях. Ховми
Серпневе поле. Борзна

Клімат[ред.ред. код]

Лютий. Зимова Борзна
Вранішній туман на Сеймі. Нові Млини

Клімат помірний атлантико-континентальний з нетривалою помірно-м'якою зимою і теплим тривалим літом (середньорічна температура в січні −7 °C, в липні +19 °C). Період з температурою понад 10 °C — 150—160 днів на рік. Найнижча середньомісячна температура повітря в січні (−16,1 °C) фіксувалася в 1987 році, найбільш висока (+0,7 °C) — в 2007-му. Найнижча середня температура липня (+16,4 °C) спостерігалася в 1935 і 1979 роках, найвища (+24,0 °C) — в 1936 році. Абсолютний мінімум температури −35,9 °C був зафіксований в січні 1987 року, максимум — +41,3 ° — в липні 2010 року[5].

Останні 100 — 120 років, температура повітря на Борзнянщині, як і в цілому в Чернігівській області, має тенденцію до зростання. Протягом цього періоду середньорічна температура зросла приблизно на 1,5 °C. Найбільше підвищення температури відбулося для першої половини року[6].

Відносна вологість повітря в середньому за рік становить близько 79%, найменша вона в травні (69%), найбільша — в грудні. Річна кількість атмосферичних опадів 550—660 мм. Понад половина з них припадає на літне півріччя: середня кількість опадів теплого півріччя 359 мм, холодного — 180 мм. Менше всього опадів в березні і жовтні, більше — в червні і липні. Максимальна зафіксована місячна кількість опадів — 119 мм (1947 р.), добова — 77 мм (12 червня 1990 року). Кількість грозових днів в середньому за рік становить 14, з градом — 3, з хуртовиною і снігопадом — 64. Сніговий покрив тримається 95 — 110 днів і, як правило, досягає максимуму в лютому. Висота снігового покрову коливається від 7 до 42 см[4].

В теплий період домінують північно-західні вітри, в холодний — південно-східні. Максимальна швидкість вітру до 17 метрів за секунду, раз в 5—10 років може сягати 20-21 м/с[7].

Флора і фауна[ред.ред. код]

Флора й рослинність[ред.ред. код]

Борзнянщина — край поліських і лісостепових ландшафтів, край соснових лісів, заплавних луків і осокових боліт. Через район проходить межа лісостепу (на півдні) і Полісся (північ).

За геоботанічним районуванням територія Борзнянського району належить до Європейської широколистяної області, Східноєвропейської провінції. Північ району ділять між собою Чернігівсько-Сосницький геоботанічний район дубово-соснових та дубових лісів і справжніх луків та Олишівсько-Коропський геоботанічний район дубових лісів ліщинових, справжніх луків і евтрофних боліт, які входить до Східнополіського геоботанічного округу. Південь району відноситься до до Бобровицько-Бахмацького геоботанічного району галофільної рослинності лучних степів, низинних боліт та в'язово-дубових лісів (Бахмацько-Кременчуцький геоботанічний округ)[8].

Різноплановість геоботанічного районування сприяє формуванню різних груп фітоценозів, які представляють майже всі типи рослинності, характерні для поліського та лісостепового районів.

Лісові масиви переважно розташовані на північному заході і північному сході району. Площа лісів 20719 га[9]. Лісоутворюючими породами є сосна, дуб, осика, береза. У заплавах річок ростуть вільха і верба[10].

Степова природна рослинність (різнотрав'я) збереглася на схилах балок, берегах річок. Основні площі степових ділянок розорані і зайняті посівами різноманітних сільськогосподарських культур — пшениці, жита, ячменю, проса, тритикале, кукурудзи, соняшнику, гречки, сої, рапсу, цукрових буряків тощо[10].

Trubyn lake.jpg Kruglik lake.jpg Vorona lake.jpg Borzna nature 2.JPG
Широколистяні ліси. Оз. Трубин
Верболоз. Круглик в Прачах
Русалчин цвіт на озері Ворона

Активна господарська діяльність людини призвела до появи чималої кількості адвентивної флори (рослин чужоземних видів) в районі. Переважно це бур'яни — галінсога, сухоребрик, вовчки, повитиці, щириці різних видів. Вони засмічують поля, городи, сади, пасовища, ростуть на узбіччях шляхів, смітниках, пустирях, біля жител тощо[11].

Тваринний світ[ред.ред. код]

Тваринний світ представлений лісовими та степовими видами, є акліматизовані види тварин (ондатра, єнот уссурійський, американська норка). Тут мешкають понад 70 видів ссавців, майже 300 видів птахів, з яких 45 є осілими, а решта або прилітають на гніздування, або зустрічаються під час весняного або осіннього перельотів, 7 видів плазунів, 11 видів земноводних, близько 40 видів риб[12].

У лісах і степах Борзнянщини водяться дикі кабани, сарни, вивірки, куниці, тхори, борсуки, горностаї, вовки, лисиці. Велика чисельність зайця-русака. Багато птахів — дятли, сови, жайворонки, лелеки, куріпки, дрозди та ін. Значна частина представників фауни борзнянщини занесена до Червоної книги України. Чернігівське полісся — важливий регіон розмноження таких птахів, як тетерев, глухар, рябчик, лебідь-шипун. До Червоної книги України занесені 8 видів ссавців, зокрема хохуля звичайна, степовий тхір, соня садова, 15 видів птахів, у тому числі лелека чорний, орлан-білохвіст, дрофа, беркут, сірий журавель. Великої шкоди сільському господарству наносять польова і лісова миші, сіра і лісова полівки. Шкодять рослинам і тваринам квіткогриз яблуневий, короїд-топограф, шовкопряди, комарі, ґедзі[13].

Важливу роль в збереженні біорізноманіття відіграють заплави Десни і її приток. Ще 300-400 років тому заплава Десни була вкрита густими широколистяними лісами, від яких подекуди лишилися поодинокі дуби і липи віком понад 100—150 років. В Десні та притоках водиться більше ніж 35 видів риб, серед яких карась, лящ, короп, окунь, щука, вугор, сом, в'юн. У заплавах річок водяться бобри і норки. Багато птахів — диких качок і гусей, лебедів, чапель, гоголів та ін.[13]

У віданні Борзнянського держлісгоспу перебуває 17,9 тисяч га лісу, розташованого в шести районах Чернігівської області[9].

Історія[ред.ред. код]

Поселення епохи неоліту були виявлені археологами поблизу села Гришівка. Крім того, біля Гришівки було знайдено поселення епохи бронзи і сліди скіфо-сарматської культури VIIIIII століть до н. е. Залишки поселень бронзової доби знайдені також під Кинашівкою, Носелівкою, Оленівкою[14].

Скіфські кургани VIIII століть до н. е. збереглися під Борзною, біля Комарівки, Червоного Озера[14].

Під Борзною знайдене поселення черняхівської культури (IIVI століть). Ранньослов'янське поселення IIV століть — біля Плисок[15].

Літописний «Град Всеволож», про який йде мова в Никонівському літописі, знаходиться на Борзнянщіні. Нині це село Сиволож у 27 км від Борзни. Від Всеволожа залишилося городище XIXII століть Городища періоду Київської Русі знайдені також в Борзні, Ядутах, Великій Дочі. В Борзні і Нових Млинах були знайдені скарби арабських монет VIIVIII століть[15].

Предтечею сучасного Борзнянського району слід вважати Борзнянський полк — військову і адміністративно-територіальну одиниця часів Козацько-Гетьманської держави. Полк з полковим центром в Борзні був створений у 1648 році на початку Визвольної війни українського народу. В 1649 році полк був ліквідований, а його територія включена до Чернігівському полку. Однак в 1654 році Борзенський полк був відновлений, а в 1655 році знов, тепер назавжди, ліквідований і приєднаний до Ніжинського полку. До ліквідації Гетьманщини Борзна була центром сотні Ніжинського полку[16].

Борзнянський повіт на карті. XIX століття

В останній чверті XVIII ст. російським урядом активно впроваджувався курс на ліквідацію полково-сотенного устрою на Лівобережній Україні. Проведення адміністративно-територіальної реформи було здійснено без урахування колишніх кордонів полків і сотень та повністю зруйнувало адміністративну систему Гетьманської держави.

В 1781 році у складі Чернігівського намісництва був створений Борзнянський повіт, який складався з 10 волостей. З 1796 року Борзенський повіт входив до складу Малоросійської, а з 1802 року — Чернігівської губернії[17].

Після реформи 18341838 років, яка передбачала укрупнення волостей, Борзенський повіт включав чотири волості: Іченську, Комарівську, Шаповалівську та Івангородську. Крім того, у повітах створювалися окремі адміністративні одиниці — округи (в Борзенському повіті — Бєловезький округ, в якому проживали колоністи)[17].

В наслідок нескінчених адміністративно-територіальних реформ в Російській імперії територія і склад Борзенського повіту неодноразово змінювалися. Наприкінці XIX століття він являв собою майже правильний прямокутник площею 2 589 верст². Повіт складався з 3 станів, 13 волостей. На заході межував з Ніжинським, на півдні з Сосницьким, на сході з Конотопським повітами Чернігівської губернії. а на півдні — з Прилуцьким повітом Полтавської губернії[18].

Після утворення Української радянської республіки в Україні відбулися зміни в адміністративно-територіальному поділі: ліквідувався поділ губерній на повіти і волості. Вводився адміністративно-територіальний поділ на округи та райони. Із 2—3 повітів створювалася округа, із декількох волостей — район.

7 березня 1923 року Президія ВУЦВК прийняла постанову № 313 «Про адміністративно-територіальний поділ Чернігівщини». Прийнятою постановою Чернігівщина була поділена на п'ять округ. З Борзенського, Конотопського, і Кролевецького повітів створювався Конотопська округа у складі 11 районів — Алтинівського, Батуринського, Бахмацького, Борзенського, Дмитрівського, Карабутівського, Коропського, Кролевецького, Парафіївського, Плисківського і Конотопського. З утворенням 5 жовтня 1932 року в складі УРСР Чернігівської області Борзенський район переданий до її складу[19].

Ленін як символ епохи. Будинок Борзнянської РДА

«Хрущовський» період в історії СРСР характеризувався бурхливими змінами усіх сфер життя Радянського Союзу, а відтак і Української РСР. Під лозунгом «Догнать и перегнать Америку» в УРСР в 19591964 роках відбувалася ліквідація та укрупнення районів областей, утворення промислових районів, укрупнення сільських районів.

Згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР № 35 «Про укрупнення сільських районів Української РСР» від 30 грудня 1962 року сільські райони укрупнювались до розмірів територій виробничих колгоспно-радгоспних управлінь. Згідно з цим указом був ліквідований і Борзенський район[20].

Однак вже в 1965 році Указом Президії ВР УРСР № 64 «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР» від 4 січня «у зв'язку з об'єднанням промислових і сільських обласних рад депутатів трудящих України та враховуючи пропозиції про розукрупнення районів» створено 393 райони. За цим указом був відроджений і Борзнянський район зі звичною сьогодні назвою[17].

Адміністративно-територіальний поділ[ред.ред. код]

Центральна площа Борзни

Адміністративно район складається з однієї міської і 26-ти сільських рад.

На території міської ради розташовані місто Борзна та 4 сільських населені пункти. 10 сільських рад мають у своєму складі по одному населеному пункту, 7 — по два, 9 — три і більше[4].

В районі одне місто — Борзна і 62 села, з яких в п'ятьох проживає по 10 і менше мешканців[4].

Районний центр — місто Борзна. Воно лежить на берегах річки Борзенки, за 104 км на південний схід від Чернігова, за 12 км від залізничної станції Доч на лінії Бахмач — Гомель, та за 2 км від автодороги Київ — Москва. Місто засноване на початку XVI століття. З 1781 року — повітове місто Борзнянського повіту, а з 1923 — Борзнянського району. З 1966 року — місто обласного значення Чернігівської області[21]. Чисельність населення — 10,8 тис. осіб[4]. Промисловий центр району.

Найбільші села — Комарівка, Ядути, Високе, Хороше Озеро, Берестовець, Головеньки, Нові Млини, Оленівка, Прохори.


Населення[ред.ред. код]

Чисельність населення (станом на 01.01.2010) — 36 252 осіб. Щільність населення (постійного) — 22 осіб на кв.км. [1]

Динаміка змін чисельності населення Борзнянського району (2001—2007 роки). Джерело [4]
Borznareg stats 1.jpg
Співвідношення різних груп населення Борзнянського району (на 2010 рік). Джерело [1]
Borznareg stats 2.jpg
Borznareg stats 3.jpg
Borznareg stats 4.jpg


Демографічна ситуація в районі (станом на 2007 рік)
Народилося дітей Померло мешканців Укладено шлюбів Відбулося розлучень
276 1019 174 102

Примітка: таблиця складена за даними джерела [4]

Транспорт і зв'язок[ред.ред. код]

Основними видами транспорту є залізничний і автомобільний.

Автотраса Київ — Москва, 720-й км
Станція Плиски Південно-Західної залізниці

Через район пролягають міжнародний автошлях М02E101 Київ — Москва, залізничні лінії Бахмач — Гомель і Київ — Ніжин — Бахмач Південно-Західної залізниці. Найбільші станції для вантажо-пасажирських перевезень — Доч, Плиски, Крути.

89% населених пунктів зв'язані з райцентром дорогами з твердим покриттям.

Автоперевізник — ТОВ АТП-17448. До середини 90-х років в Борзні працювала автостанція, з якої ходили рейсові автобуси на Київ, Чернігів, Бахмач, Ніжин, Ічню, Конотоп, Глухів тощо. Однак в часи економічної кризи автостанцію закрили. Сьогодні нерегулярні пасажирські транспортні перевезення здійснюють приватні перевізники.

В Борзні функціонує районний вузол зв'язку з відділеннями ДП поштового зв'язку «Укрпошта» і ВАТ «Укртелеком» (Борзна, вул. Пантелеймона Куліша,100). Усі населенні пункти району (за виключенням села Клипино) телефонізовані. Міжміський телефонний код — 4653. Кількість абонентів АТС — 6810[9].

Економіка[ред.ред. код]

У економіці переважає сільське господарство. Борзна — єдиний відносно великий промисловий центр району. Напрямки спеціалізації району: у промисловості — кондитерські вироби, спирт, макаронні вироби, хліб і хлібобулочні вироби; у сільському господарстві: зерно-бурячне рослинництво, м'ясо-молочне тваринництво, почало відроджуватися птахівництво[22].

Первинний сектор[ред.ред. код]

Всього в районі 82 сільськогосподарські підприємства, у тому числі 46 недержавних підприємств, 35 фермерських господарств.

На полях реформованих сільгоспгосподарств господарств вирощуються картопля, зернові, технічні та кормові культури. Виробляється продукція тваринництва, відроджується птахівництво.

Найпотужніші сільськогосподарські підприємства району:

Вторинний сектор[ред.ред. код]

Найбільші промислові підприємства району:

  • Закрите акціонерне товариство Фабрика печива «Борзна» (Борзна, вул. Ганни Барвінок, 3). Голова правління — Алімова Марія Євгеніївна. Компанія виробляє бісквіти та печиво, пряникові вироби, здобне печиво.
  • Державне підприємство «Шабалинівський спиртовий завод» концерну «Укрспирт» (Борзнянський р-н, с. Іванівка, вул. Заводська, 1). Директор — Д'якова Людмила Миколаївна. Підприємство виробляє етиловий спирт, скраплений діоксид вуглецю.
  • Закрите акціонерне товариство «Борзнянський цегельний завод» ВО «Чернігівбудматеріали» (м. Борзна, вул. Красносільського, 46). Підприємство виробляє вироби з каменю стінового бетонного, керамічну цеглу, іншу неметалеву мінеральну продукцію.
  • Відкрите акціонерне товариство «Квадр» (м. Борзна, вул. Красносільського, 44). Директор — Котліцький А. В. Підприємство виготовляє електронне обладнання для телефонних станцій, АОНи, інші вузли електронної апаратури, здійснює модернізацію телефонних станцій.
  • Приватне підприємство «Кронос» (м. Борзна, вул. Красносільського, 44). Директор — Підлипський Анатолій Васильович. Підприємство виготовляє запчастини для сільгосптехніки, бури для посадки хмелю і винограду, вакуумні насоси.

Будівництво на Борзнянщині ведуть шість будівельних організацій різних форм власності. Найбільші з них — «Борзнянський райавтодор», ПМК-116, ВАТ «Чернігівводбуд», управління осушних систем.

Третинний сектор[ред.ред. код]

В районі функціонують 102 заклади торгівлі (магазини, кіоски, кафе, їдальні, автозаправні станції). Підприємницькою діяльністю займаються близько 500 осіб (кількість підприємств малого бізнесу на 1000 жителів — 4). Діючих підприємств малого бізнесу — 141 (станом на 2008 рік)[9].

Культура, освіта[ред.ред. код]

В районі працюють районний будинок культури, 24 сільських будинків культури, 2 будинки народної творчості, 7 клубів, 4 клуби-бібліотеки, кінотеатр, центральна районна та центральна дитяча бібліотеки, 39 сільських бібліотек-філій, музична школа, народний історико-краєзнавчий музей. При районному будинку культури діє народний театр[1].

В 36-ти загальноосвітніх школах району навчається понад 3,5 тисяч дітей. 15 дошкільних дитячих установ розраховані на понад 500 малюків[1].

У Борзні діють Державний сільськогосподарський технікум, гімназія імені П. Куліша, загальноосвітня школа-інтернат, будинок дитячої та юнацької творчості, дитячо-юнацька спортивна школа.

Борзнянський державний сільськогосподарський технікум (м. Борзна, вул. О.Десняка, 23). Заснований у 1898 році. На денному відділенні, на основі повної та базової середньої освіти, здійснюється підготовка спеціалістів п'яти профілів: бухгалтерський облік, агрономія, бджільництво, організація і технологія ведення фермерського господарства і зберігання, консервування та переробка плодів і овочів на відділеннях агрономії та бджільництва. На заочному відділенні готують молодших спеціалістів по бджільництву та бухгалтерському обліку. На базі технікуму функціонує навчально-консультаційний пункт Сумського національного аграрного університету.

Гімназія імені Пантелеймона Куліша (м. Борзна, вул. Б.Хмельницького, 1). Гімназія готує випускників з поглибленим вивченням предметів математичного та гуманітарного напрямків. Гімназія розташована в історичному будинку в якому з 1912 року діяло Вище початкове училище (18241912 — повітове училище).

Спорт[ред.ред. код]

Спортивним вихованням молоді району займається Борзнянська районна дитячо-юнацька спортивна школа (м. Борзна, вул. Красносільського, 33). Найпопулярніший вид спорту — футбол.

Футбольний клуб «Єдність» з села Плиски — єдиний сільський клуб, що грає на професіональному рівні в чемпіонаті України з футболу. Найвище досягнення клубу в Кубку України: 1/8 фіналу 2009–2010.

Аматорські футбольні клуби «Єдність–2» і «Борзна–Юність» — учасники і призери чемпіонатів і кубків Чернігівської області серед аматорів.

Багато років поспіль організовував у Борзні дитячі футбольні турніри великий ентузіаст спорту, депутат Борзнянської районної ради Микола Майба. На його пам'ять на районному стадіоні «Колос» проводится Всеукраїнський турнір з футболу пам'яті Миколи Майби. В турнірі беруть участь дитячі футбольні команди не тільки з Чернігівської області, а і з Броварів, Славутича тощо [23] [24].

Борзнянська команда з міні–футболу неодноразово виходила в фінальну частину Всеукраїнського турніру «Кубок Хюндай» [25].

В 2013 році в розіграші Кубку Борзнянського району з футболу брали участь 16 команд:

Переможцем стала команда ФК «Єдність» з Плисок.

Медицина[ред.ред. код]

Медичні послуги надають Борзнянська центральна районна лікарня, 4 дільничних лікарні, 6 лікарських амбулаторій та 32 фельдшерсько-акушерських пункти [9].

За даними Чернігівської ОДА, фінансування медичних закладів, у тому числі Борзнянського району, здійснюється централізовано з обласного бюджету у вигляді кредитів для виконання інвестиційного проекту «Забезпечення лікувально-профілактичних закладів обладнанням, транспортними засобами, виробами медичного призначення та лікарськими засобами». В райони закупаються спеціалізовані легкові автомобілі, медичне обладнання і апаратура  [26].

В той же час, порівняльний аналіз свідчить про скорочення загальної чисельності медичних закладів району, в першу чергу сільських дільничих лікарень. Для порівняння: в 2007 році в Борзнянському районі діяли центральна районна лікарня, 8 дільничних лікарень, 3 амбулаторії та 32 фельдшерсько-акушерських пункти  [27].

Пам'ятки[ред.ред. код]

Архітектура[ред.ред. код]

В селі Нові Млини знаходиться мурована Свято-Троїцька церква 1800 року, яка внесена до списку пам'яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення Державного реєстру нерухомих пам'яток України (об'єкт 79-Н 0, порядковий № 3414)[28]. Церква діюча, належить Свято-Троїцькій парафії Борзнянського благочиння УПЦ (МП).

До пам'яток архітектури місцевого значення відносяться муровані борзнянські Свято-Миколаївський храм (1768 р., дзвіниця 1864 р., добудований в 1903 р., відреставрований в 2009 р.), Свято-Воскресенська (1857 р., відреставрована на початку 2000-х) і Свято-Василівська (початок ХХ ст., відреставрована на початку 2000-х) церкви. Усі храми діючі УПЦ (МП) [29]. Відбудовується церква Різдва Христового (1905 р., збудовано на місті храму 1788 року). В селі КомарівкаМихайлівська церква (1897 р.). В селі Головеньки знаходиться перлина дерев'яного зодчества початку XIX століття — церква Архістратига Михаїла.

В Борзні і селах збереглася значна кількість будинків, господарських споруд, млинів XIX — початку ХХ століття. Деякі з них — справжні витвори мистецтва.

Музеї і заповідники[ред.ред. код]

У 2002 році на хуторі Мотронівка під Борзною, де колись проживав видатний письменник і етнограф Пантелеймон Куліш створений Обласний історико-меморіальний музей-заповідник «Ганнина Пустинь» (Борзна, хут. Мотронівка)[30]. Маєток Кулішів займає 9,6 га. Центральне місце в музейному комплексі займає хата, що є точною копією тієї, в якій мешкали Куліші. В ньому розміщена музейна експозиція. Поряд з будинком — місце поховання подружжя Кулішів та брата Олександри Білозерської-КулішВасиля Білозерського, одного з організаторів Кирило-Мефодіївського братства. На могилах встановлені мармурові плити і хрести. Навпроти — дубовий хрест майже 10-ти метрової висоти і золотоверха каплиця. За липовою алеєю, відтвореною за старими фотографіями, скульптурна композиція з пам'ятниками Пантелеймону Кулішу і Ганні Барвінок. До хутора часто приїздять відвідувачі. Тут проводяться літературні гостини, історико-культурні конференції, мистецьки заходи[31].

У 1996 році в Борзні відкрився після реконструкції Музей-садиба народного художника України Олександра Саєнка (Борзна, вул. Партизанська, 58), який діє сьогодні не лише як музей митця, а і як осередок збереження, примноження та поширення історії, культури та традицій Борзнянщини. Щороку тут проводяться зустрічі з відомими людьми — уродженцями борзнянського краю, які проживають за межами Чернігівської області та України, а також зі славними земляками, родинами, що живуть тут нині і своєю працею та громадською діяльністю роблять сьогодні помітний внесок у розвиток історії і традицій рідного краю[32].

У Борзні діє також Народний історико-краєзнавчий музей (Борзна, вул. Радянська, 4) з широкою краєзнавчою експозицією. Музей 1922 року заснував художник і педагог Андронік Лазарчук. В музеї представлена багата колекція картин художника Миколи Ґе.

Пам'ятники[ред.ред. код]

Пам'ятник гетьману Б. Хмельницькому. Борзна
Пам'ятник загиблим землякам. Плиски

Борзна

  • Монумент землякам, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни;
  • Пам'ятний знак загиблим землякам, що загинули, виконуючи інтернаціональний обов'язок в Афганістані;
  • Пам'ятний знак героям борзнянцям від вдячних нащадків;
  • Пам'ятник засновнику української гетьманської держави гетьману Б. Хмельницькому;
  • Монумент — братська могила захисників Борзни;
  • Пам'ятник Т. Г. Шевченку і пам'ятний знак в пам'ять про перебування поета в місті.

Високе

  • Пам'ятник радянським воїнам, які загинули в 1943 році, визволяючи Борзнянщину.

Комарівка

Красносільське

Крути

Нові Млини

Оленівка

Плиски

  • Монумент землякам, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни.

Шаповалівка

  • Пам'ятний знак борзнянцям, розстріляним фашистськими загарбниками 18 січня 1942 року.

Ядути

Персоналії[ред.ред. код]

В Борзні народилися один з ватажків національно-визвольної боротьби українського народу проти польської шляхти на Правобережній Україні в кінці XVII-го на початку XVIII століть полковник білоцерківський (фастівський) Семен Палій (бл. 1640-х — 1710) (див. також Повстанні Палія), наказний гетьман України (17221724) по смерті Івана Скоропадського, чернігівський полковник Павло Полуботок, відомий тим, що виступав проти знищення залишків українського суверенітету та за обмеження царського впливу в Україні і за наказом Петра І був загноблений у Петропавловській фортеці.

На хуторі під Борзною в 1770 році народився і там же похований (1854 р.) герой франко-російської війни 1812 року генерал-майор Андрій Глєбов.

На хуторі Кукуріківщина (тепер Забілівщина) народився і там же провів останні роки життя український поет-романтик, близький друг Тараса Шевченка Віктор Забіла. Тут же, на хуторі Мотронівка, провів останні роки життя інший друг Шевченка — письменник, поет, драматург Пантелеймон Куліш і його дружина, письменниця Олександра Білозерська (Ганна Барвінок) (Тарас Шевченко був боярином на їх весіллі в 1847 році). У 2009 році до 190-річчя з дня народження Пантелеймона Куліша в Мотронівці відкрився історико-меморіальний комплекс «Ганнина пустинь» (до відкриття якого доклав зусиль інший відомий уродженець Борзни Народний депутат України I—IV скликань, Герой України Іван Степанович Плющ).

У Борзні народилися:

На Борзнянщині бували, жили і творили Тарас Шевченко, Марко Вовчок, Любов Яновська, художник Микола Ґе та інші діячі української культури.

У Борзні народився, жив і працював український митець-декоратор, народний художник України Олександр Ферапонтович Саєнко. Нині в садибі, де жив митець, діє музей.

Уродженцями борзнянського краю були

Пам'ятний знак героям борзнянцям від вдячних нащадків

На фронтах Другої світової війни брали участь уродженці борзнянщини Герої Радянського Союзу

У Борзні жив і навчався Герой Радянського Союзу, льотчик-космонавт Володимир Георгійович Титов.

Серед видатних людей минувшини, які не були уродженцями, але жили і творили на Борзнянщині, варто згадати подружжя педагогів, етнографів, фольклористів і громадських діячів Олександра і Софію Русових (жили на хуторі біля Борзни в 18781880 роках). Тривалий час на Борзнянщині жив і творив білоруський поет, один із засновників нової білоруської літератури Францішек Богушевич.

З 1915 року до останніх днів життя в Борзні жив і працював художник і педагог, майстер побутових картин, пейзажів та портретів Лазарчук Андроник Григорович. У 1919 році він очолив художні курси, а у 1922 році став ініціатором заснування Борзнянського краєзнавчого музею, де зібрав твори Миколи Ґе. Завідував музеєм у 19221925 рр. Помер у Борзні 6 вересня 1934 року, похований на міському цвинтарі.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д Інформація Чернігівської обласної ради
  2. а б в Закревська Г. В. Геологічний та геоморфологічний нарис Чернігівського Полісся (між рр. Десною та Дніпром). — К.: Видавництво Української Академії Наук, 1936. — 188 с.
  3. Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
  4. а б в г д е ж и Інформація Брознянської районної державної адміністрації
  5. «Климат Черниговской области». Архів оригіналу за 2013-06-21. (рос.)
  6. Бойченко С. Г., Волощук В. М., Дорошенко І. А. Глобальне потепління та його наслідки на території України // Український географічний журнал. — 2000. — № 3. — С.59—68.
  7. Фізична географія Української РСР / За ред. О. М. Маринича. — Київ: Вища школа, 1982. — 207 с.
  8. Дідух Я. П., Шеляг-Соснеко Ю. Р. Нове геоботанічне районування України та суміжних територій // Український ботанічний журнал. — 2003. — 60,№ 1. — С.6—17.
  9. а б в г д Паспорт 217-го виборчого округу. Борзнянський район
  10. а б Смоляр О. М. Фіторізноманіття Лівобережного Придніпров'я/ Автореферат. — Київ: Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України, — 2000.
  11. Піддубна І. Л. Адвентивна флора Чернігівської області: історія формування та сучасний стан / Дипломна робота. — Чернігів: Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т. Г. Шевченка, — 2004.
  12. Павлович А. М. Тваринний світ Чернігівщини досить різноманітний // Чернігівський монітор. — 01.10.2009
  13. а б Інформація з експозиції зоологічного музею Ніжинського державного університету ім. М. В. Гоголя
  14. а б Археологія Української РСР: В 3-х томах. Т. 2. Скіфо–сарматська та антична археологія /Редкол. т.: В.О.Анохін та ін. — К.: Наукова думка, 1971. — 503 с.
  15. а б Ильинская В.А., Тереножкин А.Н. Памятники Лесостепного Левобережья. Сейм //Ильинская В.А., Тереножкин А.Н. Скифия VII—IV в.в. до н.э. — К., 1983. — С. 342—344.
  16. Дашкевич Я. Гетьманська Україна: Полки. Полковники. Сотні. Лівобережжя // Пам'ятки України. - 1990. - № 1. - С.12
  17. а б в Нестеренко Л. Волості Чернігівської губернії в першій половині XIX ст. // Сіверянський літопис. — 2010. — № 4. — С.100—104.
  18. Энциклопедический словарь. Изд. Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон. — СПб.: Семеновская Типо-Литография И. А. Ефрона, 1890—1907. — Т. 1-41А, доп. 1-2А. Цит. по «Энциклопедический Словарь Ф.А.Брокгауза и И.А.Ефрона (в 86 томах с иллюстрациями и дополнительными материалами)/под ред. И. Е. Андреевского, К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского». Архів оригіналу за 2012-06-06. (рос.)
  19. Історична довідка Конотопського району. Портал міста Суми
  20. Адміністративно-територіальні зміни 1959-1964 років. Ліквідація та укрупнення районів областей, утворення промислових районів, укрупнення сільських районів. Роман Ткачук, 07.05.09. Інститут громадянського суспільства
  21. Історія міст і сіл Української РСР: У 26-ти т. Чернігівська область — К.: Українська Радянська Енциклопедія, 1972. — 779 с. 
  22. Інформація Чернігівської обласної державної адміністрації
  23. Турнір пам'яті «нашоукраїнця». Чернігівський монітор. 11.06.2008
  24. Турнір пам'яті Миколи Майби. Андрій Донченко
  25. Борзнянці — срібні призери Кубку HYUNDAI з міні—футболу. Андрій Донченко
  26. З розширеного засідання Колегії облдержадміністрації. Чиста політика. 26.11.2010
  27. Дані за 2007 рік були взяті з сайту Борзнянської РДА до оновлення (2009 рік), станом на 2011 рік є на сайті Управління культури і туризму Чернігівської облдержадміністрації
  28. Реєстр національного культурного надбання. Пошукова система
  29. Борзнянське благочиння. Офіційний сайт Чернігівської єпархії
  30. Розпорядження Чернігівської ОДА "Про створення обласного історико-меморіального музею-заповідника Пантелеймона Куліша Ганнина Пустинь"
  31. Відомості про історико-меморіальний музей-заповідник "Ганнина Пустинь" на сайті Управління культури і туризму Чернігівської ОДА
  32. Художньо-меморіальний музей "Садиба народного художника України Олександра Саєнка": Путівник. — К., 2002

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Історія міст і сіл Української РСР: У 26-ти т. Чернігівська область — Київ: Українська Радянська Енциклопедія, 1972.
  • Нестеренко Л. Волості Чернігівської губернії в першій половині XIX ст. // Сіверянський літопис. — 2010. — № 4. — С.100—104.

Посилання[ред.ред. код]