Борсуча балка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ландшафтний заказник місцевого значення «Борсуча балка»
Заказник у серпні 2020
Заказник у серпні 2020
Заказник у серпні 2020
48°35′26″ пн. ш. 38°22′53″ сх. д. / 48.59070254352777596° пн. ш. 38.38157832522777824° сх. д. / 48.59070254352777596; 38.38157832522777824Координати: 48°35′26″ пн. ш. 38°22′53″ сх. д. / 48.59070254352777596° пн. ш. 38.38157832522777824° сх. д. / 48.59070254352777596; 38.38157832522777824
Країна  Україна
Розташування Попаснянський район, Луганська область, Україна Україна
Найближче місто Попасна
Площа 134,6715 га
Засновано 28 лютого 2013
Борсуча балка (Луганська область)
Борсуча балка
Мапа

CMNS: Борсуча балка у Вікісховищі

Борсуча балка — один з об'єктів природно-заповідного фонду Луганської області, ландшафтний заказник місцевого значення.

Розташування[ред. | ред. код]

Розташований в Попаснянському районі Луганської області, на території Троїцької сільської ради.

Історія[ред. | ред. код]

Ландшафтний заказник місцевого значення «Борсуча балка» оголошений рішенням Луганської обласної ради народних депутатів № 17/35 від 28 лютого 2013 року. Наукове обгрунутвання створення заказника пыдготовлено експертами Ukrainian Nature Conservation Group.

Під час російської збройної агресії проти України (2014–2015) заказник постраждав від пожеж, спричинених бойовими діями.[1]

Мета[ред. | ред. код]

Мета створення заказника — збереження типових для Луганщини природних ландшафтів, охорона рослинного та тваринного світу, підтримка загального екологічного балансу в регіоні.

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Ландшафтний заказник місцевого значення «Борсуча балка» загальною площею 134,6715 га розташувався на степовому схилі балки, порослому великою кількістю невеликих байрачних лісів, завдяки чому заказник має різноманітні природні умови.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. У зоні АТО знищили понад 40 заповідних територій // Львівська on-line газета, 15 травня 2015. Архів оригіналу за 27 вересня 2015. Процитовано 27 вересня 2015.

Джерела[ред. | ред. код]