Борислав сміється

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Борислав сміється (значення).
Борислав сміється
«Борислав сміється». Повість. Перше книжкове видання. 1922
Жанр повість, роман
Форма роман
Автор Іван Франко
Мова українська
Написано 1881—1882
Опубліковано Світ
Q:  Цей твір у Вікіцитатах
S:  Цей твір у  Вікіджерелах

«Борислав сміється» — літературний твір українського письменника Івана Яковича Франка, жанр якого сам автор визначив як повість, який також визначають роман[1][2][3][4]. Став одним із перших у світовій літературі творів, що зображають робітничий рух.

Сюжет[ред. | ред. код]

Повість присвячена опису страйку на нафтовому промислі в місті Борислав. Головний герой твору Бенедьо Синиця, колишній помічник муляра, скалічений на виробництві. Він стає організатором страйку, каси робітничої взаємодопомоги, блокування штрейкбрехерів. Метод організованої боротьби Синиці протиставляється в повісті стихійному бунтарству й насильництву братів Бесарабів. Головні антагоністи твору — капіталісти-євреї Леон Гаммершляг та Герман Гольдкремер.

Історія написання[ред. | ред. код]

На написання письменника надихнули справжні події. У 60-их роках ХІХ ст. промислова революція швидкими темпами розвивалася в Австро-Угорській імперії, включно із Західною Україною. Із розвитком промисловості почав виникати також робітничий клас. Під впливом ідей соціалізму стала формуватися організована боротьба робітників за свої права. У 70-их на західній Україні почалися перші страйки, що було новим феноменом у переважно селянській Галичині.

У 1870-і роки Франко написав «бориславський цикл» оповідань, до якого також увійшла повість Boa constrictor. З цієї повісті у роман перейшов Герман Гольдкремер.

1879 року Франко писав у листі до Ольги Рошкевич: «Се буде роман троха на обширнійшу скалю від моїх попередніх повістей і побіч життя робітників бориславських представить також "нових людей" при роботі, – значить, представить не факт, а, так сказати, представить у розвитку те, що тепер існує в зароді. Чи вдасться мені така робота – не знаю, але я взявсь до неї сміло, – треба буде троха понатужитись, ну, і чень дещо вийде. Головна річ – представити реально небувале серед бувалого і в окрасці бувалого»[5][6].

Повість друкувалася частинами у львівському журналі «Світ» у 1881—1882 роках[7]. У зв'язку із закриттям журналу і, можливо, втратою інтересу письменника, «Борислав сміється» залишився незавершеним. Вперше роман був виданий окремою книгою у 1922 році. У виданні також було поміщено закінчення, написане сином Франка Петром «на основі оповідання автора».

Рецепція[ред. | ред. код]

Роман був включений до радянської шкільної програми 9-го класу з української літератури[8].

Як і інші твори Франка, у радянській критиці роман розглядався з класових та соціальних позицій та теорії критичного реалізму. Твір читався як один із перших творів про робітничий рух, в якому «письменник, чи не вперше у всій європейській літературі, показав становлення промислового пролетаріату», що «оголошує війну капіталістам»[9]. Сучасними критиками такі установки переосмислені:

Я пригадую свої враження, коли ще в школі ми розглядали «Борислав сміється». Я тоді мало не хворіла, читаючи твір. І це стосується не теми самої повісті. Це письмо, яким володів Франко. Він, до речі, студіював психологію, пізніше говорив про єдність психології та естетики у трактаті «Секрети поетичної творчості».

— Тамара Гундорова[10]

Так, Микола Ткачук із образом Рифки пов'язує «формування потворної особистості, історія осквернення характеру, його розпад, руйнування під впливом життя, багатства»[11].

Роман написано в дусі європейської реалістичної літератури кінця ХІХ століття, що саме переживала етап розробки робітничої теми. Принципова відмінність його полягала в тому, що робітники пов'язувалися тією чи іншою мірою із соціалістичними ідеями та осмислювалися як суспільно-історична сила. Початок цього етапу традийно бере відлік від натуралізму і роману Еміля Золя «Жерміналь» опублікованим 1885 р.[3] Твір Франка дещо випередив його у часі (1881 р.), однак початок розробки робітничої теми пов'язують не з Франковою повістю, оскільки цей твір не вийшов тоді за межі української літератури[3].

Франко у романі прагне найбільш реалістично передати настрої робітників, у тому числі через автора-оповідача, який озвучує їхні погляди. Проте деякі критики прийняли характеристики оповідача за погляди Франка, через що, наприклад, звинуватили його в антисемітизмі[12].

Зміст[ред. | ред. код]

В редакції Івана Франка є 21 розділ.

Персонажі[ред. | ред. код]

  • Басараб Андрусь
  • Басараб Сень
  • Баух Іцик
  • Будовничий
  • Ван-Гехт — бельгійський хімік
  • Гамершляг Леон — вдівець
  • Гольдкремер Герман
  • Готліб — син Германа
  • Деркач
  • майстер на будові дому Леона
  • Матій — ріпник
  • Мортко
  • Півторак Іван
  • Півторачка
  • Прийдеволя
  • Рифка — дружина Германа
  • Синиця Бенедьо — помічник муляра
  • Стасюра
  • Фанні — доня Леона
  • Шеффель — асистент Ван-Гехта

Видання[ред. | ред. код]

  • Зібрання творів в 50 томах.: том 15.

Екранізації[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Бук С. Статистична структура роману Івана Франка «Борислав сміється»
  2. ↑ Франко І. Вибрані твори у трьох томах. – Т. 2: Проза, драматургія. Коло, 2004.
  3. ↑ а б в Золя, Еміль (2008). Роман про боротьбу труда і капіталу (передмова Д.С. Наливайка). Жерміналь. Бібліотека світової літератури. Х.: Фоліо. с. 18. ISBN 978-966-03-3981-1. Процитовано 10 серпня 2022.
  4. ↑ Історія української журналістики XIX століття: підручник. 2003
  5. ↑ Панасенко Т. М. «Іван Франко»
  6. ↑ Іван Франко: Статті і матеріали, Том 5. 1956
  7. ↑ Іван Франко. Борислав сміється : примітки. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 7 липня 2016.
  8. ↑ http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/33637/100207556.pdf?sequence=1
  9. ↑ Библиотека всемирной литературы. И. Франко. Стихотворения и поэмы. Рассказы. «Борислав смеётся». Примечания Б. Турганова; вступ. статья Б. Турганова и С. Крыжановского — М., 1971
  10. ↑ https://theukrainians.org/tamara-hundorova/
  11. ↑ Ткачук М. Естетична концепція дійсності в бориславському циклі творів І.Я.Франка. - Тернопіль: Вид.відділ кн.-журн. в-ва “Терн”, 1992. - 124с.
  12. ↑ https://cyberleninka.ru/article/n/etnokulturnoe-pogranichie-kontseptualnyy-tipologicheskiy-i-situativnyy-aspekty-chuzhoe-inoe-svoe-statya-tretya/viewer

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Борислав_сміється&oldid=41529996