Бороводні
Борово́дні, бора́ни — неорганічні сполуки бору та водню. Бороводні є сильними відновниками: їх похідні застосовують в якості ракетного палива та як ефективні відновники в органічному синтезі. Більшість сполук ряду є легкозаймистими та вибухонебезпечними сполуками, токсинами нервово-паралітичної дії. За деякими властивостями борани подібні до вуглеводнів та кремневоднів.
Зміст |
Знаходження в природі [ред.]
Фізичні властивості [ред.]
Сполуки ряду боранів, подібно до вуглеводнів, знаходяться у всіх трьох агрегатних станах: перші представники диборан В2Н6 та тетраборан В4Н10 є газами, сполуки від пентаборану В5Н9 до нонаборану В9Н15 — рідини, а сполуки вищі від декаборану є твердими речовинами.
| Формула | tпл, °С | tкип. °С | Густина. г/см3 | Теплота утворення, ккал/моль | Термічна стабільність | Реакція з повітрям | Реакція з Н2О |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| В2Н6 | −165,5 °C | −92,5 °C | 0,577 (тв., -183°C) 0,447 (р., -112°C) | +9,8 (газ) | Стаб. за t. 25 °C | Самозаймання | Миттєво гідролізується |
| В4Н10 | −120,0 °C | 18 °C | 0,56 (р., -36°C) | +7,53 (газ) | Розкл. за t. 25 °C | Самозаймання в присутності води | Гідролізується 24 год |
| В5Н9 | −46,81 °C | 62 °C | 0,61 (р., 0°C) | +10,240 (рідина) +17,5 (газ) | Стаб. при 25 °C | Самозаймання | Гідролізується при нагріванні |
| В5Н11 | −123 °C | 63 °C | +22,2(газ) | Повільно розкл. за t. 150 °C | Самозаймання | Гідролізується швидко | |
| В6Н10 | −62,3 °C | 110 °C | 0,69 (р., 0°C) | +19,6 (газ) | Розкл. за t. 25 °C | Стабільний | Гідролізується при нагріванні |
| В6Н12 | −90 °C | Розкл. за t. 25 °C | Стабільний | Гідролізується при нагріванні | |||
| В9Н15 | 2,6 °C | °С | Розкл. за t. 25 °C | Стабільний | Гідролізується при нагріванні | ||
| В10Н14 | 98,78 °C | 219 °C | 0,94 (тв., 25°C), 0,78 (р., 100°C) | −6,9 (тв.) −1,7 (рідина) +11,3 (газ) | Стаб. за t. 150 °C | Дуже стабільний | Повільно гідролізується |
Отримання [ред.]
У 1912 році Альфред Шток при розчиненні в кислоті продукту взаємодії металевого магнію та оксид бору отримав газову суміш із характерним запахом. Йому вдалося виділити з суміші сполуки, яким він дав назву борани. Цей спосіб добування бороводнів не втратив свого значення і донині.
Іншим важливим промисловим способом отримання бороводнів є спосіб запропонований Шлезінгером і Бургом. Він полягає в реакції трихлористого бору із воднем в дузі Вольта високої напруги. Отриманий в ній гідрохлороборан піддають диспропорціонуванню при охолоджуванні до кімнатної температури, і розділенню диборану і хлориду бору. Вихід диборану наближається до 55 %.
Надалі Шлезінгер і Браун запропонували новий спосіб ефективного отримання бороводнів шляхом реакції обміну між борогідридом натрію і фторидом бору (у промислових масштабах використовують органічні похідні фториду бору):
Вищі борани отримують переважно піролізом нижчих представників:
Хімічні властивості [ред.]
Нижчі борани є нестійкими, легкоспалахуючими речовинами. На повітрі вони окиснюються до оксиду бору:
Усі бороводні до декаборану нестійкі у водних розчинах, при контакті з водою утворюють боратну кислоту:
Борани легко взаємодіють з галогенами та галогенгідридами, утворюючи галогенпохідні:
Подібно до вуглеводнів похідні боранів беруть участь в реакціях збільшення ланцюга:
Сполуки ряду бороводнів проявляють сильні кислотні властивості, вони можуть утворювати комплекси з осно́вними та металоорганічними сполуками:
Застосування [ред.]
Широке використання бороводні знайшли в якості ракетного палива. Найбільший інтерес представляють диборан та пентаборан.
Токсичність і вогненебезпечність [ред.]
Бороводні - отруйні речовини, що окрім загальнотоксичної складової мають також сильно виражену нервовопаралітічну дію на людину і тварин. Як вогненебезпечні речовини борани є сполуками з найвищою категорією вогненебезпечності і здатні до самозаймання не тільки на повітрі, але і при контактах з водою і рядом галогенпохідних вуглеводнів. При горінні їх на повітрі розвиваються високі температури.
Див. також [ред.]
Джерела [ред.]
- Lide, D. R., ed. (2005). CRC Handbook of Chemistry and Physics (86th ed.). Boca Raton (FL): CRC Press. p. 4.70. ISBN 0-8493-0486-5.
- Г. Реми. Курс неорганической химии: В 2 т. — М.: Изд. иностр. лит., 1963. — Т.1. — 919 с.
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
| Це незавершена стаття про неорганічну сполуку. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |













![\mathrm{B_4H_{10} + 2NH_3 \rightarrow [H_2B(NH_3)_2]^{+}[B_3H_8]^{-} + H_2\!}](http://upload.wikimedia.org/math/e/f/4/ef4273834adb14118b83c9cb3dc833f1.png)
![\mathrm{B_{10}H_{14} + C_4H_9Li \rightarrow Li [B_10H_13] + C_4H_{10}\!}](http://upload.wikimedia.org/math/d/b/d/dbd25c673953585e4ce683aaa4d3646d.png)