Борис Франц Якович
| Франц Борис | |
|---|---|
 Сотник | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
16 липня 1896 м. Станіслав, Королівство Галичини і Володимирії, .svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Смерть |
28 лютого 1943 (46 років) с. Потуржин, Холмщина (тепер Ґміна Телятин, Томашівський повіт, Люблінське воєводство,  Польща) |
| Громадянство |
.svg){kind=small} УНР |
| Військова служба | |
| Приналежність |
УНР |
| Війни / битви |
Перша світова війна Радянсько-українська війна |
| Командування | |
| командир кінного полку Січових стрільців 1-ї Січової дивізії військ Директорії. | |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Франц Якович Бóрис(* 16 липня 1896, м. Станіслав — †28 лютого 1943[1], с. Потуржин Холмщина) — сотник Армії УНР.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у Станіславі. У складі австро-угорської армії брав участь у Першій світовій війні, потрапив до російського полону. Останнє звання в австро-угорській армії — фендрих.
У січні 1918 р. вступив до Галицько-Буковинського куреня Січових стрільців. З 1 березня 1918 р. — командир кінної розвідки 4-го (1-го) полку Січових стрільців. 30 квітня 1918 р., після розформування полку німцями, залишився у Києві.
Наприкінці вересня 1918 р., отримавши дозвіл гетьмана П. Скоропадського на формування Окремого пішого загону Січових стрільців у Білій Церкві, повернувся до загону, сформував та очолив кінну розвідку.
З середини грудня 1918 р. — командир кінного дивізіону Січових стрільців 1-ї Січової дивізії військ Директорії. У середині липня 1919 р. дивізіон було розгорнуто у кінний полк Січових стрільців Дієвої армії УНР.
У жовтні 1919 р. захворів на тиф та здав посаду командира полку своєму помічникові — сотникові Сергію Байлу. З другої половин 1920 р. до жовтня 1920 р. — в. о. командира 4-го кінного полку 4-ї Київської дивізії Армії УНР. Згодом — старшина для доручень штабу 6-ї Січової стрілецької дивізії Армії УНР.
З 1921 р. жив на Волині (потім — Польща).
28 лютого 1943 року, застрелений разом з двома іншими мешканцями села Антоном Абрамчуком та Пилипом Підгайним, бойовиками Армії Крайової у селі Потуржин на Холмщині, в якому Борис був війтом.
Похований 3 березня 1943 р. на цвинтарі в Потуржині.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
19 травня 2015 року йому було присвоєно звання Почесний громадянин міста Івано-Франківська.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Мірчук Петро. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки. — К.: Українська Видавнича Спілка, 2007. — 1008 ст. ISBN 966-410-001-3
Джерела[ред. | ред. код]
- Aleksander Kolanczuk. Umarli, aby z martwych wstala Ukraina. Przemysl 2015. s.161
- ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С. 97-98; Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 94. — С. 2.
- Золоті Ворота. Історія Січових стрільців. — Київ. — 1992;
- Дашкевич Р. Артилерія Січових стрільців за Золоті Київські Ворота. — Нью-Йорк. — 1965.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.
