Боротьба з тютюнопалінням

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Боротьба з тютюнопалінням — комплекс заходів, спрямованих на зменшення вживання тютюнових виробів серед населення та зниження популярності паління.

Історія боротьби з тютюнопалінням[ред.ред. код]

  • 1967 — США першою у світі вводить обмеження реклами тютюнових виробів на телебаченні: телекомпанії, що транслюють таку рекламу, повинні безкоштовно надавати ефірний час для заяв та роликів, спрямованих на боротьбу з курінням.
  • 1971 — Великобританія стала першою країною у світі, в якій на пачках повинна була міститися інформація, яка б попереджала про шкоду, що наноситься здоров'ю курців. Того ж року реклама тютюну повністю була вилучена з телевізійного ефіру США.
  • 1980-ті — податки на тютюн у США та країнах Західної Європи зросли на 85%.
  • 1999 — британська королівська родина зажадала прибрати з пачок сигарет «Benson» and «Hedges» королівську печатку й іншу символіку, що прикрашала їх до цього часу.
  • 2003 — прийнята Рамкова Конвенція Всесвітньої Організації Охорони здоров'я (ВООЗ) із боротьби проти тютюну — перший міжнародний документ щодо охорони здоров'я[1].

Рамкова конвенція Всесвітньої організації охорони здоров'я з боротьби з тютюном[ред.ред. код]

Основна стаття: Рамкова конвенція Всесвітньої організації охорони здоров'я з боротьби з тютюном

2003 р. Всесвітня організація здоров'я уклала Рамкову конвенцію боротьби з тютюном (РКБТ). Її підписало 172 країни світу. Тим самим вони визнали тютюнову пандемію у світі і зобов'язалися виконати ряд заходів, які мають сприяти зменшенню кількості курців, покращенню здоров'я населення планети та зниження популярності куріння. Наразі РКБТ є головним світовим документом, в якому прописано стратегію боротьби з курінням.

Заходи по боротьбі з курінням[ред.ред. код]

Відповідно до РКБТ найефективнішими способами боротьби з палінням є наступні заходи:

  • повна заборона реклами тютюнових виробів, у тому числі промоакцій, спонсорства концертів, спортивних змагань або будь-яких інших масових заходів;
  • заборона куріння в громадських місцях;
  • підвищення акцизних зборів на тютюнові вибори;
  • введення обов'язкового нанесення на упаковки тютюнових виробів попереджувальних надписів, які мають містити графічні зображення хвороб, викликаних тютюном, і повинні займати не менш як 50% пачки сигарет.

Заборона реклами[ред.ред. код]

  • дослідження, проведені у 22 розвинутих країнах, показали, що повна заборона реклами тютюнових виробів на 6,3% знизила вживання тютюну;
  • дослідження в 102 країнах показало, що в тих країнах, де діє часткова заборона реклами — рівень споживання тютюнових виробів знизився лиш на 1%, в тих, де заборона повна — в середньому на 9%[2]

Законодавче регулювання в Україні[ред.ред. код]

Основна стаття: Державна політика України щодо боротьби з тютюнопалінням
  • 11 липня 2003 — Верховна Рада ухвалила закон, який забороняє рекламу тютюнових виробів на телебаченні та радіо.
  • 15 вересня 2003 — Президент України підписав закон про заборону реклами тютюнових виробів на телебаченні та радіо.
  • 1 січня 2005 — закон про заборону реклами тютюнових виробів на телебаченні та радіо набув чинності.
  • 22 вересня 2005 — набув чинності закон «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення».
  • 9 лютого 2006 — набуло чинності положення про обов'язкове відведення половини від загальної площі місць для некурящих у закладах громадського харчування, готелях та інших місцях тимчасового розміщення громадян.
  • 15 березня 2006 — Верховна Рада ратифікувала Рамкову конвенцію Всесвітньої організації охорони здоров'я з боротьби з тютюном[3].
  • 18 березня 2008 — Верховна Рада заборонила зовнішню рекламу та рекламу в друкованих ЗМІ (окрім спеціалізованих видань) тютюнових виробів.
  • 1 січня 2009 — набув чинності закон про заборону зовнішньої реклами тютюнових виробів
  • 31 березня 2009 — Верховна Рада ухвалила закон про підвищення ставки акцизного збору на тютюнові вибори, який вступив в силу 1 травня того ж року.
  • 11 червня 2009 — Верховна Рада зобов'язала виробників тютюнових виробів розміщувати на пачках сигарет попередження про шкоду від куріння і можливі захворювання.
  • 11 липня 2009 — набув чинності закон, що забороняє куріння в громадських місцях, у тому числі медичних і навчальних закладах, спортивних спорудженнях, у закладах, підприємствах і організаціях культури, у вагонах поїздів, автобусах, таксі, включаючи маршрутки, тролейбусах, трамваях, а також у ліфтах житлових будинків і на дитячих майданчиках.
  • 1 січня 2010 — набув чинності закон про заборону реклами тютюнових виробів в пресі
  • 1 січня 2011 — набув чинності закон про заборону поштучної реалізації тютюнових виробів
  • 13 березня 2012 — схвалено закон про повну заборону реклами сигарет. Заборона стосується не тільки реклами, а й будь яких способів стимулювання продажів тютюнових виробів, зокрема, спонсорства фестивалів, концертів, спортивних змагань чи інших масових заходів[4]. Закон вступив в силу 17 вересня 2012 року.
  • 16 грудня 2012 набув чинності закон про повну заборону куріння у закладах громадського харчування. Закон вступив в силу 17 вересня 2012 року[5].

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]