Бородінська битва

Бородінська битва
Франко-російська війна 1812
Наполеон І на Бородінських висотах, Василь Верещагін (1897)
Дата: 7 вересня, 1812 Місце: Бородіно, Росія Результат: Відступ російської армії.
Сторони
Франція	Росія
Командувачі
Наполеон І Бонапарт	Кутузов Михайло Ілларіонович
Військові сили
близько 130,000 587 гармат	близько 130,000, з яких регулярних військ тільки 112 тис. 624 гармат
Втрати
30-35 тис.	39-45 тис.

Бородінська би́тва (у французькій традиції — «Битва при річці Москві», фр. Bataille de la Moskowa) — найбільша битва Франко-російської війни 1812 р. між російською і французькою арміями. Відбулася 26 серпня (7 вересня) 1812 біля села Бородіно (125 км на захід від Москви).

Французькі війська під командуванням Наполеона не змогли розгромити російські війська під командуванням фельдмаршала Кутузова, проте росіяни понесли значні втрати й вирішили за краще відступити.

Вважається найкровопролитнішою битвою в історії серед одноденних битв

Передісторія

Після вторгнення французької армії на територію Російської Імперії в червні 1812 року російські війська постійно відступали. Головнокомандувач російською армією, генерал Барклай-де-Толлі, не наважувався на вирішальну битву, оскільки це загрожувало втратою армії. Тривалий відступ викликав суспільне невдоволення, тому Олександр І змістив Барклая-де-Толлі і призначив головнокомандуючим Кутузова. Однак і йому спочатку довелося відступати.

22 серпня (за старим стилем) російська армія, що відступала від Смоленська, розташувалася в селі Бородіно, де Кутузов вирішив дати армії Наполеона генеральний бій. Кутузов намагався зупинити просування Наполеона до Москви. 24 серпня (5 вересня) відбувся бій при Шевардинському редуті, що затримало французькі війська і дало можливість росіянам укріпитись на основних позиціях.

Розміщення сил до початку битви

Чисельність

Чисельність російської армії неодноразово переглядалася істориками. Різні джерела дають різні числа

• 103 тис. регулярних військ з 640 гарматами, 7 тис. козаків і 10 тис. ратників ополчення. Разом 120 000 чоловік
• 114 тис. регулярних військ з 624 гарматами разом з 9.500 козаками і 21.7 тисячним Московським ополченням (БОРОДІНО.РУ) Разом: 145 200 чоловік

Чисельність французької армії оцінюється більш однозначно: 125 000—135 000 чоловік і 587 гармат у французької армії.

Початкова позиція

Кутузов у Бородінській битві

Початкова позиція, обрана Кутузовим виглядала як пряма лінія, що йде від Шевардинского редуту на лівому фланзі через велику батарею, названу пізніше батареєю Раєвського, і село у центрі до села Маслово на правому фланзі.

Два фланги російської позиції були явно не рівнозначні. Лівий фланг видавався далеко вперед, його захищала менша по чисельності Друга армія Багратіона.

Лівий фланг не мав сильних природних перешкод перед фронтом. Нарешті в тил лівому флангові вела Стара Смоленська дорога. Після втрати 24 серпня (5 вересня) Шевардинского редуту позиція лівого флангу стала ще слабкішою і стала спиратися тільки на три недобудовані флеші та село Семенівське.

Крім того розвідка Наполеона доповіла про відсутність на лівому фланзі великих з'єднань росіян (вони ще не знали, що Кутузов вирішив перемістити туди 3-й корпус). Усі ці фактори визначили напрямок головного удару Наполеона, що сконцентрував навпроти лівого флангу майже усі свої наявні сили.

Позиція Кутузова неоднозначно оцінюється військовими істориками. Західні історики в основному вказують на слабість лівого флангу, що привело до великих людських втрат, втрати більшості укріплень, і як наслідок до подальшого відступу. Російські й особливо радянські джерела в основному вказують на особливий задум Кутузова, що змусив Наполеона атакувати саме лівий фланг.

У ніч на 26 серпня (7 вересня) частина російських корпусів була присунута до лівого флангу, що вирівняло трохи ситуацію і зірвало задум Наполеона. Стрімка флангова атака виросла в кровопролитне фронтальне зіткнення.

Хід бою

Бій за Шевардинський редут

24 серпня (5 вересня) рано ранком російський ар'єргард, під командуванням генерал-лейтенанта Петра Коновніцина, що знаходився біля Колоцького монастиря, за 8 км на захід від головних сил, був атакований авангардом супротивника. Бій продовжувався кілька годин. Коновніцин відвів війська за річку Колочу і приєднався до корпусів, що займали позицію в районі села Шевардино.

Біля Шевардинского редуту був розміщений загін генерал-лейтенанта О.І. Горчакова. Під командуванням Горчакова знаходилося 11 тисяч війська і 46 гармат.

Армія Наполеона підходила до Бородіна трьома колонами. Основні сили — три кавалерійських корпуси Мюрата, піхотні корпуси Даву, Нея, Жан-Андош Жюно і гвардія — рухалися по Новій Смоленській дорозі. Північніше них наступав піхотний корпус віце-короля Богарне і кавалерійський корпус генерала Груші. По Старій Смоленській дорозі наближався корпус генерала Понятовського. Проти захисників редуту було спрямовано 35 тисяч піхоти і кінноти, 180 артилерійських гармат.

Французи, охоплюючи Шевардинский редут з півночі і півдня, намагався оточити війська Горчакова. Вони двічі уривалися на редут і захоплювали його, і щоразу піхота Неверовського вибивала їх. Бій поступово слабшав і, нарешті, припинився. Після цього Кутузов наказав Горчакову відвести війська до головних сил за Семенівський яр.

Весь день 25 серпня (6 вересня) війська обох сторін готувалися до майбутнього бою.

Початок битви

26 серпня (7 вересня) близько 5 годин ранку почався артилерійський обстріл позицій лівого флангу. Одночасно з початком обстрілу на центр російської позиції, село Бородіно, під прикриттям ранкового туману рушила дивізія Дельзона з корпусу Богарне. Село обороняв лейб-гвардії Єгерський полк. Більш години єгера відбивалися від чотирикратно переважаючого супротивника, однак після раптової флангової атаки єгера відступили за ріку Колочу. Слідом за ними переправився і 106-й лінійний полк французів. Барклай Де Толлі направив на допомогу 1-й, 19-й і 40-й єгерські полки, що скинули французів у ріку і спалили міст через Колочу.

Багратіонові флеші

Флеші напередодні бою були зайняті 2-ю зведено-гренадерською дивізією під командуванням М. С. Воронцова. О 6-тій годині ранку після нетривалої канонади почалася атака французів на Багратионові флеші. У першій атаці дивізії Дессе і Компана переборовши опір єгерів, пробилися через Утицький ліс і почали шикуватись на галявині напроти самої південної флеші. Атака фрацузів була відбита артилерійським вогнем і фланговою атакою єгерів.

Мюрат (в центрі) на Багратіонових флешах рятується від погоні

Підтягнувши артилерію, французи повторили атаку і захопили південну флеш. Багратіон направив на допомогу 27-му піхотну дивізію Неверовського, а також Ахтирських гусарів і Новоросійських драгунів для удару у фланг. Французи залишили флеші, при цьому були поранені генерали Компан і Дессе, контужений при падінні з убитого коня маршал Даву, були поранені практично всі бригадні командири.

Перед наступною атакою супротивники стягали сили. Наполеон підсилив атаку ще трьома піхотними дивізіями з корпусу Нея, трьома кавалерійськими корпусами Мюрата і артилерією, довівши її чисельність до 160 стволів.

Багратіон наказав генералові М. М. Раєвському, що займав центральну батарею, негайно пересунути до флешей усю другу лінію військ його 7-го піхотного корпусу, а М. О. Тучкову — направити захисникам флешей 3-ю піхотну дивізію Коновніцина. Одночасно у відповідь на вимогу підкріплень Кутузов направив до Багратіона лейб-гвардії Литовський і Ізмайловський полки, 1-у зведено-гренадерську дивізію, 7 полків 3-го кавалерійського корпусу і 1-ю кірасирську дивізію. Додатково на лівий фланг рушив 2-й піхотний корпус.

Петер фон Гесс. Бородінська битва. В центрі картини поранений Багратіон, поряд з ним на коні Коновніцин. Далі видніється каре лейб-гвардії Литовського полку

Близько 8 годин ранку почалася третя атака на флеші. Після сильної артпідготовки французам вдалося увірватися у південну флеш і в проміжки між флешами. Після завзятого бою флеші були захоплені французами. Успіх французів зупинив вогонь підоспілого артилерійського резерву та контратака трьох кірасирських полків, під час якої маршал Мюрат ледве не потрапив у полон до російських кірасирів, встигнувши сховатися в рядах вюртембергскої піхоти. Контратака дивізії Коновніцина близько 10 години ранку повернула флеші росіянам.

У цей же час через Утицький ліс у тил флешів вийшов корпус Жюно. Ситуацію врятувала 1-й кінна батарея, що у цей час направлялася в район флешей. Її командир, капітан Захаров, побачивши загрозу флешам з тилу, спішно розгорнув гармати і відкрив вогонь по ворогу, що шикувався до атаки.

Для четвертої атаки Наполеон сконцентрував проти флешей близько 45 тисяч піхоти і кавалерії і майже 400 гармат (деякі російські історики вважали, що атак на флеші було 8, але сучасні дослідження це спростовують). Багратіон, бачачи, що артилерія флешей уже не може зупинити рух французьких колон, очолив загальну контратаку. Зав'язалася жорстока рукопашна битва, під час якої сам Багратіон був смертельно поранений ядром. Коновніцин, один з деяких генералів, що залишилися в живих, залишив остаточно флеші за французами і відвів залишки військ через Семеновський яр під прикриття резервних батарей.

Бій за Утицький курган

Напередодні бою, 25 серпня (6 вересня), за наказом Кутузова в район Старої Смоленської дороги був спрямований 3-й піхотний корпус Тучкова і до 10 тисяч ратників Московського і Смоленського ополчень. У цей же день до військ приєдналися ще 2 козачих полки. Для зв'язку з флешами в Утицькому лісі зайняли позицію єгерські полки генерал-майора І. Л. Шаховского.

Дезарно Август Осипович Атака 1-го резервного кавалерійського корпусу генерала Уварова при Бородіно

За задумом Кутузова корпус Тучкова повинний був раптово, із засідки, атакувати фланг і тил ворога, що веде бій за Багратионові флеші. Однак раннім ранком, начальник штабу Л. Л. Беннігсен вивів загін Тучкова з засідки.

26 серпня (7 вересня), у день генерального бою, польський корпус Понятовського, що воював на боці французів, рушив в обхід лівого флангу російської позиції. Війська зустрілися перед Утицею біля восьми годин ранку, у той момент, коли генерал Тучков за наказом Багратіона уже відправив у його розпорядження дивізію Коновніцина. Поляки, вийшовши з лісу і відтіснивши росіян від села Утиці, опинилися на висотах. Установивши на них 24 гармати, вони відкрили сильний вогонь. Тучков змушений був відійти до Утицького кургану.

Близько 11:00 Понятовський, одержавши ліворуч підтримку від піхотного корпусу Жюно, зосереджує вогонь з 40 гармат проти Утицького кургану, штурмує і захоплює його. Це дало йому можливість обійти російські позиції. Тучков, прагнучи ліквідувати небезпеку, вживає рішучих заходів до повернення кургану. Він особисто організував контратаку на чолі полку Павловських гренадерів. Курган був повернутий, але Тучков одержав смертельне поранення. Його замінив генерал-лейтенант Багговут.

Понятовський відновив атаки лише біля першої години дня, коли одержав звістку про падіння Багратионових флешів. Після серії сутичок Багговут змушений був залишити Утицький курган і відійти в одну лінію з основними силами 2-й армії, що вже залишили флеші до того часу.

Рейд козаків Платова й Уварова

У критичний момент Бородінського бою Кутузов прийняв рішення про рейд Уварова і Платова у тил і фланг французів. Близько 11:30 Уваров (28 ескадронів) і Платов (9 полків) переправилися через р. Колочу. Корпус Уварова атакував французький піхотний полк і італійську кавалерійську бригаду генерала Орнано, але був зупинений. Платов, зайшовши в тил, змусив супротивника відійти.

Одночасний удар Уварова і Платова викликав замішання супротивника і змусив відтягнути на лівий фланг війська, що штурмували батарею Раєвського на Курганній висоті. Віце-король Є. Богарне з італійською гвардією і корпусом Груші були спрямовані проти нової загрози. Уваров і Платов з відчутними втратами відступили.

Рейд Уварова і Платова затримав на якийсь час вирішальну атаку супротивника. Побачивши, що росіяни здатні на такі непередбачені рейди, Наполеон не зважився відправити в бій свою гвардію. Однак Кутузов, імовірно, від цього рейду очікував більшого, оскільки Уваров і Платов виявилися єдиними генералами, що не були представлені Кутузовим до нагород за Бородіно.

Батарея Раєвського

За офіційною доповіддю ставки Кутузова про перебіг битви 7 вересня бій на Баґратіонових флешах тривав до 12-ї години дня. Після їх падіння та смертельного поранення самого командувача Петра Багратіона французькі війська повели наступ на батарею Раєвського, яку захопили аж надвечір.

Підсумок бою

Розфарбована гравюра Шарона. 1-ша чверть XIX ст.

Бородінська битва вважається однією з найкривавіших битв 19 століття. За найскромнішими оцінками сукупних втрат щогодини на полі гинуло 8500 чоловік, або щохвилини — рота солдат. Деякі дивізії втратили до 80 % складу.

Втрати сторін, за різними оцінками, склали:

• російська армія — 38 000-45 000 чоловік, у тому числі 23 генерали.
• французька армія — 30 000-35 000 чоловік, у тому числі 48 генералів.

Через великі втрати і відсутність резервів, Кутузов прийняв рішення відвести війська. Здобувши перемогу у Бородінській битві ціною великих людських втрат, французи 14(02) вересня окупували Москву. Французьский генерал Ф. Сегюр визнавав, що то була "неповна перемога".

Загальний результат бою оцінюється істориками по-різному. Європейські та деякі російські історики визначають результат, як перемогу Наполеона. В радянській, а також в російській історіографії результат Бородинської битви визначають, як невизначений, або називають "моральною" чи стратегічною перемогою росіян. Відомий прусський віськовий спеціаліст Карл фон Клаузевіц відносив Бородіно "до тих битв, які... не отримали повного розвитку" .

Джерела

• Бородіно. Тарле Є.В.
• Eight Attacks on 'Bagration Fleches'
• The Battle of Borodino
• Napoleonic Guide. Borodino.

Додаткові посилання

• Музей-панорама «Бородінська битва»
• Державний Бородінський воєнно-історичний музей-заповідник
• Бородинская битва