Боривітер степовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Боривітер степовий
Самець (праворуч) та дві самки
Самець (праворуч) та дві самки
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Соколоподібні (Falconiformes)
Родина: Соколові (Falconidae)
Рід: Сокіл (Falco)
Вид: Боривітер степовий
Біноміальна назва
Falco naumanni
Fleischer, 1818
Жовтий: гніздовий ареал, синій − район зимівлі, зелений − осілий круглий рік
Жовтий: гніздовий ареал, синій − район зимівлі, зелений − осілий круглий рік
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Falco naumanni
ITIS logo.jpg ITIS: 175646
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 148594
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Falco naumanni

Боривітер степовий (Falco naumanni) — вид птахів родини Соколові (Falconidae) ряду Соколоподібні (Falconiformes). В Україні рідкісний птах, який, можливо, зник на гніздуванні.

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Сокіл невеликих розмірів. У дорослого самця спина і більша частина верху крил руді, голова, смуги на крилах, надхвістя і хвіст зверху сірі, на верхівці хвоста чорна смуга; низ рудуватий з чорними плямами і рисками; махові пера чорно-бурі; дзьоб блакитно-сірий, восковиця і ноги жовті, очі темно-коричневі. Кігті білі. Доросла самка і молодий птах зверху іржасті з темно-бурими плямами; знизу вохристі з бурими плямами.

Дуже подібний до боривітра звичайного (Falco tinnunculus). Дорослий самець боривітра степового відрізняється від дорослого самця боривітра звичайного сірим кольором деякої частини верхніх покривних пер другорядних махових, а також відсутністю будь-яких «вусів» і темних плям на спині і зверху на крилах. Самки цих двох видів боривітрів відрізняються лише кольором кігтів. Маса тіла — 150–210 г, довжина тіла — 290–320 мм, розмах крил — 580–720 мм.

Ареал виду та його поширення в Україні[ред.ред. код]

Гніздовий ареал охоплює Південну Європу, Північну Африку, Західну Азію, Центральну Азію. В Україні зрідка трапляється в степовій смузі (останні роки тільки в Криму). Зимує в Африці (на південь від Сахари) та Південній Азії.

Чисельність і причини її зміни[ред.ред. код]

Сучасна чисельність виду в Європі оцінена в 25-42 тис. пар. Спостерігається загальне зниження чисельності на півдні Європи, що пов'язано з багаторічними флуктаціями чисельності виду в межах ареалу. Причини падіння чисельності — тісні зв'язки з динамікою чисельності саранових, розорювання цілини, застосування пестицидів, відстріл.

В Україні протягом ХХ ст. чисельність знижувалась, але в 1960-і рр. на Закарпатті та в Криму вид був досить звичайним і гніздився колоніями до 400 пар (Крим). В 1990-х рр. поодинокі пари були відомі в Донецькій області і Криму. В останні роки гніздування поодиноких пар ймовірне в Криму, але не виключено, що вид вже зник з гніздової фауни України. Дані різних авторів про гніздування виду на початку XXI ст. в Донецькій, Дніпропетровській, Закарпатській областях та в Криму при перевірці не підтвердились.

Особливості біології[ред.ред. код]

Перелітний птах. З'являється на місцях гніздування в кінці березня — квітні. Трапляється на вапнякових, глинистих урвищах, уступах скель, спорудах людини серед степу. Відкладає яйця наприкінці квітня — на початку травня. Гнізда влаштовує у норах, розщелинах скель, на карнизах будинків і урвищ. Надає перевагу глибоким, до двох метрів, нішам і тріщинам з м'яким ґрунтом в якості підстилки, шар якого може бути невеликий (0,5-1 см). Рідше гніздиться в наскрізних нішах або на захищених зверху карнизом виступах. Гніздо являє собою собою розчищену площадку або неглибоку ямку (останнє буває рідко і характерніше для боривітра звичайного), в якій і лежать яйця. В минулому відомі колоніальні гніздування (Крим, Закарпаття). У кладці 4-5 яєць. Насиджує самка, 28 діб. Пташенята вилітають з гнізда у липні. Відліт з кінця серпня — у вересні.

Живиться переважно комахами (сарана), дрібними мишоподібними гризунами і птахами.

Охорона[ред.ред. код]

Включено до Конвенції CITES (Додаток ІІ), Бернської конвенції (Додаток ІІ). Включено до Червоної книги України (1994, 2009), Червоного переліку МСОП та Європейського червоного переліку. В Україні на гніздуванні охоронявся в Опукському природному заповіднику.

Посилання[ред.ред. код]

  • Стригунов В.І., Милобог Ю.В., Вєтров В.В. Боривітер степовий // Червона книга України. Тваринний світ / під ред. М.М.Щербака. — К.: Укр. енциклопедія, 1994. — С. 438. — 5000 прим. — ISBN 978-966-97059-0-7
  • Фесенко Г.В., Бокотей А.А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К.: 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X
  • Зубаровський В. М. Фауна України. Т. 5. Птахи. Вип. 2. Хижі птахи. — К.: Наукова думка, 1977. — 322 с.

Зовнішні посилання[ред.ред. код]